Пропонуємо увазі читачів аналітичний огляд змін британського права про імміграцію, підготовлений на основі матеріалів «Бі-бі-сі».
1905 рік – Закон про іноземців, в якому зазначалося, що «небажаним іноземцям», таким як жебраки, божевільні, бродяги або повії, може бути відмовлено в праві в'їзду в країну.
1914 рік – Закон про британське громадянство та статус іноземця гарантував право на британське громадянство будь-якій людині, яка могла довести обумовлені в законі зв'язки з одним із домініонів британської корони.
1948 рік – Закон про британське громадянство, згідно з яким британські домініони ввели власне громадянство, проте їхні громадяни зберігали статус британського підданого.
1968 рік – Закон про імміграцію з країн Співдружності, відповідно до якого іммігранти повинні були надати докази, що або вони самі, або їхні батьки, або діди народилися в Британії.
1971 рік – Закон про імміграцію, за яким громадяни країн Співдружності втратили право на автоматичне громадянство Британії. Це означало, що тепер на них поширювалися ті ж обмеження, що й на потенційних іммігрантів з інших країн. Тепер вони могли подавати на громадянство лише після п'яти років життя та роботи в Сполученому Королівстві. Було встановлено часткове «право на проживання», в якому всі обмеження знімалися з мігрантів, які могли довести свої прямі родинні зв'язки з Британією.
1988 рік – Закон про імміграцію, в якому прописувалося, що лише одна дружина або вдова з полігамного шлюбу має право на в'їзд до країни. У ньому також підтверджувалося право громадян країн, що входять до Євросоюзу, вільно в'їжджати, виїжджати та проживати в Британії.
1996 рік – Закон про притулок та імміграцію, яким вводилася кримінальна відповідальність за прийом на роботу будь-якої особи, якщо вона не має дозволу на роботу або виду на проживання в Сполученому Королівстві.
1999 рік – Закон про імміграцію та притулок, згідно з яким люди, які подали заяву на притулок, позбавлялися права на отримання допомоги та безкоштовного житла. Турбота про них перекладалася на спеціально створену Національну службу притулку (National Asylum Service). До цього вона лежала на місцевих радах.
2002 рік – Закон про громадянство, імміграцію та притулок, яким вводився перший іспит для іммігрантів та тест на громадянство, а також встановлювалися заходи проти фіктивних шлюбів.
2004 рік – Закон про притулок та імміграцію впровадив єдину форму подання апеляцій, яка зберігається й по сьогодні. Знищення документів, що посвідчують особу людини, якій було відмовлено в притулку, стало кримінально караним злочином. У законі також обмежувався доступ до юридичної допомоги для тих, кому було наказано залишити межі Сполученого Королівства.
2006 рік – Закон про імміграцію, притулок та громадянство, яким було введено п'ятибальну систему видачі віз. Право на апеляцію на відмову у видачі візи було обмежено. Законом також вводилися штрафи в 2000 фунтів, що сплачуються роботодавцем за кожного нелегального мігранта. Під цю статтю потрапляли й сім'ї, які виписують нянь з-за кордону без робочої візи.
2007 рік – Закон про кордони Сполученого Королівства, в якому Прикордонна служба Сполученого Королівства (UK Border Agency) отримала право боротися з нелегальними робітниками та автоматично депортувати іноземців, ув'язнених за обумовлені або інші злочини на строк понад рік. Співробітники імміграційної служби отримали такі ж права, як і співробітники поліції: вони могли затримувати підозрілих людей, заходити до приміщень та проводити обшуки. Цим же законом вводилося потенційне право на обов'язкову видачу іммігрантам з країн за межами ЄС спеціальних біометричних посвідчень особи.
2009 рік – Закон про кордони, громадянство та імміграцію, яким вводилися нові правила для іммігрантів з країн, що не входять до Європейської економічної зони. Тепер для отримання громадянства вони повинні були перебувати в країні на законних підставах не п'ять, а вісім років. Отримання громадянства після вступу в шлюб з громадянином або громадянкою Сполученого Королівства стало можливим через п'ять років шлюбу.
2014 рік – Закон про імміграцію спростив умови депортації для тих, кому було відмовлено в наданні притулку. Ті, хто здає квартири під загрозою штрафу, повинні перевіряти право на життя та роботу в Британії своїх орендарів. Зроблено спробу покласти край зловживанням під час апеляцій Статті 8 Європейської хартії про права людини, яка гарантує право на сімейне життя.