Версаль, фото якого можна побачити у всіх путівниках по Франції, сьогодні асоціюється у більшості мандрівників з розкішшю та красою. Він був колись прекрасним серцем Франції, завдяки своїй блискучості став прообразом Петергофа. А сьогодні…Сьогодні це одна з найвідоміших пам'яток Франції.
Версаль розташувався за 24 кілометри від Парижа. Як дістатися до Версаля, ви можете дізнатися на порталі «Лоцман Подорожей» або на офіційному порталі музею, якщо, звісно, знайомі з французькою чи хоча б англійською.
Побачивши його зараз, ви вкотре переконаєтеся у витонченому смаку французів, адже колись на місці палацу стояло лише невелике село, що губилося десь серед лісів.
«Відкрив» це місце король Генріх IV – він полюбляв тут полювати. Припало воно до душі й його сину, Людовіку XIII, – у 1623 році за його наказом на цих землях, викуплених у тодішнього власника Жана де Суазі, навіть був зведений мисливський замок – досить скромний, всього на п'ять кімнат. Навколо нього було розбито невеликий сад, влаштовано терасу та басейн.
Неначе у спадок, любов до цього містечка перейшла й до наступного короля – Людовіка XIV (історія запам'ятала його як «короля-сонце» та Людовіка Великого). Це завдяки йому простий мисливський будиночок перетворився на замок, що сяє розкішшю. Звісно, зіграла в цьому свою роль і політична обстановка – після антиурядових заворушень, так званого Фрондського повстання, Людовік вирішив, що проживання в Луврі явно небезпечне, і вирішив переїхати за місто. Осередком влади та головною королівською резиденцією було вирішено зробити саме Версаль.
У 1661 році королівський архітектор Луї Лево, ландшафтний архітектор та придворний садівник Андре Ленотр приступили до роботи, трохи пізніше до них приєднався і художник Шарль Лебрен – це він розписував зали Війни та Миру. Новий замок вражав красою та величчю – величезна будівля з пишним оздобленням, сади та парки, що вражають своєю унікальністю (газони з квітниками, бордюри з чагарників, водойми та фонтани, скульптури та штучні гаї).
Будівництво було неймовірно масштабним (над одними лише парками працювали близько 36 тисяч осіб), та й за часом воно зайняло не один десяток років – палац кілька разів змінювався і за Людовіка XV (звісно, вже не з таким розмахом).
Сьогодні Версаль називають втіленням класичного французького мистецтва та символом королівського абсолютизму. Ось уже майже сорок років він входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Свого часу Версальський палац став улюбленим дітищем короля-сонце, сьогодні кожен має можливість насолодитися величчю фасаду, увійти до приголомшливої розкішшю Дзеркальної галереї, покататися на човні Великим каналом, милуючись відкритими перспективами, або побродити серед чудових квіткових партерів.
_