Вважається, що у знаменитій турецькій лазні людина стає духовно чистою і безгрішною
Галатасарай – жіночий хамам, розташований на території Стамбула. У величезному куполі зроблені маленькі віконечка, через які всередину приміщення проникає різке світло сонця. Поряд зі мною на пуп – підвищення, виконане з мармуру – присідає місцева співробітниця Сабіха і розповідає про історію цього хамама.
Вона розповідає про те, як її покійна мама працювала на території цього хамама в так звані «золоті часи». Близько п'ятдесяти років тому вона мила сильних і великих жінок, які проживають в Туреччині. Це були часи, коли в лазню приходили в основному місцеві жительки… Зараз же її хамам відвідують в основному туристки з інших країн. Сабісі вже п'ятдесят два роки і більшу частину життя вона займалася «натиркою» клієнток, іншими словами, вона є професійною банщицею. Навіть народилася вона в цій же лазні – у матері почалися перейми прямо на роботі, після чого її відвели в окреме чисте приміщення і прийняли пологи.
На сьогоднішній день відвідувачів у місцевої лазні стає все менше, що не може не дивувати банщицю. За її словами, не митися в національній турецькій лазні хамам рівнозначно тому, що людина взагалі не миється. У цей момент Сабіха повертає голову в бік своєї постійної клієнтки, яка стала за довгі роки відвідування лазні її справжньою подругою, і просить підтвердити її слова. Гюльзен – так звати відвідувачку – із задоволенням вступає в розмову і розповідає про свого чоловіка, який придбав джакузі, щоб не потрібно було ходити в хамам. Ось тільки їй це «чудо техніки» не зовсім до душі. За словами жінки, якщо вона не помиється в хамамі, то відчуття таке, що вона й зовсім не милася – настільки вона звикла до хамаму.
Обидві жінки згадують про колишні часи, коли хамами для чоловіків і жінок ще розміщували в одній будівлі. Тоді можна було відрізнити лише за кольором рушників, що висять у роздягальні, миється це чоловік чи жінка. А ще раніше жінки одягали спеціальні срібні тапочки, призначені для купання. У Гюльзен і Сабіхи теж є ці тапочки – вони спеціально замовляли їх у Сирії. Ось тільки на опухлі ноги жінок вони навряд чи зможуть колись налізти…
Важливо зазначити, що зовнішньому вигляду лазень у Туреччині ніколи не надавали великого значення, то інша справа внутрішній декор! Серед величних колон турецької лазні, її грандіозне минуле здається майже справжнім. Складається враження, що час тут зупинився і невблаганно рухається назад, наближаючи нас до епохи існування Османської імперії.
Цікаво, що навіть відвідування хамама є досить непростою справою. Так, з роздягальні, яка прикрашена чудовими вітражами, іменованої жителями Туреччини «джамекяном», необхідно перейти в середній зал. У ньому розташований басейн з фонтаном посередині, найчастіше за спеціальною перегородкою, виконаною зі скла. Після цього жінки переходять безпосередньо в парильню – «харарет». Це місце є найтеплішим, на його території жінки проходять масаж і миються.
Сабіха розповідає мені про те, що в турецькій лазні в жодному разі не слід знімати простирадло для купання. На моє резонне запитання про те, як тоді можна помитися, вона відповідає, що тільки та жінка, яка знає, як це зробити, і гідна того, щоб митися в хамамі. На думку жительок Туреччини, багато представників сильної половини людства віддали б усе лише для того, щоб підглянути за оголеною жінкою. Саме тому і слід закутуватися в простирадло.
Я присідаю на краєчок басейну, виконаного з мармуру, і починаю намилюватися. За запевненнями Сабіхи та її постійної клієнтки, після відвідування турецької лазні власна домашня ванна здається дуже незатишною і тісною. Вони запрошують мене приходити до них у хамам частіше… І в чомусь вони мають рацію, – адже тільки в турецькій лазні можливе справжнє повернення до самого себе…