Головний волонтерський інтерес - у тому, щоб побачити світ
Волонтери – це такі незрозумілі люди, які готові місяць, два, а то й більше кожен день поспіль ходити на комуністичний суботник. Вони працюють не за гроші, а за задоволення, причому рід занять волонтерів іноді буває вельми дивним – наприклад, вони можуть тижнями спостерігати за гібонами та черепахами або допомагати у проведенні богослужінь, або піти працювати безкоштовно за професією вантажники.
Тільки не подумайте, що над волонтерами тяжіє, визначаючи ненормальність їхньої поведінки, важке піонерсько-комсомольське минуле. Витоки їхнього трудового ентузіазму зовсім інші, та й процвітає волонтерський рух у тих країнах, де про комсомольців знають лише з чуток.
Бути волонтером не особо прибутково, але й не надто затратно: як правило, за проживання та харчування добровольців платить роботодавець, їм навіть видаються скромні суми на кишенькові витрати. Самостійно оплачується медичне страхування, реєстраційний внесок (від $50). Іноді приймаючою стороною оплачуються витрати на дорогу, але все ж орієнтуватися на це не варто.
Основна частина волонтерів – це молодь, в основному студенти. Багато з таких програм мають обмеження за віком – 30-35, або навіть 25 років; до волонтерів також рідко приймають тих, кому ще немає вісімнадцяти. Але якщо у вас на скронях – рання сивина, а працьовитість і жага спілкування все ще непомірні, ви можете взяти участь не в короткостроковій, а середньо- або довгостроковій волонтерській програмі.
Такі програми вже менше схожі на ленінські суботники, тому що від їхніх учасників очікують не лише вміння носити колоди пересіченою місцевістю, а й певної кваліфікації (або бажання її придбати). Як правило, на тривалий термін волонтери потрібні в охороні здоров'я, будівництві, культурі або сільському господарстві. Від учасників будь-якої програми очікують хоча б скромного знання мови тієї країни, де вони збираються попрацювати.
Як проходить день працьовитого волонтера? Як правило, зранку він працює. Зазвичай робота триває 4-6 годин на день. Бувають, звісно, експедиції з жорсткішими умовами праці, з 12-годинним робочим днем – у будь-якому разі наймач чесно попереджає майбутніх працівничків про те, що їх чекає. Потім, після роботи, трудящий люд обідає та розбрідається у своїх справах.
Улаштовувачі волонтерських програм для студентів, як правило, намагаються якось організувати волонтерські дозвілля: організовують екскурсії, розваги тощо. У підсумку весь захід часто нагадує піонерський табір, але для дорослих: з розумними розмовами та дегустацією місцевих сортів алкоголю в неробочий час.
Чи не основна привабливість волонтерських програм полягає в тому, що вони працюють по всьому світу. Припустімо, у вас не вистачить коштів, щоб оплатити собі дорогу в Аргентину, або, скажімо, Бразилію. Але побачити таким чином Європу, реконструюючи попутно деякі замки в Провансі та спостерігаючи за козулями та вовками в Апеннінських горах, цілком реально.
Варто додати, що один із видів волонтерських робіт, а саме – добровільна допомога в археологічних розкопках, – має стійку традицію в Україні. Археологічні експедиції організовуються українським інститутом археології, і потрапити туди не так вже й складно. Життя археологічних таборів у Херсонесі або в Ольвії надає вам шанс реалізувати трудові пориви на батьківщині, якщо з закордоном нічого не вийшло. Ось тільки говорять там, як правило, не англійською.