У XX столітті Чикаго стало знаменитим завдяки джазу, що перекочував сюди в 20-ті роки з Луїзіани, і двом своїм громадянам, відомим не тільки в США, а й у всьому світі, - гангстеру Аль Капоне (тримав під контролем монополію на торгівлю спиртним цілих 20 років) і мультиплікатору Волту Діснею (народився в Чикаго і тут же помер у 1966 році, а свого веселого мишеня придумав у 1928-му).
Пізніше, перш ніж перебратися на найпівденніше завершення Флориди, у передмісті Чикаго жив і працював Ернест Гемінґвей. Ну а в наші дні місто прославилося на весь світ завдяки баскетбольній команді «Чикаго буллз», а точніше, її найголовнішому гравцю - Майклу Джордану, прозваному Його Повітряністю за кидки в кільце у стрибку. Щоправда, тепер Джордан змінив «биків» на «чарівників» і грає за команду «Візардс» у Вашингтоні, але чикагці, як і раніше, вважають його своїм і навіть присвоїли звання почесного громадянина міста. Ну а якщо згадати історію Чикаго - то почалася вона з катастрофи, що обернулася удачею.
Корисна пожежа
Коли в 1674 році перші білі переселенці з Ірландії та Італії потрапили в гирло річечки Чекугу («велика гибла вода» - так називали її індіанці), їх зустріли болота, що кишіли комарами, і ворожі індіанські племена. Однак селище, збудоване при впадінні річки в озеро Мічиган, поступово зростало - головним чином, завдяки вигідному географічному положенню, і в 1837 році отримало статус містечка з населенням у 5 тисяч осіб.
Чикаго почало приваблювати все більше торговців, теслярів та інших ремісників, і відповідно - активно забудовуватися. І процвітало б місто швидкими темпами, якби 8 жовтня 1871 року не сталася в ньому спустошлива пожежа, що тривала три дні і була названа, як, власне, і все в Америці, Великою. Близько десяти квадратних кілометрів міської забудови вигоріло вщент, на попіл перетворилися дві третини будівель - усі вони були з дерева, так само, як і міські тротуари, 300 громадян Чикаго загинули у вогні, а 90 тисяч залишилися без даху.
Але місто відбудували заново, краще за колишнє, і вже в 1882 році, використовуючи судноплавні переваги всієї системи Великих озер і найближчого озера Мічиган, а також річок Чекугу та Огайо, воно було найбільшим портом Північної Америки.
А винуваткою Великої пожежі була визнана сім’я вихідців з Ірландії на прізвище О’Лірі, в амбарі якої нібито й виник вогонь. Зараз на місці того самого незграбного, спаленого вщент амбара стоїть бронзова статуя... корови, що належала нещасній ірландській сім’ї. Чому корови? Та тому, що в суді О’Лірі звалили всю провину за пожежу саме на неї, бурьонку.
Невдалим господарям і в голову не могло прийти, що згодом їхню чотириногу власність із винуватки трагедії перетворять на «зачинательку нових архітектурних перетворень». І навіть - за всіма правилами виправдають. 1 листопада 1997 року після довгого спеціального розслідування комісія з помилувань міста Чикаго урочисто виправдала корову, знявши з неї обвинувачення в підпалі того самого дерев’яного торгового центру всієї Північно-Східної Америки.
Підпалила корова місто чи ні, з наміром чи без - тепер уже не важливо. Важливо те, що пожежа, як не дивно, зробила для Чикаго добру справу. Завдяки їй уперше в Америці архітектори всього світу, а не лише Сполучених Штатів, отримали можливість грандіозних експериментів із будівництва найхимерніших і найоригінальніших будівель, що називається, з чистого аркуша.
Все вище, і вище, і вище?
Коли згарище, що залишилося після пожежі, розчистили, одразу постало питання: що тепер на порожньому місці зводити. Будівлі, що стояли в Чикаго раніше, багатьом не подобалися, а збудувати щось екстраординарне не давали місцеві закони, за якими кожен клаптик міської землі, навіть випалена пустка, коштував купу грошей. І тоді було вирішено - будувати не вшир, а вгору. Так у 1882 році в місті було зведено перший у світі хмарочос заввишки в 26 поверхів. Можна собі уявити, який фурор він справив і як багато було охочих не лише видертися на його дах і подивитися вниз, а й придбати в хмарочосі офіс або квартиру.
За першим послідували інші, на щастя, у самому центрі Чикаго непошкодженими пожежею залишилися лише дві будівлі - стара водонапірна вежа (збереглася досі - там тепер розташований туристичний центр) і пожежна станція навпроти неї. За десять років були споруджені імпозантні свічки нинішньої Торгової біржі, Мінової біржі та Фінансового управління міста. Ці перші в Штатах висотні будівлі заклали основу для інших архітектурних експериментів, які здійснювали в Чикаго провідні американські та зарубіжні містобудівники - Френк Ллойд Райт, Луїс Салліван і Деніел Бернхем. Друга хвиля «архітектурних витівок» охопила Чикаго в 40-ві роки. Будівлі типу Ріглі Білдінг (Wngley Building), свічка Чикаго-Сан (Chicago Sun Tower) та інші були збудовані за тими ж канонами - поверхів ставало більше, а нагорі кожного нового хмарочоса намагалися придумати щось екстравагантне й оригінальне - типу копії Нотр-Дам де Парі або купола собору Св. Петра у Ватикані.
