Одна з тюрем у селі Вінхаузен незабаром може закритися назавжди
Поки в більшості країн світу ламають голову, як впоратися з проблемою перенаселення тюрем, Нідерланди намагаються вирішити прямо протилежну проблему. Там ув'язнених не вистачає, причому настільки, що за останні кілька років влада змушена була закрити 19 тюрем, і ще кілька будуть закриті наступного року. Журналіст Бі-бі-сі розбирався, чому це сталося.
Запах смаженої цибулі піднімається металевими сходами і пливе коридором уздовж дверей камер. Внизу, на кухні, ув'язнені готують вечерю. Один із них, вправно працюючи зазубреним ножем, кришить овочі.
«У мене є шість років, щоб відточити майстерність, тож я практикуюсь», – каже він. Справа це гучна, адже ніж прикутий до стільниці довгим сталевим ланцюгом. «Забрати ніж із собою їм не вдасться, – каже Ян Рулоф ван дер Спол, заступник директора в'язниці суворого режиму «Норгергавен» на північному сході Нідерландів. – Але їм дозволено брати з собою невеликі кухонні ножі в обмін на особисті перепустки, тож ми точно знаємо, що в кого є на руках».
Деякі з ув'язнених потрапили сюди за вчинення злочинів із застосуванням насильства, і сама думка про те, що вони ходять із ножами, може здатися лякаючою. Однак навчання кулінарній справі – лише один зі способів допомогти ув'язненим здобути професію після виходу на волю.
«Тут, у Голландії, ми практикуємо індивідуальний підхід, – пояснює ван дер Спол. – Якщо в когось проблема з наркотиками, – ми допомагаємо подолати залежність, якщо в людини трапляються напади агресії, – ми надаємо спеціальну терапію, якщо в людей проблеми з грошима, – їм нададуть послуги фінансові консультанти. Ми намагаємося усунути всі можливі причини, які штовхнули їх на злочин. Звісно, ув'язнений сам повинен захотіти змінитися, але наші методи довели свою ефективність. За 10 років ми досягли великих успіхів і продовжуємо вдосконалюватися».
Деякі рецидивісти, каже ван дер Спол, яких у в'язницях називають «вертушками», отримують тепер по два роки, і для них розробляються спеціальні програми перевиховання. Після цього менше 10% повторно потрапляють за ґрати.
У в'язниці «Норгергавен» і як дві краплі води схожій на неї в'язниці «Ессергем», розташованій у тому ж селі Вінхаузен, багато камер пустують. У дворах для прогулянок, які за розмірами не менші за чотири футбольні поля, ростуть дерева, стоять столи для пікніків і розвішані сітки для волейболу. Ван дер Спол підкреслює, що свіже повітря знімає стрес як у ув'язнених, так і в самих охоронців. Мешканцям в'язниці дозволяється без супроводу ходити до бібліотеки, їдальні та лікарні. Така самостійність, за задумом тюремної влади, допомагає їм краще пристосуватися до життя на волі після того, як вони покинуть тюремні стіни.
Ще 10 років тому відсоток ув'язнених у Нідерландах був одним із найвищих у Європі, а сьогодні він – один із найнижчих: 57 на 100 тис. населення. Наприклад, в Англії та Уельсі на кожні 100 тис. припадає 148 ув'язнених. Однак успішне перевиховання – не єдина причина різкого скорочення числа в'язнів у в'язницях Голландії, а їх з 2005 року стало аж на 43% менше.
Частково пік 2005 року був пов'язаний із посиленням заходів контролю в амстердамському аеропорту «Схіпхол», де різко зросла кількість затримань перевізників кокаїну. За словами професора кримінального права Лейденського університету Пауліни Схут, у поліції тепер нові пріоритети. «Вони переключили увагу з наркотиків на боротьбу з контрабандою людьми та тероризмом», – пояснює професор. До того ж голландські судді часто замість тюремного строку присуджують винуватців до громадських робіт, штрафів та носіння електронних браслетів.
За словами директора пенітенціарної системи Нідерландів Анхеліни ван Дайк, в'язниці все частіше використовуються для утримання особливо небезпечних злочинців або, навпаки, для тих правопорушників, хто потребує допомоги та захисту тюремного керівництва. «Іноді людям краще залишатися на роботі, в колі сім'ї, а покарання понести іншим способом, – пояснює Анхеліна ван Дайк. – У нас у Голландії тюремні строки стають коротшими, а рівень злочинності знижується, і це призводить до того, що в'язниці пустіють».
Однак хоча рівень злочинності за останні 8 років знизився на 25%, критики системи кажуть, що насправді люди просто стали менше повідомляти про злочини, оскільки багато поліцейських дільниць закрилися через економію коштів. Інші критики, такі як Мадлен ван Торенбург, у минулому директор в'язниці, а нині представниця опозиційної партії «Християнсько-демократичний заклик» з питань кримінального права, пов'язує нестачу ув'язнених із низьким рівнем розкриття злочинів. «Поліція перевантажена роботою і не справляється з її обсягом, – стверджує ван Торенбург. – І як на це реагує уряд? Він закриває в'язниці! Ну хіба це не дивно?»
