Європейський Союз домовився зі Швейцарією про те, що тепер дохід, отриманий від коштів, розміщених на депозитах у швейцарських банках, оподатковуватиметься. Як повідомляє Газета.Ru, натомість Швейцарія приєднається до шенгенської зони.
ЄС уже близько десяти років намагається створити абсолютно прозорий фіскальний простір - без офшорів, ухилень від податків та відмивання грошей. Для цього європейцям було недостатньо домовитися між собою, треба було переконати приєднатися в якійсь формі треті країни, насамперед Швейцарію. Берн же погодитися не міг: це зруйнувало б таємницю банківських вкладів, на якій значною мірою тримається економіка країни.
Але ось після довгих років пошуку компромісів сторони домовилися. Швейцарія зберігає свою банківську таємницю і приєднується до Шенгену, а ЄС отримує податки на отримані його громадянами дивіденди за вкладами у швейцарських банках. Робитиметься це через відомий у багатьох офшорах так званий утриманий податок. До цього в тій же Швейцарії він застосовувався лише щодо вкладів у швейцарських франках: за законодавством банківської столиці світу, дохід, отриманий власником коштів, розміщених на банківському рахунку в місцевій валюті, оподатковувався 35-відсотковим податком. Однак у ролі податкового агента виступав сам банк, який перераховував необхідну суму швейцарським податківцям з рахунку свого клієнта, зберігаючи при цьому анонімність платника податків.
Власне кажучи, угода між Швейцарією та ЄС упиралася зовсім не у Швейцарію, а в Люксембург. Ця країна, яка вже давно є членом Євросоюзу, теж має сильну банківську систему, а тому хотіла, щоб у альпійського конкурента не було переваг. Тому сторонам довелося погодитися, що вклади європейців у Люксембурзі теж оподатковуватимуться утриманим податком.
Тепер ЄС і Швейцарія мають укласти кілька двосторонніх угод. По-перше, про приєднання Берна до Шенгенської угоди, за винятком положення, яке передбачає співпрацю у боротьбі з ухиленням від податків: це не вважається у Швейцарії злочином для нерезидентів і допоможе банкам країни зберігати професійну таємницю. По-друге, в обмін на це Швейцарія запровадить у себе утриманий податок на рахунках, що належать податковим резидентам Євросоюзу.
Берн домігся права не надавати поіменні списки власників вкладів. Аналогічна поступка була зроблена і для Люксембурга. Швейцарії довелося також погодитися співпрацювати з ЄС з інших питань: митних зборів, ПДВ, акцизів на алкоголь і тютюн, але вдалося виторгувати неприєднання до жодних угод, що зачіпають оподаткування доходів і прибутків фізичних та юридичних осіб. Плюс до всього Швейцарії доведеться протягом п'яти років виплачувати підйомні на вирішення соціально-економічних проблем у країнах ЄС - 1 млрд. франків ($774 млн.). Після закінчення цього терміну Швейцарія платитиме по $153 млн. щороку.
Очікується, що Швейцарія ратифікує угоди протягом півтора року, а сама вона набуде чинності у 2006 році. Втім, навряд чи європейцям доведеться платити податки з рахунків у Швейцарії. Річ у тім, що подібна угода вже кілька років діє між Берном і Вашингтоном: американська влада домовилася зі швейцарською, що американцям буде заборонено анонімно проводити операції з американськими цінними паперами, використовуючи кошти з рахунків у швейцарських банках. Якщо таке станеться, банкіри мають повідомити про особу вкладника до США. Отож, відтоді при відкритті рахунку швейцарці запитують (не вимагаючи ні паспорта, ні прописки), чи не є їхній клієнт американцем або американським податковим резидентом. І лише якщо відповідь позитивна, банкіри нагадують клієнту про те, що повідомлять американським податківцям, якщо він працюватиме через свій рахунок з американським фондовим ринком.