Підсумки дослідження чимало здивували федерального канцлера Німеччини Ангелу Меркель
«Катастрофою» назвав результат оприлюдненого нещодавно дослідження «Невикористані потенціали» голова Турецької громади Німеччини Кенан Колат. «Скандальним свідченням провальної інтеграційної політики» – професор-ісламознавець Бекір Албога. Як пише «Русская Германия», «катастрофічність» і «скандальність» того, що сталося – з точки зору досі існуючих стереотипів – очевидна.
По-перше, на підставі глибоко наукових критеріїв, числом двадцять штук, вдалося довести: представники турецької діаспори з великим відривом відстають від інших постійно проживаючих у Німеччині мігрантів щодо інтеграції, асиміляції, адаптації – як не назви злиття з корінним соціумом. По-друге: виявляється, німці-переселенці з країн-спадкоємиць Радянського Союзу з цієї самої інтеграції на голову випереджають інших (за винятком громадян Євросоюзу) іноземців. Повністю спростовуючи попередні дані про асоціальність та безграмотність «аусзідлерів».
У 30% турецького населення Федеративної Республіки немає документа про шкільну освіту. І йдеться в даному випадку про третину всієї діаспори, а не лише про старих, півстоліття тому приїхали з сіл Східної Анатолії піднімати економіку Німеччини. Безробіття у турків перевищує середньонімецьке більш ніж удвічі, квота непрацюючих жінок – у вісім разів. 93% шлюбів укладаються всередині діаспори.
Цілком інші цифри пропонують для характеристики переселенців: всього 3% не закінчили школу, 28% мають дипломи про вищу освіту, лише 20% жінок обирають «кар'єру» домогосподарки (як і корінні мешканки країн Євросоюзу), практично всі без винятку діти вчаться, а дівчатка вдвічі частіше хлопчиків – у гімназіях. «Вихідці з Радянського Союзу приїжджають до нас, вже маючи хорошу освіту, і виховують своїх дітей так, щоб прищепити прагнення вчитися і їм. У цьому – запорука успішної адаптації в соціумі та на німецькому ринку праці», – вважає керівник дослідження Райнер Клінгхольц. До того ж, підкреслює соціолог, у переселенців наявна «підвищена готовність до інтеграції». Прикладом її, зокрема, є поширеність шлюбів з корінними жителями: аусзідлери другого покоління створюють такі «змішані» союзи у 67% випадків.
Зовсім недавно, у листопаді 2008 року, федеральний канцлер та урядова уповноважена з питань міграції заявляли про «майже повний» успіх Національного інтеграційного плану. Сьогодні вони ненабагато відступають від минулих показань, залишаючи як основний компонент «майже». «Майже одкровенням» назвала Марія Бемер висновок учених з Берлінського інституту про те, що «мігранти в Німеччині загалом і в цілому гірше освічені, ніж корінне населення, частіше не мають роботи і практично не беруть участі в громадському житті країни». «Ми всі зазнали майже шоку», – визнає Ангела Меркель, але тут же закликає поставитися до негативної інформації як до «стимулу для розвитку інтеграційних програм». «Нам дорогий кожен житель країни, – підкреслює глава уряду. – Ми не можемо дозволити собі залишити без уваги жоден справжній або майбутній талант».
Урядова увага, звісно, дорогого коштує. Важливо, однак, те, що, як стверджує Райнер Клінгхольц, значна частина іноземців «активно і свідомо противиться інтеграції, і тут навряд чи допоможуть найдорожчі урядові програми». Крім 2,81 млн турків, половина яких народилася в Німеччині, до подібних «борців за самовизначення» соціолог відносить вихідців з африканських та близькосхідних країн і громадян колишньої Югославії. Професор Бекір Албога так пояснює дане явище: «У представників цих діаспор, в силу національних і релігійних традицій, сильно виражена так звана ілюзія повернення. Вони поколіннями можуть жити далеко від батьківщини і продовжувати несвідомо вірити, що колись обов'язково вирушать у зворотний шлях. Вони не бачать необхідності в інтеграції і створюють паралельні світи».
Остання заява повинна, за ідеєю, по-справжньому налякати політиків, які твердять про «майже успіх» Національного інтеграційного плану і вперто не помічають очевидного – того, що якщо люди не хочуть жити в соціумі, то вони і не будуть цього робити, скільки не вкладай в інтеграційні курси.
Зате у переселенців все гаразд. Принаймні, згідно зі статистикою, автори якої, очевидно, не стикалися в реальному житті з паралельними світами російськомовних берлінських або дюссельдорфських кварталів. Втім, «Невикористані потенціали» – це лише перше дослідження, що включило до міграційної статистики вихідців з колишнього СРСР, і в майбутньому, можливо, стане більш диференційованим. Зате вже зараз соціологи змушені визнати: «російська» діаспора з її чотирма мільйонами осіб на сьогоднішній день – найбільша в Німеччині.