Читайте початок статті:
НЕ В'ЯЗНИЦЯ – ПАЛАТА!
Ув'язнених мільйон – витрати величезні. При цьому у норвежців є відповідь на те, куди пішли гроші, – це показник рецидивів. У нас же… Громадяни виходять із в'язниці, втративши всі соціальні зв'язки: сім'ї немає, роботи немає, йти нікуди. Простіше – і так часто буває – повернутися назад. А в бараку на 100 осіб досвідчені «інструктори тюремного побуту» вже навчили, як легко заробити. Ось і виходить, що на волю виходить носій тюремної субкультури, який у звичайному суспільстві надовго не затримується...
Чим більше ув'язнених ресоціалізовано, тим менше буде рецидивів. Особливо небезпечні перші години після звільнення. У Норвегії це добре розуміють, і тому для колишніх ув'язнених знімають житло на перший час, надають роботу. Іноді житло знімають до кінця життя, але це робить уже не в'язниця, а муніципалітет. У працівників УІС та чиновників одна мета – безпека всього суспільства. У Росії людина виходить на волю, найчастіше, ще більш кримінальною, ніж була раніше.
Успішний досвід Норвегії може стати хорошим базисом для закладки зовсім іншого принципу роботи системи відбування та виправлення покарань у Росії, яка потребує реформування та гуманізації.
– До в'язниці часом потрапляють люди, які оступилися або завдали шкоди ненавмисно. Як можна захистити таких ув'язнених від впливу кримінального світу за ґратами? У Росії ця проблема вирішується?
– Норвежці багато питань вирішують у «ручному режимі» – начальник в'язниці може зателефонувати колезі та просто домовитися про те, якого ув'язненого куди краще відправити. Так само вирішується і питання про обмін або перерозподіл засуджених для позбавлення їх кримінальних зв'язків у своїй в'язниці. У Росії ж справи йдуть інакше. Іноді кримінальні лідери тюремної субкультури можуть навіть використовуватися співробітниками, щоб легше було керувати ув'язненими – йдеться про «червоні» та «чорні» зони.
– А різниця в зарплатах у норвезьких і російських тюремників велика?
– Норвежці в УІС отримують досить високу зарплату. Дуже грамотно побудована система освіти. Щоб потрапити на атестовану посаду в тюремне відомство, потрібно пройти спеціальне дворічне навчання в освітньому закладі служби виконання покарань – Академії KRUS. Відбір курсантів оголошується щороку, конкурс – близько 10 осіб на місце. Щорічно навчання можуть пройти лише 175 осіб. Їм виплачується стипендія в 300 тисяч крон на рік (1 крона – 6,3 рубля). Окрім викладання теорії, для студентів обов'язково передбачається проходження практики у в'язницях. Всього ж у тюремній системі Норвегії працюють 3600 осіб, чисельність співробітників УІС становить 325 осіб. Після закінчення Академії співробітник отримує 200-250 на місяць і більше. У поліції зарплата ще вища.
У Росії полковник військовослужбовець отримує понад 100 тисяч рублів, а полковник поліції – 50-60 тисяч (стільки ж приблизно і полковник ФСВП). Співробітники ФСВП заробляють офіційно в середньому від 20 до 50 тисяч – це якщо не враховувати «тіньову сторону» питання. У Норвегії ж сама система не дає можливості для корупції.
– Тобто корупції там немає зовсім?
– Ми запитували про це співробітників – вони не одразу зрозуміли, про що ми говоримо. Там дещо інші відносини в суспільстві між людьми – всі спілкуються на рівних. Наприклад, у реабілітаційному центрі співробітники харчуються за одним столом із засудженими. Коли ми були там, пішли разом пообідати – і начальник в'язниці допомагав працівниці кафе накривати нам на стіл. Уявіть собі таку картину у нас – начальник СІЗО годує правозахисників…
Структурно пенітенціарна система Норвегії складається з центрального апарату, регіональних управлінь і, власне, підрозділів – в'язниць. При цьому низовим підрозділам передано максимум повноважень. У Росії ж діють багато служб – відділ безпеки, відділ охорони, оперативний відділ, режимний відділ, відділ виховної роботи, УСБ, спецвідділ, тил, виробництво, медсанчастина, плюс управління та начальники курируючих відділів. У підсумку – маса звітів, довідок і нарад. У норвежців немає цієї вертикалі підпорядкування. Є начальник відділення та співробітники зі своїми обов'язками. По телефону теж ніхто не подзвонить і не скаже, кого «закрити», а кого відпустити. Але при цьому контроль організований на високому рівні, як і розподіл обов'язків між співробітниками.
