В адміністративному плані корейські міста поділяються на муніципальні округи (які називаються «ку» або «гу» – залежно від попереднього звуку) та райони («тон» або «дон»). Однак, як повідомляє «Сеульський вісник», цей адміністративний поділ не полегшує пошуки потрібної адреси. Зокрема, в містах Кореї вулиці назв, в основному, не мають. Будинки ж нумеруються за районами, багато з яких досить великі. Оскільки номери присвоюють будівлям, як правило, в порядку будівництва, то житло з тим чи іншим номером може знаходитися в будь-якій частині району. Тому знайти потрібний будинок, знаючи лише його адресу, за такою системою неможливо в принципі. Немає особливої надії і на розпитування місцевих жителів: райони великі, в кожному сотні, а то й тисячі будівель, і ніхто не знає навіть номера сусіднього будинку.
На практиці при пошуку потрібної адреси на допомогу зазвичай приходить система зовнішніх орієнтирів – якісь відомі будівлі, станції метро або великі торговельні центри. Гостей, які приїхали вперше, господарі часто виходять зустрічати до зупинки автобуса чи станції метро. Тому всі установи у своїх рекламних оголошеннях ніколи не вважають за потрібне вказувати офіційну адресу, яка практично марна, а описують для клієнтів шлях, спираючись на добре відомі в окрузі орієнтири, і часто супроводжують ці пояснення докладними планами.
Тепер же адресна система в корейських містах будуватиметься за тим же принципом, що й у більшості інших країн світу. Усі дороги в місті поділять на три класи: «теро» (великі проспекти), «ро» (проспекти поменше та великі вулиці) і «кіль» (малі вулиці та провулки), а будинки пронумерують по порядку: парні – з правого боку дороги, непарні – з лівого. В адресі зазначатиметься назва міста, муніципального округу (якщо такі є), назва вулиці та номер будинку. Житлові комплекси, що складаються з кількох корпусів, матимуть один номер, а нумерація корпусів всередині них залишиться незмінною. Нововведення, безсумнівно, допоможе туристам у пошуках музеїв, пам’яток та торговельних центрів.