Ясно одне: багато з підлеглих Анхеліни ван Дайк не відчувають позитивних емоцій від скорочення числа ув'язнених. За словами представника профспілки тюремних охоронців Франса Карбо, його колеги «невдоволені та трохи пригнічені». Він каже, що молодь не бажає йти працювати у в'язниці, «бо вони не бачать у цій роботі майбутнього, адже ніхто не знає, коли твою в'язницю закриють».
Правда, одну з пустуючих тюрем на півдні Амстердама перетворили на успішний готель, де найдорожчі номери носять назви «Адвокат», «Суддя», «Директор» та «Тюремник». В інших, перетворених на тимчасові центри розміщення біженців, знайшлася робота і для колишніх охоронців. Бажання зберегти робочі місця у в'язницях призвело до ще одного несподіваного рішення: «імпорту» ув'язнених із Норвегії та Бельгії.
«Наш міністр закордонних справ зустрівся з міністром юстиції Норвегії та запропонував орендувати порожні камери», – каже Ян Рулоу ван дер Спол. Таким чином у вересні минулого року Норвегія почала відправляти своїх ув'язнених для відбування строку до в'язниці «Норгерхавен». Тепер директором цієї в'язниці став норвежець Карл Хіллесланд, однак ув'язнених охороняють 234 голландські охоронці.
Хіллесланд, люб'язний колишній книготорговець із пухнастою бородою, зовсім не схожий на тюремника. Щоправда, на відміну від своїх голландських колег, він одягнений у бездоганну зелену форму з погонами, однак за його власним визнанням, режим у норвезьких в'язницях набагато ліберальніший, ніж у Нідерландах. Наприклад, норвезьким ув'язненим дозволяється давати інтерв'ю журналістам та дивитися відеофільми на свій вибір, оскільки в пенітенціарній системі країни домінує принцип «нормалізації». Іншими словами, життя у в'язниці має бути максимально наближеним до життя на волі, щоб колишнім ув'язненим було легше реінтегруватися в суспільство.
«Деякі речі ми справді робимо по-різному, – пояснює ван дер Спол. – Наприклад, ми негайно караємо ув'язненого за порушення правил, тоді як норвежці спочатку проводять розслідування, а потім ще вичікують, перш ніж застосувати покарання. Спочатку наші охоронці не могли звикнути до такого стилю. Але загалом, – підсумовує Хіллесланд, – ми дотримуємося схожих поглядів на те, як має працювати в'язниця».
За його словами, деяких ув'язнених довелося переводити з Норвегії силою, однак більшість погодилася на це добровільно, частково тому, що ціни на бакалійні товари та тютюн у Голландії нижчі. Ще одним привабливим елементом у в'язниці «Норгерхавен» стала спеціальна кімната для переговорів по «Скайпу». Родичі, які бажають відвідати ув'язнених, мають платити за поїздку та готель зі своєї кишені, а це щонайменше 500 євро. Однак багато з ув'язнених, які відбувають тривалі строки, – іноземці, які й у Норвегії рідко мали можливість зустрічатися з рідними.
Камера Михайла прикрашена фотографіями футбольного клубу, за який він вболіває, та його чотирьох маленьких дітей. Цей зварювальник з Північної Польщі отримав вирок у Норвегії, але там у нього не було доступу до «Скайпу». «Моя дружина виховує чотирьох дітей і боїться втратити роботу, та й у будь-якому разі вона не має грошей, щоб приїхати побачитися зі мною, – розповідає Михайло. – Тож я сам обрав цю в'язницю, щоб іноді можна було побачити їх, а не лише слухати їхні голоси по телефону».
Покидаючи в'язницю через металеві ворота, які з брязкотом зачиняються за моєю спиною, я думаю про те, що буде з «Норгерхавеном» після того, як через кілька років ці ворота зачиняться за останнім норвежцем. Охоронці знають, що одна з в'язниць Вінхаузена, «Норгерхавен» або «Ессерхем», буде закрита наступного року. Але яка ймовірність, що кількість ув'язнених у Голландії почне зростати? Досить прогулятися селом, щоб зрозуміти, що в минулому в Нідерландах у в'язницях утримувалося багато людей.
Вінхаузен знаходиться у віддаленій і малозаселеній провінції Дренте, знаменитій торф'яними болотами та вересовими пустищами. Сюди, у «Голландський Сибір», у XIX столітті відправляли міських жебраків, волоцюг, безпритульних та інші «небажані елементи». Один армійський генерал заснував у Вінхаузені виправну колонію, за допомогою якої сподівався викорінити бідність. З часом ця колонія переросла у поселення, яке до 1980-х років було закрите для зовнішнього світу.
За даними демографів, мільйон із 17-мільйонного населення сьогоднішньої Голландії – це нащадки засланих до Вінхаузена людей. «Це величезна частина населення, – каже письменниця Сюзанна Янсен, чий дідусь був засланий до Вінхаузена за жебрацтво. – Кожен із нас міг народитися і вирости в бідності, у важких умовах, тож я думаю, ми завжди повинні пам'ятати про тих, хто сьогодні перебуває за ґратами».