На берегах Ельби
Читайте початок статті:
ВЗДОВЖ ЕЛЬБИ: перша частина подорожі
З 2005 року в місті знаходиться Федеральне відомство навколишнього середовища. «UBA» виділяється серед інших будівель своєю незвичною архітектурою та різнокольоровим фасадом. Будівля неодноразово отримувала премії за екологічну архітектуру з фотоелектричними панелями, сонячними колекторами та геотермальними установками. Внутрішнє оздоблення виглядає так, ніби якийсь дорослий вирішив втілити в життя свою дитячу мрію оселитися в дуплі гігантського дерева.
Кожного робочого дня 900 співробітників відомства проходять до своїх офісів через внутрішній двір, перетинаючи висячі сходи та містки. На дверях таблички: «Охорона морів» або «Охорона Арктики та Антарктики». Єнс Арле відповідає за охорону внутрішніх водойм. На даний момент біолог займається питанням реалізації в Німеччині рамкової директиви ЄС про використання водних ресурсів. До 2027 року всі водойми повинні перебувати в «хорошому стані». Ельбі в цьому напрямку належить ще довгий шлях.
«До 1990 року Ельба вважалася однією з найбрудніших річок Європи», – каже Арле. Наприклад, концентрація свинцю та азоту перевищувала звичайну для інших річок норму приблизно в чотири рази. Гинула риба, екосистема колапсувала – в Ельбі текла практично мертва вода. «Багато заводів та фабрик НДР стали викидати менше шкідливих речовин, почали застосовувати сучасніші технології. Були введені закони про охорону навколишнього середовища, встановлені ефективні очисні споруди».
Кількість шкідливих речовин скорочується, життя повертається в Ельбу. «Був час, коли прохідна риба – наприклад, осетер та лосось – тут повністю зникла, але тепер працюють програми з повернення риби в цей ареал проживання». Реанімація пацієнта на ім'я «Ельба» пройшла успішно, але до повного одужання ще далеко.
Тепер жителі Дессау знову пишаються своєю річкою і щорічно проводять «Свято Ельби». Біолога Арле зазвичай не зустрінеш серед купальників, він вивчає заплавні луки. Оскільки Ельба розглядалася як «окраїна» як у НДР, так і у Федеративній Республіці, навантаження на прибережний ландшафт було порівняно невеликим. Заснований після возз'єднання біосферний заповідник «Річковий ландшафт Ельби» знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Він тісно пов'язаний з парковим ландшафтом Дессау-Верліца. Гуляючи князівськими парками, які є частиною всесвітньої культурної спадщини, можна не лише милуватися палацами та озерами, але й… дамбами. Небезпека «великої води» завжди загрожує містам і селищам на Ельбі. Тому жителі з особливим трепетом згадують дати останніх повеней – 2013 та 2002 роки.
Магдебург, розташований за 60 км нижче за течією, пережив у червні 2013 року найбільшу повінь у своїй історії. Того року вода піднялася ще вище, ніж під час «повені століття» в серпні 2002 року. Тоді постраждалий від повені регіон відвідав федеральний канцлер Герхард Шредер, а невдовзі після цього очолювана ним коаліція СДПН та Союзу 90/Зелені виграла вибори до Бундестагу.
Небезпека «великої води» – не єдиний виклик, з яким доводиться мати справу Магдебургу. Багатьом містам колишньої НДР потрібно якось боротися з серйозним скороченням населення. І Магдебург, що мав за Оттона Великого статус столичного міста, тут не виняток. З 1990 року кількість жителів скоротилася з приблизно 290 000 до 230 000 осіб. У 2000 році пустувала майже кожна четверта квартира. Йоганнес Вьобсе працює у Відомстві міського планування та відповідає за розвиток міста. Разом із своїми колегами вони змушені грати роль кравця, який кроїть новий костюм на фігуру «Отто» (так місцеві маркетологи називають місто) – старий костюм висить на ньому мішком.
«В епоху НДР тут будувалися гігантські житлові мікрорайони», – каже Вьобсе. Він сидить за кермом свого автомобіля та показує район Ной-Ольвенштедт. У цьому районі на північному сході Магдебурга сьогодні вдвічі менше населення, ніж до возз'єднання. Міський пейзаж складають сірі масивні багатоповерхівки. Ной-Ольвенштедт – район із найстарішим населенням і найбільшими соціальними проблемами. Місто та власники багатоквартирних будинків, правда, вже чимало зробили – деякі будинки, наприклад, були знесені, а на їхньому місці збудовані таунхауси, інші були реконструйовані за кошти програми підтримки з перебудови міст у Східній Німеччині і тепер виглядають вже не так, як старі «панельки» – верхні поверхи демонтовані, фасади оздоблені новими матеріалами тощо. І все ж Ной-Ольвенштедт залишається проблемним районом.
А в районі Букау, розташованому прямо на річці, все зовсім по-іншому. Колишнє рибацьке селище з промисловим підприємством перетворилося на модний і наймолодший район Магдебурга. Сім'ї переїжджають у відреставровані будинки історичної забудови, а колись пустуючі ресторани перетворюються на галереї та бутики. Чому? Тому що нові мешканці втілюють свою мрію жити на воді! «Букау вписався в поворот», – резюмує Вьобсе.
Жити на воді: у Гамбургу давно знають у цьому толк. Місто знаходиться всього за 100 км від гирла Ельби. У 2024 році місто може вийти на новий рівень, адже вільне ганзейське місто Гамбург подало заявку на проведення Олімпійських ігор. За задумом організаторів, спортсменів будуть селити на круїзних теплоходах, що стоять на якорі в порту. Так Ельба змогла б стати частиною великого інтернаціонального свята. Це була б гідна нагорода для європейської річки, яка давно тече в самому центрі Німеччини.