Референдум про незалежність у Каталонії може підігріти сепаратистські настрої в Європі. Deutsche Welle розповідає про те, які регіони могли б наслідувати приклад каталонців.
Каталонія – за відокремлення
Ніде в Західній Європі заклик до незалежності не звучав так голосно, як у Каталонії. Під час диктатури Франсіско Франко, який правив в Іспанії з 1936 по 1975 рік, було заборонено каталанську мову. Однак наприкінці 70-х Каталонія отримала високий ступінь культурної та політичної автономії, у неї є власний регіональний парламент – у Барселоні.
Сьогодні багатьом із 7,5 мільйонів каталонців цього недостатньо. На референдумі 1 жовтня 2017 року вони проголосували за відокремлення від Іспанії. Місцеві жителі хочуть бачити Каталонію незалежною, передусім, з економічних причин – через побоювання, що Іспанія висмокче всі соки з їхнього регіону, який має найвищий рівень життя в країні.
Близько 20 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) Іспанії виробляється в Каталонії. І, незважаючи на те, що після фінансової кризи 2008 року іспанська економіка відновлюється, кількість прихильників відокремлення в Каталонії всі ці роки зростала.
Войовничі баски
Країна басків, яка завжди вважалася одним із основних осередків сепаратизму в Європі, поступилася Каталонії пальмою першості в питанні боротьби за незалежність з низки причин. Баскська меншина свого часу була налаштована набагато більш войовничо. Мова басків також потрапляла під заборону в роки диктатури Франко. А з 1961 по 2011 рік, домагаючись відокремлення регіону від Іспанії, баскське сепаратистське угруповання ЕТА знищило понад 800 осіб, але пізніше відмовилося від продовження насильства.
Однак ні теракти, ні політичні переговори не наблизили проведення референдуму про незалежність Країни басків. Згідно з іспанською конституцією, референдум з цього питання може провести лише центральний уряд. Але Мадрид, як і у випадку з Каталонією, відкидає цей варіант, вважаючи його незаконним.
В економічному плані Країна басків слабша за Каталонію, але при цьому користується пільгами – особливим режимом оподаткування. Вона самостійно управляє податковими надходженнями і платить до бюджету Іспанії лише невелику суму, на відміну від каталонського регіону. Тепер баскські націоналісти не вважають завдання здобуття незалежності пріоритетним і домагаються лише розширення прав автономії.
Шотландія – за членство в ЄС
Незважаючи на те, що політико-економічному союзу Шотландії з Англією понад 300 років, шотландці завжди прагнули до більшої незалежності. У них є власний парламент, але шотландський уряд хотів би повної автономії. При цьому 55 відсотків шотландців у 2014 році на референдумі про незалежність проголосували проти розколу Великої Британії.
Регіони в Європі з помітним прагненням до незалежності
Дух сепаратизму відродився після червневого референдуму 2016 року про вихід Великої Британії з ЄС. Тоді 62 відсотки жителів Шотландії, на відміну від жителів Англії та Уельсу, не підтримали Brexit. А націоналісти з Шотландської національної партії (SNP) повернулися до ідеї референдуму про незалежність регіону, щоб зберегти для Шотландії членство в ЄС та європейський внутрішній ринок.
Новий плебісцит про незалежність планується провести восени 2018 року або взимку 2019-го – до виходу Великої Британії з Євросоюзу. Але опитування, що проводяться в Шотландії, не виключають, що підсумки чергового референдуму про незалежність можуть стати такими ж, як і в 2014 році – більшість шотландців розкол Великої Британії не підтримає.
Фландрія – особливий випадок
На парламентських виборах у Бельгії в 2014 році перемогу здобула націоналістична партія «Новий фламандський альянс». Її лідер Барт де Вевер переконаний, що Бельгія як держава незабаром «зникне». Шляхом переговорів Вевер хоче домогтися самостійності та незалежності розвиненого північного регіону – Фландрії, де його партія займає найсильніші позиції.
Фламандський сепаратизм – це особливий випадок. Бельгія складається з Фландрії, де говорять нідерландською мовою, франкомовної Валлонії, до якої входить і німецькомовна спільнота, та Брюсселя з двома офіційними мовами – нідерландською та французькою.
