Як зазначає щотижневик «Итоги», у нас велосипед досі вважається баловством. Мовляв, солідній людині до лиця гарна машина, а не щось сумнівне на двох колесах, на якому до того ж ще треба напружуватися, крутячи педалі. Тим часом у багатьох країнах підхід до цього зовсім інший. Так, влада Парижа протягом останніх років проводить політику, спрямовану на зменшення автомобільного потоку. Поряд із розширенням мережі громадського транспорту на кшталт автобусів, що працюють на аквазолі (дизельне паливо з домішкою води, значно менш шкідливе для довкілля), або трамваїв чимала увага приділяється і велосипеду. Наприклад, вартість прокату велосипеда в столиці Франції становить сьогодні лише євро на день. Тому зростає і кількість велосипедистів. Так, за даними мерії Парижа, лише з жовтня 2002 року по жовтень 2003-го їх кількість у місті зросла на 36%, причому 87% велосипедистів катаються щодня. Що, правда, не дивно, з огляду на наявність у міській межі 300 км велодоріжок.
Не забувають про велосипедистів і в інших країнах. Так, у Голландії, де на велосипеді здійснюється понад 30% усіх поїздок, двоколісний друг перетворився на щось на кшталт національного символу. За розповідями, під час Другої світової німецькі патрулі реквізували у місцевого населення велосипеди, втопивши їх у каналах. Минуло більше шістдесяти років, але голландці експропріації не забули і під час футбольних матчів між Німеччиною та Нідерландами скандують: «Поверніть наші велосипеди!»
У Копенгагені, одному з найбільш велосипедних міст світу, мешканці можуть брати байки напрокат для поїздок у межах міста. Коштує це близько трьох доларів, причому більша частина цієї суми повертається при здачі велосипеда. Наш кореспондент був свідком сцени, звичайної для датчан і шокуючої для нас: на офіційну зустріч з делегацією уряду Москви віце-мер Копенгагена (пані) підкотила на велосипеді у джинсах і короткій маєчці.
А в Японії уряд проводить спеціальну програму, що полягає у будівництві охоронюваних велопарковок поруч зі станціями метро або залізниці. Економія очевидна: для машини обладнання стоянки коштує $12-18 тис., для велосипеда - $50-500.
Навіть у такій автомобільній країні, як США, велосипед відвойовує собі місце на дорогах. Власне, рух «Критична маса», що відстоює інтереси велосипедистів, зародився саме в Сан-Франциско у вересні 1992 року. Несподівано виявилося, що є величезна кількість людей, незадоволених засиллям двигунів внутрішнього згоряння і не бажаючих миритися з цим. У тих же Штатах деякі фірми стали під тиском «зелених» ставити душові в офісах, щоб, покрутивши педалі, можна було змити піт і пил.
До речі, свої велосипедні підрозділи мають багато поліцейських дільниць, причому не лише в США, а й в Австралії, Німеччині, Ісландії, Канаді. Розрахунок простий: поліцейська машина коштує понад $20 тис., а її обслуговування - $3-4 тис. на рік. За велосипед доведеться викласти не більше тисячі, а за ремонт - $100.