Саме в Швейцарії рухав уперед педагогічну науку великий Песталоцці, який ратував за запровадження загальної освіти. Саме тут, за твердженням швейцарців, Альберт Ейнштейн створив свою теорію відносності, яка здійснила переворот у світовій фізиці. До речі, 2005 рік широко відзначається у Швейцарії як Рік Ейнштейна.
І, звісно, не можна не відзначити, що саме ця країна є світовим чемпіоном за кількістю нобелівських лауреатів на душу населення, а за їх абсолютною кількістю посідає четверте місце у світі. Серед тих, хто удостоївся цієї престижної премії, 20% становили діти університетських професорів, четверо людей були вихідцями з родин промисловців і комерсантів. Однак серед лауреатів є також сини залізничника, фермера, гірничого майстра, виконроба, музиканта. Висновок простий: усі вони мають у своїх портфелях диплом про хорошу освіту.
Кожен сьомий - з портфелем
За поясненням не варто далеко ходити: у Швейцарії освіта і наука належать до числа головних пріоритетів держави. Досить сказати, що на одного школяра з бюджетних коштів припадає понад $9 тис. на рік - більше, ніж, наприклад, у Великій Британії та Японії. У Швейцарії, чисельність населення якої не досягає 7,5 млн. осіб, налічується приблизно 1,1 млн. школярів і студентів.
Швейцарська освіта має яскраво виражений міжнародний «флер», вона високо котирується в усьому світі, приваблює якістю, ґрунтовністю та багатою палітрою навчальних програм. Усі ці плюси складаються в один великий плюс. Тому сюди приїжджає навчатися багато іноземців. Їхня частка від загальної кількості студентів окремих швейцарських вишів становить до 20%, а в Женеві кожен третій із тих, хто щороку сідає на університетські лави, приїхав з-за кордону. У Швейцарії до освітньої праці ставляться серйозно - досить сказати, що вона, наприклад, посідає сьоме місце у світі за тривалістю навчального року.
Вищою освітою у Швейцарії управляють як кантони, так і конфедерація. Це треба мати на увазі вітчизняним студентам, які хочуть навчатися в цій країні: адже в результаті і програми, і вимоги до вступників до навчальних закладів можуть відрізнятися від кантона до кантона. Треба також мати на увазі, що у Швейцарії здійснюється реформа освіти, зокрема й вищої. Вона орієнтована на вимоги Болонської конвенції про єдиний європейський освітній простір і має на меті запровадити дворівневу систему «бакалавр - магістр». У багатьох вишах такі ступені вже існують.
У кожного своя перевага
У Швейцарії налічується 12 класичних університетів, де навчаються понад 90 тис. осіб, і кілька десятків технічних вишів. Перший швейцарський університет був заснований Папою Пієм II у 1460 році в Базелі. У цьому храмі науки викладав Еразм Роттердамський, один із найбільших гуманістів епохи пізнього середньовіччя. Там само, у Базелі, з'явилася перша в історії «Енциклопедія» (1559 рік).
Базельський університет недовго проіснував на самоті - вже в XVI столітті Кальвін заснував університет у Женеві, потім з'явилися їхні побратими в Люцерні, Берні, Цюріху та інших містах. Перше, чим примітні швейцарські університети - це багатовікова освітня традиція, а також обсяг і якість наукових досліджень. Зокрема, в університеті Фрайбурга на рік організовується близько 50 семінарів з різних проблем, ведеться робота щонайменше над 200 науковими проєктами і здійснюється 1.500 наукових публікацій. Достоїнствами університетів є також високий рівень викладання та якість наукової інфраструктури.
Університети відрізняються від технічних та інших вишів фундаментальністю надаваних освітніх програм і науковими дослідженнями. Водночас багато технічних вишів мають свої переваги - вони гнучкіше реагують на потреби ринку, швидше впроваджують «модні» та особливо затребувані спеціалізації. Загалом швейцарська вишівська система здатна задовольнити індивідуальні освітні потреби кожного студента.
Німецька доведе до Базеля, французька - до Лозанни
Втім, є одне обмеження, яке не можна (або дуже важко) обійти - це мови, якими ведеться навчання. Так, університети Базеля, Берна, Люцерна, Санкт-Галлена та обидва виші Цюриха розташовані в німецькомовній частині країни і, відповідно, навчання там ведеться німецькою. У Невшателі, Лозанні та Женеві викладання ведеться французькою. В Університеті Фрайбурга офіційно визнані обидві мови. Є також і італомовні виші. Як правило, усі швейцарські професори володіють також англійською мовою, тому іноземці, які знають лише англійську, теж можуть навчатися у швейцарській аспірантурі.
