Регіон влаштований таким чином, що без дотацій з боку материкової України, Росії або будь-яких інших потенційних союзників Крим так і залишиться одним із найбідніших куточків Європи з яскраво вираженою сезонною економікою та перебоями з питною водою та електрикою. До речі, на сайті http://krim.flado.ru/krim/orgs/list розміщено довідник організацій Криму, де можна знайти практично будь-яке підприємство півострова.
Згідно з підрахунками Силуанова, дефіцит бюджету Кримської автономії зараз становить 10 мільярдів гривень (за поточним курсом трохи більше мільярда доларів). У цьому сенсі Крим мало чим відрізняється від України в цілому, яка сьогодні теж не може звести кінці з кінцями і в основному проїдає гроші.
Раніше віце-прем'єр Криму Рустем Теміргалієв називав інші цифри. За його словами, потрібно близько мільярда доларів на підтримку бюджетної системи (що більш-менш узгоджується з попередніми даними російського Мінфіну) та ще три мільярди доларів на інвестиції в економіку півострова.
До кінця неясно, правда, на який термін мають бути виділені кошти, про які говорили Силуанов і Теміргалієв. У минулому році загальний обсяг видатків бюджету республіки сягав 5,5 мільярда гривень, дотації та субвенції з державної скарбниці України – 2,7 мільярда гривень, а дефіцит склав приблизно 300 мільйонів гривень. За оцінкою Теміргалієва, у 2013 році до бюджету України республіка заплатила ті ж 2,7 мільярда, тобто скільки віддали, стільки й отримали.
Чому Крим так гостро потребує інвестицій? Справа в тому, що на сьогодні півострів не самодостатній за дуже великою групою життєво важливих товарів та ресурсів. Якщо допустити на хвилину, що Кримська автономія відділиться від України, то ці ресурси він повинен буде закуповувати за ринковими цінами. Варіант, за якого Київ захоче влаштувати Сімферополю ту чи іншу форму блокади, також виключати не можна.
Головне питання, яке зараз турбує кримчан, – це наявність питної води. Великих річок та прісних озер на півострові немає. Значна частина води надходить на територію республіки через Північно-Кримський канал, а туди надходить із Дніпра. Зараз кримчани користуються водою з «материка» безкоштовно, і далеко не факт, що це положення речей збережеться у разі відділення від України. Крім того, за оцінкою місцевих екологів, канал сильно забруднений та замулений, і вже зараз частину води не вдається очистити до потрібних стандартів якості. Власних коштів на очищення каналу в автономії немає, а організувати в стислі терміни водовідведення з Росії (наприклад, з Кубані) нереально. Не в кращому стані перебувають і деякі внутрішні водосховища Криму.
Ті ж складнощі з електроенергією. За винятком невеликих сонячних та вітряних електростанцій, власних джерел у Криму немає, і більш ніж 90 відсотків споживання (1200 мегават потужності) становлять поставки з основної території України. За словами нового прем'єр-міністра автономії Сергія Аксьонова, план постачання півострова на крайній випадок (якщо Київ все ж таки припинить постачання) уже розроблений – «за сприяння російських колег». Але які конкретно заходи маються на увазі, поки невідомо – навряд чи в найкоротші терміни можна протягнути лінію електропередач через Керченську протоку.
Газ – фактично єдине, в чому Крим не відчуває потреби. У 2013 році видобуток газу підприємством «Чорноморнафтогаз» досяг 1,65 мільярда кубічних метрів. Автономія споживає менше мільярда кубометрів на рік, демонструючи позитивний баланс, і постачає паливо в «основну» частину країни. Швидше за все, республіка потребуватиме поставок нафти та бензину, але їх організувати якраз порівняно неважко.
На те, щоб усунути ці «вузькі місця» в економіці, знадобляться сотні мільйонів (якщо не мільярди) доларів і як мінімум кілька років. Однак навряд чи Крим зможе забезпечити настільки швидке економічне зростання, щоб самостійно генерувати необхідні для масштабних інфраструктурних вкладень суми. Економіка автономії є досить архаїчною та вузькоспеціалізованою.
Основною її галуззю, як і останні сто років, залишається туризм. Минулого року кількість туристів склала майже шість мільйонів осіб, лише трохи поступившись рекорду 2012 року. З цією сферою так чи інакше пов'язана більшість місцевих домогосподарств – або безпосередньо, або через суміжні галузі.
Щорічно прибуток від туристичного сектору обчислюється мільярдами доларів, однак значна частина цих доходів є прихованою. Крим, як і в радянські часи, цікавить в основному любителів «дикого» відпочинку. Місцеві громадяни, як правило, здають свої квартири та кімнати на курортний сезон. Звичайно, це підприємництво практично завжди минає податкову інспекцію. Очікувати, що нова влада зуміє достатньо швидко змінити ситуацію, було б дивно. А для влаштування на півострові організованого відпочинку потрібні колосальні вливання в оновлення інфраструктури, подібні до тих, що відбулися в Сочі.
Втім, припливу туристів це не гарантує, зате ціни підвищаться майже напевно. Зараз же туристична привабливість Криму така, що на шматок хліба жителі в будь-якому випадку зароблять, хоча, можливо, не цього року: за оцінкою низки туроператорів, поточний сезон у Криму вже зіпсований.
Майже всі галузі кримської економіки забезпечують лише внутрішнє споживання. Винятком, окрім туризму, є лише виноробство, яке тут активно розвивалося ще в XIX столітті (власне, Крим став першим центром російської індустрії вин). Найбільшим імпортером кримського вина була і залишається Росія. За межами ж СНД продукцією «Масандри» та «Інкермана» можна зацікавити хіба що любителів географічної екзотики.
В останні роки поставки вина до Росії скоротилися. Частково це було пов'язано з посиленням митного контролю на російсько-українському кордоні в минулому році, що вдарило і по кримській продукції. Негативну роль відіграло і постійне підвищення російських акцизів на алкоголь. Втім, навіть за такого розкладу Крим у 2013 році поставив до РФ понад 18 мільйонів пляшок вина (на 30 відсотків менше, ніж у 2012-му). Загалом кримські вина займають досить солідну частину російського ринку – близько 6 відсотків.
З огляду на те, що споживання вина в Росії взагалі зростає досить швидкими темпами, у кримчан є непогані перспективи заробляти в цій сфері більше. Однак і тут необхідні вкладення. Виноградні кущі на півострові часто живуть довше 40 років – це граничний термін плодоносності, а нові насадження потребують грошей. Не факт, що винороби Криму, який має майже ідеальний клімат для вирощування якісного вина, зуміють повноцінно оновити «основні фонди» без сторонньої допомоги.
Навіть якщо припустити, що Крим зуміє домогтися незалежності, самодостатньою державою він стати не зможе. Щоб підняти свою економіку хоча б до рівня середнього російського регіону (за ВВП на душу населення він поступається більшості з них), республіці необхідні величезні інвестиції – власними силами вона не впорається.
Дмитро МІГУНОВ,
«Лента.Ру».