Влаштовуючись на роботу, багато європейців цікавляться вже не розміром зарплати, а кількістю надаваного їм вільного часу
О, дайте мені свободи!
Молодий чех Павло Сікора, який зі школи славився комп'ютерним генієм, знайшов на одному з сайтів оголошення про вакансії для IT-експертів. Компанія хотіла відібрати пару-трійку молодих талантів для роботи при штаб-квартирі в Мюнхені. Павло, до цього працював лише в чеських фірмах, надіслав електронною поштою заяву та резюме, і невдовзі його викликали на співбесіду. За всіма параметрами він підійшов, і те, що на співбесіді поцікавився, чи можливий варіант роботи віддалено, німців анітрохи не здивувало. У робочому контракті Павла було лише обумовлено, як часто він має зустрічатися зі своїм босом у Мюнхені. 3-4 рази на місяць цілком влаштували обидві сторони...
Жорстка прив'язка до робочого крісла в офісі – анахронізм. «Забудь про службовий мобільний, ноутбук, автомобіль від компанії та 13-ту зарплату – ці банальні блага до робочого столу вже нікого не прив'яжуть. Сьогодні люди хочуть, щоб робота гармонійно вписувалася в їхнє особисте життя, а не навпаки, як було раніше. І багато начальників до цих побажань починають прислухатися», – поділилася Влада К., юрист однієї великої консалтингової компанії з відділенням у центрі Праги. Чи не занадто сміливо? Цілком нормально, вважає соціолог з Карлового університету Павло Кухач: «Тенденція така, що невдовзі не лише найцінніші профі, але й усі ми замість високої зарплати будемо в першу чергу просити у роботодавця гнучкість робочого дня».
Правда, дозволити собі висувати такі вимоги поки можуть ті, хто довів професійну спроможність. Самій же фірмі дистанційне перебування співробітника навіть вигідне, і не через те, що вона економить на місцях в офісі, скільки тому, що збільшується ККД працівника. «У нас з недавніх пір практикується філософія максимальної ефективності співробітників: людина має бути зайнята своєю справою, а не профанацією завантаженості, – розповідає В'ячеслав Ганцев, комерційний представник європейської компанії, що випускає високотехнологічне скло. – Якщо офіс для цього не потрібен, значить, можна від нього відмовитися. Проїзд до офісу і назад – зайвий час, який я можу витратити з більшою користю, якщо залишуся працювати вдома. І начальство це чудово розуміє. Це може бути один день на тиждень або більше – залежить від ситуації. Єдиний мінус: тебе починають діставати дзвінками 24 години на добу. І навіть коли ти у відпустці, доводиться постійно бути на зв'язку».
На підхваті
Втім, перехід на вільний графік роботи може бути викликаний і іншими причинами. Так, у Європі зараз випробовується новинка під назвою jobsharing – це варіант, коли два спеціалісти змінюють один одного вахтовим методом, а посада у них одна. Форма «два в одному» з'явилася не від хорошого життя. Справа в тому, що, коли кілька років тому на чеський ринок вийшли західноєвропейські компанії, їм довелося набирати талановиту молодь і вчити фактично з нуля. Фірми інвестували в нових співробітників, і все б добре, але...
«Заміж пора, заміж», – усвідомила прекрасна половина співробітників. «Ми прикинули, що так втратимо близько 40 відсотків своїх працівників. А відпустка по догляду за дитиною в Чехії триває чотири роки. Караул! Знайти на ринку нових здібних спеціалістів все складніше, оскільки найрозумніші працюють тепер у Брюсселі або Лондоні, а зовсім не в Празі», – коментує Ольга Шведнікова, начальник служби HR компанії, що випускає обладнання для охорони здоров'я. За її словами, щоб підготувати менеджера з продажів, потрібно приблизно рік, і фірма вкладає в цю справу близько чотирьох тисяч євро. Тому якщо, скажімо, у філії компанії працює 100 осіб, втратити навіть двох-трьох – занадто велика розкіш у нинішні часи жорсткої економії.
Знайшли соломонове рішення: тим, хто пішов у відпустку по догляду за дітьми і в кращому випадку повернувся б на роботу через чотири роки, а в гіршому – ніколи, зателефонував голова компанії і, можна сказати, зізнався в любові: «Повертайтеся на своїх умовах: тільки скажіть, скільки часу зможете проводити на роботі, ми все влаштуємо». Після такого зізнання жінки, які відсиділи вдома з дитиною рік, із радістю погодилися повернутися і ділити свою посаду зі «змінницею».
Все під контролем
Спеціалісти вважають, що найбільш підходящими професіями для роботи вдома є ті, що пов'язані з операціями на біржі, створенням програм розвитку IT, продажами через Інтернет, графічним дизайном, юридичними консультаціями, не кажучи вже про творчі професії (журналістах, письменниках, дизайнерах). Водночас не секрет, що досить непросто підібрати людей, здатних мотивувати себе на роботу, перебуваючи при цьому вдома.
«Давайте визнаємо чесно, – коментує керівник однієї невеликої фірми, – дуже багато людей ходять в офіс, але це не робить їх ефективними співробітниками. Якщо такі люди почнуть працювати вдома, ККД їх буде явно невеликий». Що правда, то правда. Багато хто думає, що достатньо з домашнього офісу зв'язатися зі своїм начальником по відеотелефону: «Ось я, в повному порядку, не на пляжі, а вдома». Цього мало. І тому цілком можливо, що невдовзі компаніям доведеться завести у себе систему «телеприсутності» (це відеоекрани з високою роздільною здатністю та зображенням у натуральну величину в поєднанні з багатоканальним Інтернетом), що дозволяє проводити телемости зі своїми співробітниками, які працюють поза офісом.
Втім, навіть якщо за нами не стежить «око боса», з появою новітніх технологій ми і самі працюємо коли завгодно і де завгодно, просто тому, що це зручно. Особливо раді класичні сови, які краще міркують вночі: писати свій звіт або текст доповіді в зручному кріслі куди приємніше, ніж зависати в офісі до ранку.
Але Ульріх Бек, професор соціології з Мюнхенського університету, застерігає: «Гнучкість ринку праці вже стала політичною мантрою. Про це тільки й говорять останнім часом. Правда, для кожного ця гнучкість означатиме щось своє. Для обмеженого числа спеціалістів, які довели свою незамінність, гнучкість означатиме свободу планування свого робочого дня. Для більшості ж, як і раніше, діє принцип: «Будьте зручними для своєї компанії».
Але хто сказав, що компанії незручно, коли співробітник не балакає з колегою в коридорі, а вкалує вдома?
Олена ЗИҐМУНД.