В університеті студенти навчаються чотири-шість років - залежно від факультету. Однак через те, що багато хто з них поєднує навчання з роботою, термін навчання може затягнутися до п'яти-семи років. Навчальний рік складається з двох семестрів: зимового (середина жовтня - початок березня) та весняного (середина квітня - середина липня).
Вступ до вишу у Швейцарії зводиться до конкурсу атестатів. Положення про конвертованість дипломів та атестатів встановлюється на поточний рік спеціальною комісією (KFZ-Arbeitsgruppe). Щоб вступити до «французьких» університетів Женеви, Лозанни та Невшателя, нашому співвітчизнику достатньо подати атестат про середню освіту з хорошими оцінками (не нижче четвірок з усіх предметів) і скласти спеціальний єдиний іспит для іноземців. А от до німецькомовного вишу нашого абітурієнта швидше за все не візьмуть: передбачається, що він додатково закінчить програму Foundation або навчатиметься один-два курси у вітчизняному виші і таким чином компенсує різницю в тривалості шкільної освіти.
Най«страшніша» сесія
Абітурієнтів приймають до вишів без обмежень, однак після завершення першого курсу всі складають серйозний іспит, після якого відсіюється до 50% студентів. Такий самий іспит доведеться складати і після другого року навчання.
Після закінчення вишу випускникам присвоюється ступінь ліцензіата (Lizentiat) або диплом (Diploma). Ці ступені відповідають ступеню магістра. Щоб отримати докторський ступінь, доведеться навчатися ще три роки.
Єдиний іспит для іноземців, які бажають вступити до швейцарських вишів, проводиться у листопаді у Фрайбурзі. Щоб потрапити на нього, треба попередньо звернутися до приймальної комісії, що знаходиться там само. Іспит триває два дні. У перший день претенденти пишуть письмові роботи з мови та математики (чотири і три години). У другий день відбувається співбесіда з мови (20 хвилин) та математики (15 хвилин). Математика може бути замінена іншою базовою дисципліною - історією, біологією, хімією тощо.
В університеті організовані підготовчі курси для іноземців. Вони бувають трьох видів: літні (з липня по жовтень), інтенсивні (з жовтня по липень) і спеціальні курси передуніверситетської підготовки.
Заявка на вступлення до університету включає пункт про фінансові гарантії. Під такими розуміється або виписка з рахунку у швейцарському банку, на якому лежить не менше $20 тис., або поручительство приватної особи чи компанії в тому, що необхідна вам сума буде ними виплачена.
У Швейцарії не приймаються до розгляду дипломи про професійну технічну, вечірню та заочну освіту, а також атестати шкіл-екстернатів. Швейцарці не беруть на навчання молодь, яка не досягла 18-річного віку.
Де взяти грошей?
Елітарні приватні навчальні заклади у Швейцарії коштують неймовірно дорого. Водночас іноземець може знайти таку програму, яка обійдеться йому лише у 500 швейцарських франків за семестр (без витрат на проживання). Але в будь-якому разі можна спробувати отримати матеріальну допомогу (легше її отримати під магістерські та аспірантські програми). Щоправда, щоб зменшити фінансовий тягар, під час навчального року можна працювати за студентською візою 15 годин на тиждень (а на канікулах - без обмежень). Зазвичай вдається заробити 15-20 франків на годину, однак влаштуватися на тимчасову роботу досить важко. Студенти третього і четвертого курсів мають право за певну винагороду надавати допомогу професорам на кафедрі. Матеріальний достаток аспірантів і учасників дослідницьких проектів набагато кращий - їхня зарплата дозволяє жити у Швейцарії навіть із сім'єю.
У світі високо цінуються швейцарські дипломи у галузях економіки, права, банківської справи, менеджменту, мов, фізики, хімії, математики, біології. Згідно з експертними оцінками, економіку найкраще викладають у Санкт-Галлені, юриспруденцію - у Фрайбурзі, Лозанні та Невшателі, історію - у Невшателі, філологічні спеціальності - у Женеві, а точні науки - у технічних вишах Цюриха та Лозанни. Одним словом, немає такого найвищого ступеня, який був би незастосовний до Швейцарії. Недарма тут любили бувати Ріхард Вагнер і Марк Шагал, Вінстон Черчилль і Микола Гоголь, а Федір Михайлович Достоєвський навіть хрестив у тутешньому православному храмі свою дочку Софію. Краще пізнати цю прекрасну країну і до того ж отримати тут блискучу освіту - хіба це не прекрасний план життя на найближчі роки?