У разі відокремлення Фландрії Бельгія втратить більше половини свого населення та економічної потужності. Під великим питанням опиниться і статус Брюсселя, де розташовані штаб-квартири Євросоюзу та НАТО. Поки ж дебати про вихід Фландрії призупинені, і розколу Бельгії не відбулося.
Процвітаюча італійська північ
Спроби відокремлення північної частини Італії викликані суто економічними причинами. За рахунок промисловості та банківського сектору північ країни з регіонами Ломбардія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Емілія-Романья та іншими робить значний внесок в італійський ВВП. Багато місцевих жителів вважають, що гроші, зароблені ними з великими труднощами, розтрачують центральні та південні регіони.
Ще в 1990-х роках партія «Ліга Півночі» (Lega Nord) домагалася повного відокремлення цієї частини Італії, яка називається Паданія (від італійського «pianura padana» – Паданська рівнина). Сьогодні вимоги партії стали більш помірними: успішні північні райони повинні самі розпоряджатися 75 відсотками своїх доходів, а не перераховувати все до державного бюджету для компенсації наслідків затяжної економічної кризи в Італії.
Південний Тіроль за «свободу від Риму»
До кінця Першої світової війни німецькомовний Південний Тіроль належав Австро-Угорщині, після чого права на нього були закріплені за Італією. За часів правління Муссоліні тут перейняли італійську культуру та мову. Після Другої світової війни Південний Тіроль отримав ще більшу політичну та мовну автономію.
Цей процвітаючий регіон може розпоряджатися більшою частиною своїх доходів, що довгий час влаштовувало південних тірольців. Однак криза заборгованості в зоні євро підігріла сепаратистські настрої.
Після Греції Італія – друга країна за розміром заборгованості. Її економіка демонструє слабкі показники. Багато жителів Південного Тіролю, у яких справи йдуть непогано, не хочуть, щоб на їхні плечі перекладали проблеми всієї Італії. Тому в їхньому регіоні все частіше лунає заклик: «Свободу від Риму!».
Корсика: непокірний острів
Французька влада довго намагалася витіснити корсиканську мову з суспільного життя та місцевих шкіл на цьому середземноморському острові, і придушувала спроби корсиканців відокремитися. Сепаратистська організація «Фронт національного визволення Корсики» (FLNC), зі зброєю в руках багато років намагалася домогтися автономії регіону від Франції та особливого статусу території, здійснюючи диверсії проти представників держави або нападаючи на курортні будинки французів.
Пропозиції французького уряду за Ліонеля Жоспена в 2000 році щодо питань автономії Корсики (серед іншого, передача місцевій владі законодавчих ініціатив) були зустрінуті в багнети консервативною опозицією, яка побоювалася, що й інші регіони Франції – Бретань, Ельзас, Прованс – також вимагатимуть більшої незалежності, що стане загрозою єдності Франції.
Тільки в 2014 році сепаратисти з FLNC оголосили про відмову від збройної боротьби в підпіллі. Але ймовірність нових конфліктів на ґрунті боротьби за незалежність Корсики не виключена.
Баварія: життя окремо від Німеччини?
Баварці, мабуть, менше за всіх інших серйозно замислюються про утворення власної держави. Зрештою, ця федеральна земля Німеччини вже сьогодні офіційно називається «Республіка Баварія». Вона є найбільшим і найблагополучнішим економічним регіоном ФРН. Тут проживає майже 13 млн осіб – більше, ніж у Швеції чи Португалії.
Однак прагнення до відокремлення виникає і в баварців, які вважають, що за їхній рахунок компенсується економічна слабкість бідних регіонів. Баварія хотіла б платити до спільної скарбниці менше. За це активно виступає, наприклад, журналіст і член баварської партії ХСС Вільфрід Шарнагль.
У 2012 році була видана книга з назвою «Баварія може впоратися і сама», де Шарнагль виступає за вихід з ФРН. Але подібні сепаратистські настрої не знаходять масового відгуку у населення.