Під час презентації доповіді про еміграцію з РФ.
Дволика статистика
За даними Росстату, кількість емігрантів, які покинули Росію з 2011 по 2015 роки, значно збільшилася: якщо у 2011 році таких було зафіксовано 29,5 тисяч осіб, то минулого року – 51,8 тисяч. При цьому, як зазначають автори доповіді, слід вкрай критично ставитися до статистики, яку пропонує Росстат, оскільки часто вона багаторазово занижена порівняно з даними країн-реципієнтів.
Так, наприклад, якщо взяти статистику країн-лідерів з прийому російських громадян – Німеччину, США та Ізраїль – можна побачити суттєву різницю. Росстат повідомляє, що до Німеччини у 2013 році виїхали 3979 росіян, німецьке статистичне відомство дає цифру в 33 233 особи з РФ. До США з РФ у тому ж році, за даними Росстату, емігрували 1485 росіян, за даними ж американських статистів – 9753 осіб. До Ізраїлю, за даними російської сторони, – 1090, за даними приймаючої, – 4094 особи.
Таким чином, як зазначається в доповіді, «можна констатувати: для отримання реального уявлення про масштаби еміграції з Росії щорічні дані Росстату необхідно коригувати в 3-4 рази у бік збільшення».
Куди їдуть росіяни
Дослідники створили типологію країн, до яких вважають за краще їхати росіяни. До першої категорії входять вже згадані традиційні для еміграції країни – Німеччина, США та Ізраїль. До другої – країни з високим рівнем життя, куди переважно переселяються представники забезпечених верств і професіонали високої кваліфікації. Це Великобританія, Швейцарія, Австрія, Австралія, країни Скандинавії.
До третьої категорії входять країни Євросоюзу з більш низькою вартістю проживання, які спростили механізми легалізації, – такі як Іспанія, Італія, Греція, Чехія, Латвія, Польща. Нарешті, до четвертого типу належать країни, привабливі для бізнес-еміграції, рантьє, навчальної та наукової міграції: Туреччина, Японія, Південна Корея, Китай та інші.
П'ять хвиль еміграції
Автори доповіді розбили міграційні потоки на кілька хвиль. У першій хвилі (1990-1994 роки) за кордон на постійній основі виїжджали біженці та етнічні мігранти. Від'їзд учених відбувався тоді на тимчасовій основі, але потім часто перетворювався на постійну еміграцію. У другій хвилі (1995-2000 роки) з'явилися підприємці та учні (головним чином, студенти).
До третьої хвилі (2000-2005 роки) приєдналися рантьє, а також потенційні наречені та наречені. «Укладення шлюбу стало зручною формою натуралізації», – пояснила один з авторів доповіді, експерт КГІ Ольга Воробйова. Нарешті, до мігрантів четвертої (2006-2010 роки) і п'ятої (2010-2015 роки) хвиль додалися представники бізнесу. Спочатку це були в основному малі та середні підприємці. На початку поточного десятиліття більш явно став «витікати» великий бізнес.
«Виштовхуючі» мотиви
За словами експертів, виїжджаючи з країни, російські емігранти керуються соціально-економічними та соціально-політичними мотивами. До числа перших належать нестабільні умови для ведення бізнесу, кримінальні підходи в регулюванні економіки, низька зарплата, малі витрати держави на науку, відсутність чітких перспектив зростання. Серед соціально-політичних називається співчуття опозиційним поглядам, небезпека відкритої участі в протестах, слабкість інститутів громадянського суспільства.
Відповідаючи на запитання Deutsche Welle, чи стали перераховані політичні причини разом з активізацією протестного руху 2011-2012 років причиною зростання еміграції з Росії в останні роки, модератор презентації, член КГІ, заступник директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІМЕМВ РАН) Євген Гонтмахер відповів негативно. «Основні причини все ж соціально-економічні, – заявив він. – Основний потік 2012-2013 років йшов безвідносно політики. Говорити про те, що 2011 рік спровокував хвилю еміграції, як це було в 1917-му, було б перебільшенням».
Хто у виграші
Як говорять дослідники, з одного боку, еміграція – процес суто позитивний. «Начебто виграють всі: люди отримують можливість задовольнити свої потреби, Росія уникає накопичення критично налаштованих громадян, приймаюча країна набуває людського капіталу», – говорить Ольга Воробйова.
Однак, з іншого боку, за її словами, Росія в особі тих, хто виїхав, втрачає найактивніших громадян. «Ті, хто залишаються, приречені на уповільнення розвитку. Це переводить процес еміграції в площину проблем розвитку і проблем майбутнього. Це загрожує втратою демографічного та інтелектуального потенціалу», – зазначає експерт. Тривогу викликає і той факт, що «еліти не пов'язують своє майбутнє з Росією. Вони вивозять не тільки капітали, але й своїх дітей. А отже ті, хто приймають рішення про розвиток країни, насправді нічим не мотивовані».
Другий автор дослідження, експерт КГІ Олександр Гребенюк підкреслив у своєму виступі, що найбільш пригнічуючим фактом є від'їзд з Росії великої кількості вчених, тобто фактичний «витік мізків». «Це не циркуляція, а втрата, – констатував він. – Ми втрачаємо вчених безповоротно».
До речі, дослідження показало, що серед іноземних учених, які проживають у Німеччині, вихідці з РФ посідають перше місце: у 2013 році там працювали 3672 вчених з Росії.