Сьогодні в Литві двояке ставлення щодо майбутнього республіки в ЄС: зовнішня «ура-картина» не відповідає внутрішній прихованій тривозі. Говорять про зростання числа «єврооптимістів», але це можна значною мірою пояснити не стільки розумінням реальності ЄС, скільки роздутими останнім часом страхами перед Росією. Пересічний литовець сьогодні почувається між двома силами: на Сході - страшна Росія, символ минулого, на Заході - багатий Євросоюз, символ литовського майбутнього. За такої примітивної ідеологічної картини вибір фактично був зумовлений.
Однак це емоційний вибір. За більш раціонального підходу Євросоюз постає зовсім не як однозначне добро. Не можна не помітити, що кількість критичних висловлювань на адресу Брюсселя в Литві останнім часом збільшується. Причому дедалі частіше з критикою ЄС виступають високопоставлені посадовці. 11 травня, виступаючи на дипломатичній конференції у Вільнюсі, секретар МЗС Литви Альбінас Янушка прямо критикував Брюссель за фактичне придушення зовнішньополітичних ініціатив Литви. «Майже весь час нас лаяли за крайнощі. Нам не вдалося досягти жодного моменту так, як ми хотіли, лише компроміси», - сказав чиновник МЗС.
За словами Янушки, практично в усіх сферах існує власна думка Литви, яка не задовольняє Брюссель. Це стосується й ембарго на поставки з Китаю, яке, на думку секретаря МЗС Литви, пов'язане з інтересами Франції та Німеччини, але аж ніяк не Литви. Це стосується позиції Литви щодо якнайшвидшого прийому до ЄС України та Грузії, про що Брюссель поки що не хоче чути. Крім того, Литва в питанні війни в Іраку займає позицію, швидше, проамериканську, тобто відмінну від позиції засновників ЄС. «У нас будуть проблеми з Соланою, - вважає секретар литовського зовнішньополітичного відомства. - Якщо ми ці проблеми не вирішимо, якщо в нас не буде амбіцій, то через кілька років зовнішньої політики в Литви може й не залишитися».
Можна здогадуватися, яке роздратування доводиться придушувати Вільнюсу, якщо такі слова вириваються з уст офіційних представників влади. Чи перетвориться Литва завтра на провінційну республіку Євросоюзу, думку керівництва якої вже нікого не цікавитиме? Така перспектива опинитися на задвірках великої брюссельської імперії лякає багатьох у прибалтійській республіці.
Услід за втратою самостійної зовнішньої політики настане втрата монетарного контролю. Із введенням євро, запланованим уже на початок 2007 року, Литва потрапить у повну залежність від стану економіки ЄС загалом. І тут ситуація для республіки не найвигідніша. Адже сьогодні країни Балтії все ще демонструють економічне зростання на 6-8%, тоді як у «старому ЄС» дедалі виразніші ознаки стагнації. Застій може позначитися на силі євро, що автоматично вдарить по економіці Литви та по кишенях простих громадян.
Не дивно, що в Литві дедалі гучніше лунають голоси про недоцільність такого швидкого введення євро. У Литві з введенням євро очікується подорожчання послуг телефонного зв'язку, транспорту. Зростуть ціни на низку товарів, які литовці закуповуватимуть перед введенням євро про запас. Спроби уряду ввести якісь «запобіжники» аналітики оцінюють скептично: в умовах ринкової економіки держава не зможе контролювати ціни.
При цьому зростання економіки в Литві хоч і залишається в межах 5-6%, але вже нижче недавнього рівня у 8-9%. Роки нульової інфляції та навіть дефляції змінилися поступово зростаючою інфляцією, яка сьогодні перетнула рубіж у 2% і рухається до трьох відсотків. Дефіцит бюджету в Литві теж наближається до фатальних трьох відсотків, які слугують перешкодою для входження в зону євро. Але плани політиків оптимістичні: у найближчі роки повернути бюджетний дефіцит на рівень 1,5%. Однак, на думку фінансових аналітиків, перешкодою для цього може стати енергетична залежність Литви від Росії та цін світового ринку на паливо. З початку 2005 року в Литві вперше за багато років підскочили ціни на електроенергію. Подальше зростання цін на нафту може створити ситуацію, за якої Литва вже не відповідатиме вимогам для введення євро.
Нарешті, на початок травня в Литві виявили, що в розрахунках з ЄС не все так благополучно й щасливо, як бачилося раніше. При вступі до Євросоюзу литовці розраховували на величезні надходження зі структурних фондів ЄС, починаючи з 2005 року. Мовляв, перший рік Литва платить до європейського бюджету, але згодом прибалтійській республіці воздасться сторицею. Структурні фонди ЄС справді стали надходити до Литви: на підтримку села, розвиток інфраструктури, бізнесу, освітні програми. Однак у травні стало відомо, що старожили Євросоюзу (основні наповнювачі бюджету) субсидуватимуть нових членів ЄС зовсім не в тому обсязі, який був передбачений.
Ця звістка викликала в Литві невдоволення і навіть деяку паніку. Насамперед постраждають селяни, які жили надіями на добрий шматок з євросоюзного пирога. Перед вступом до ЄС саме литовські фермери були основними євроскептиками, і лише очікувані надходження зі структурних фондів на час примирили фермерів з ЄС. Тепер у Литві очікують нового сплеску невдоволення селян.
Литовці, лише рік тому вступивши до ЄС, починають розуміти: шлях до єдиної Європи - це не дорога в рай, а радше ризиковане плавання до поки що вельми туманних берегів.