Здавалося, епоха платівок пішла в небуття років 30 тому. На початку нульових навряд чи хтось міг серйозно припустити, що вініл дочекається свого відродження. Тим не менш, на сьогоднішніх берлінських вулицях це більш ніж помітно. Виною тому відносно новий молодіжний рух. Так звані хіпстери, захоплені всім «альтернативним», «вінтажним» та «олдскульним», дають привід згадати про запорошені в глибинах антресолей і на горищах старі плівкові фотоапарати, друкарські машинки, програвачі та платівки.
У модних районах, заповнених хіпстерською молоддю, наприклад таких, як розташований на північний схід від Hermannplatz «Ройтеркіц», останніми роками навіть відкрилися нові магазини з вініловими дисками. Їм, платівкам, і присвячена нова виставка в Нойкельнському музеї під назвою «Міфічний вініл. Ера грамплатівки».
Виставка, як розповідають її організатори, узагальнює «музичне колективне підсвідоме» післявоєнних років. В експозиції можна побачити старі моделі програвачів – від колись ультрамодних переносних до музичного автомата – і, звісно ж, безліч платівок – від класики та народних пісень до французького шансону Едіт Піаф, року The Beatles, рок-н-ролу Rolling Stones, хітів Майкла Джексона та ABBA.
Основна ідея виставки, за словами кураторів, полягає в тому, щоб показати: вініл живий і як і раніше об'єднує сотні й тисячі меломанів своїм «класичним теплим звуком». Для цього було вирішено зробити виставку по-справжньому народною – експонати для неї надали звичайні берлінські родини, в домах яких досі зберігається чимало свідчень епохи вінілу.
У кожного експоната своя історія, якою берлінці із задоволенням діляться з відвідувачами в інтерв'ю, записаних організаторами. Їх можна почитати в журналі, випущеному спеціально до виставки в музеї. До речі, ви знали, що перший німецький музичний автомат для програвання грамплатівок, так званий «джук-бокс» (англ. juke box), був створений у 1952 році в Берліні, в р-ні Neukölln? Трохи пошарпаний часом апарат фірми Wiegandt&Söhne, переживши більше шести десятиліть, теж опинився серед експонатів у Нойкельнському музеї.
Експонати виставки викликають ностальгію, а у багатьох вихідців із країн колишнього СРСР – відверту заздрість. Ще б пак, у Союзі будь-який з оригінальних вінілів популярних західних груп на кшталт The Beatles, Rolling Stones, ABBA та Boney M був недоступним предметом жадання. Навіть радянські платівки фірми «Мелодія» з модними піснями було важко купити, їх потрібно було «діставати», що вже казати про «фірмові», тобто оригінальні західні платівки, які для більшості так і залишилися нездійсненною мрією. Корінним берлінцям, особливо західним (а Neukölln був територією Західного Берліна), сумна історія радянських меломанів, звісно, не близька, але це не заважає нам сприймати виставку у своєму, ностальгійно-мрійливому ключі.
Крім самої експозиції, Нойкельнський музей підготував багато різних тематичних заходів, у тому числі живі концерти та дискотеки в «теплій вініловій атмосфері». Програму можна подивитися на сайті музею: www.museum-neukoelln.de.
Фаїна АРТС,
«Русская Германия».