У норвезьких в'язницях багато вільнонайманих працівників, які не мають жодного відношення до системи кримінальних покарань. Це не лише медики, а й співробітники муніципальних служб. Добре працює система відеоспостереження та система безпеки в цілому.
– Наскільки часто в норвезьких в'язницях трапляються втечі?
– За останній рік не було жодного випадку. А в 2011 році, наприклад, було зафіксовано 4 втечі з в'язниць з високим рівнем безпеки та не більше 6 випадків у в'язницях з низьким рівнем безпеки. Для порівняння, у Росії близько мільйона ув'язнених, і втечі трапляються набагато частіше.
Серйозних порушень закону в норвезьких в'язницях теж майже не відбувається. Співробітники навіть не пам'ятають, коли були випадки застосування насильства по відношенню до працівників в'язниці з боку ув'язнених.
– А чи є нарікання на тюремників у норвезьких правозахисників?
– Так, завжди є якісь проблеми. Приїжджали до них не так давно представники Комітету ООН проти катувань. Вони незадоволені, що обвинувачені занадто довго утримуються під вартою (більше двох місяців). Вказали й на те, що неповнолітні утримуються разом із дорослими – неповнолітніх злочинців, до речі, небагато, чоловік 20 по країні. Або, наприклад, порушенням вважається те, що терорист Брейвік не може спілкуватися з іншими ув'язненими: він сидить у відділенні в'язниці з найвищим рівнем охорони в Норвегії і може спілкуватися лише з тими, хто знаходиться в цьому відділенні, – але він там один.
– Як ви вважаєте, чи може змінитися наша пенітенціарна система без ґрунтовних змін у владі?
– Без влади нічого не може змінитися. У Росії всі основні питання вирішує одна людина, але, боюся, це питання і йому не під силу. Однак система все-таки змінюється. Поява ОНК – це потужний прорив. Я рік вивчав систему зсередини. Вона стає, завдяки ОНК, все більш відкритою, а чим більше відкритості, тим менше порушень. Звичайно, матеріально-побутові умови змінюються набагато повільніше, і в регіонах вони різні.
– Ви, як голова ОНК Ростовської області, задоволені результатами своєї роботи?
– Ми працюємо в різних напрямках, це і поліція, і ФСИН, і Міністерство оборони. Але одне я можу відзначити точно – система стала більш відкритою. Вже сьогодні випадки, щоб співробітники кримінально-виконавчої системи застосували до ув'язнених силу без законних підстав, практично зійшли нанівець – зайві проблеми нікому в тюрмі не потрібні. Хоча все це не виключає можливості змови недобросовісних співробітників із засудженими.
У Росії, як і раніше, простіше керувати людьми за допомогою страху, а іноді й за допомогою так званих «смотрящих». Не всі сьогодні задоволені й самі співробітники тюрем. Скаржаться, кажуть, що була б у нас єврозона – були б «єврозеки», але все й одразу змінити не можна. Та й міняти будуть вони, ми можемо тільки допомогти. Тут відкритість, гласність і ЗМІ відіграють ключову роль.
Я вважаю, що поки не зміниться свідомість населення та нашої влади, радикальних змін не відбудеться.
Ми нещодавно проводили моніторинг діяльності поліції – перевіряли роботу дільничних уповноважених, патрульно-постову службу, ДПС, роботу відділень поліції. Виявляли, наскільки добре державні органи надають послугу з охорони безпеки громадян та захисту їх законних прав та інтересів. Вдумайтеся: якщо в нашій країні відзначається до 70% рецидивів серед звільнених – яка це послуга? Не дуже ефективна – за ті гроші, які витрачаються з бюджету на утримання правоохоронних органів. І розмови про особливу ментальність, «свій» шлях, про якісь скріпи тут не дуже доречні.
Розмовляла Поліна БИКОВСЬКИХ.
ІА «Росбалт»