І нарешті, третя архітектурна хвиля накрила Чикаго в кінці 60-х - на початку 70-х років. Саме тоді в місті розгорнулося будівництво хмарочосів-чемпіонів. Зараз у Чикаго офіційно зареєстровано шість із двадцяти п’яти найвищих будівель планети, причому, незважаючи на терористичні акти в Нью-Йорку, чиказькі архітектори мають намір будувати нові свічки ще вражаючіші, ніж ті, що вже принесли місту чималу славу.
Найвищою будівлею в Чикаго і в усій Америці є 110-поверховий комплекс веж Сіарс (Sears Towers), збудований у 1973 році. Довгі роки це був найбільш відвідуваний куточок Чикаго, але, приїхавши до міста найближчим часом, турист може зазнати розчарування - до веж Сіарс не підпустять. Посилаючись на загрозу терористичних актів, власники закрили не лише оглядовий майданчик на висоті пташиного польоту, а й взагалі всі приміщення веж. А ось конкуренти Сіарс вирішили заробляти гроші, незважаючи на жодні загрози. Друга за висотою в Чикаго (і четверта - в Америці) вежа Amoco Building гостей до себе на дах пускає, але гість при цьому має бути членом розташованого на 101-му поверсі приватного клубу або прийти з одним із його завсідників. Ще активніше приваблюють туристів на вежі Хенкок (Hanckock Building). Будували її п'ять років, копіюючи Ейфелеву вежу в Парижі, і відкрили 1970 року. 96 поверхів вежі за допомогою металевих пластин стягнуті в трапецію, сама вона тримається на чотирьох колонах, кожна вагою в 100 тонн, а висота її сягає 372 метрів. До речі, у Хенкоку розташовані й найвисотніші у світі квартири - мешканці тут живуть на висоті 89-го поверху.
З оглядового майданчика на 94-му поверсі, куди можна піднятися за 40 секунд, заплативши за задоволення $9, відкривається приголомшлива панорама не лише всього Чикаго, а й чотирьох штатів навколо - Індіани, Іллінойсу, Вісконсину та Мічигану. Пікантна подробиця - обслуговують вежу виключно литовці, які виїхали з колишньої радянської республіки за останні кілька років. А внизу, біля підніжжя Хенкока, збудовані ще три чиказькі знаменитості - найбільші у світі вертикальні торговельні молли (універмаги), найграндіозніший з яких - Блумінгсдейл. Зазвичай гості міста заходять до них уранці і з труднощами витягують ноги лише пізно ввечері.
Чудова миля та найіталійніша піца
Читачеві, напевно, вже зрозуміло, що скромність - далеко не головна чеснота «вітряного міста», яке за кожної зручної нагоди неодмінно прагне вразити гостей. Перше, що дізнаєшся, прилетівши до міського аеропорту О’Гара, - він, виявляється, світовий рекордсмен за кількістю перевезених пасажирів. Місцевий акваріум Шедд, який виходить просто у підводний світ озера Мічиган, - знову ж таки найбільший критий водний парк на планеті.
А ще в Чикаго більше розвідних мостів, ніж будь-де у світі, - принаймні так стверджують місцеві туристичні проспекти, хоча в Санкт-Петербурзі напевно з цим не погодяться, і найбільші за площею парки - Грант-парк і Лінкольн-парк. Загалом, як такого «Чикаго з одним обличчям» просто не існує - тут є Маленька Італія, Чайна-Таун, Царство Південно-Східної Азії, цілі райони, які населені лише пуерториканцями, литовцями, українцями, білорусами. Вони живуть своїми громадами і часто взагалі не контактують одне з одним. Звідси - ще один привід для гордості: найбільша в Америці кількість польських і перуанських ресторанів, природно, теж тут, а піца, яку готують у маленьких ресторанчиках вихідці з Апеннін, вважається «найіталійнішою» з тих, що за межами Італії.
Щороку сюди приїжджають 30 мільйонів гостей. Для того щоб міські дива архітектури стали їм зрозумілішими і ближчими, збудовано Художній інститут, виставки якого приваблюють поціновувачів мистецтва з усього світу. Туттешні колекції імпресіоністів можуть зрівнятися хіба що з музеєм Дорсе в Парижі. А в самому центрі міста є ціла вулиця театрів, де найпопулярнішими залишаються бродвейські мюзикли та джазові постановки.
Але все-таки, мабуть, головна пам'ятка Чикаго - так звана «Чудова миля», відрізок Норт-Мічиган-авеню (North Michigan Avenue), на якому стоять величезні хмарочоси з найдорожчими магазинами світу Magnificent mile. Навіть якщо ви там нічого не купите через ціни, значно вищі за вітчизняні, варто того, щоб по ній пройтися і подивитися на екзотичні прилавки. До речі, на різдвяні свята саме на цьому відрізку Норт-Мічиган-авеню на 200 деревах вивішують рівно мільйон різнокольорових лампочок, які надають усьому району по-справжньому казкового вигляду.
Ну а якщо захочеться поспілкуватися з місцевим «морем» - озером Мічиган, напрочуд гарним, причому не лише спекотного літа, а й студеної зими, особливо для тих, хто любить кататися на ковзанах, - то спеціально для розваг і прогулянок збудовано Неві Пір (Navy Pier) - пірс, що врізається у водну гладінь, з якого відкривається фантастичний вид на чиказькі хмарочоси та 45-кілометрові прилеглі пляжі. Тут же - унікальний музей вітражів із релігійною тематикою.
Сьогодні «вітряне місто» не має наміру конкурувати з Лос-Анджелесом чи Нью-Йорком розкішними виставками або помпезними парадами. Його мешканці просто-напросто вважають своє місто «най-найкращим у світі». І якщо в цьому і є трохи перебільшення, то - лише трішки.