Про людину, вільну від гніту необхідності заробляти собі на життя, мріяли багато філософів та вчених
Пряма демократія у Швейцарії – це все ж таки дивовижний інструмент. Вона дозволяє навіть нікому не відомим активістам, які не мають жодної підтримки з боку якоїсь великої політичної організації чи партії, розробляти та виносити на суд народу законодавчі ініціативи та пропонувати поправки до конституції. Так сталося і з пропозицією забезпечити всіх жителів Швейцарії безумовним щомісячним доходом у розмірі 2 500 франків на місяць.
Основна ідея полягає в тому, щоб гарантувати кожному громадянину право на вільне самовизначення та на життя без необхідності відчувати соціальний тиск і ламати голову над питанням про те, як мені вижити у складній життєвій ситуації, – наприклад, після втрати роботи. Витоки цієї ідеї можна знайти ще в середньовіччі. У своєму класичному трактаті «Утопія» (1516 р.) англійський гуманіст і філософ Томас Мор (1478-1535 рр.) описує суспільство, засноване на раціональних принципах рівності, працелюбності та прагнення до освіти.
У ХХ столітті до захоплених прихильників ідеї гарантованого доходу належав французький соціальний філософ Андре Гоз. Спроби введення безумовного базового доходу були зроблені в різних країнах, у тому числі в Бразилії, на Кубі, в Монголії, а також – в обмеженій мірі – в Намібії та Німеччині.
Докладаються зусилля щодо просування цієї ідеї в Європейському Союзі (Фінляндія) та окремих європейських країнах, що не входять до ЄС. У Швейцарії дискусії про введення гарантованого доходу ведуться з 2006 року. 12 квітня 2012 року розпочалася кампанія за проведення референдуму з цього питання: в організаторів був час до жовтня 2013 року, щоб зібрати необхідні 100 тис. завірених підписів. На даний час збір підписів завершено і призначено дату голосування з цієї ідеї – 5 червня 2016 року.
Марк Бальзігер, швейцарський політолог та експерт з піару, звернув увагу на цю ідею ще тоді, коли кампанія на її користь тільки починалася. Він був вражений кількістю зібраних підписів, з огляду на те, що автори ініціативи мало кому були відомі і взагалі шанси на те, щоб захопити цією ідеєю серйозну кількість громадян, а не тільки вузьке коло ідеалістів, були досить малі. Однак закони прямої демократії мають свою логіку, крім того, дуже вже приваблива ця ідея: отримувати базовий дохід «просто так», виключно за фактом володіння громадянством.
Ця ініціатива є спробою «замислитися про політичні та філософські основи нашого суспільства», – вважає інший швейцарський політолог Міхаель Германн. На відміну від інших ініціатив, наприклад, за розпуск армії або за довічне ув'язнення педофілів, ініціатива «За безумовний базовий дохід для всіх» не така спірна, щоб «спровокувати скандал. Таке відчуття, що її основна мета – просто всебічне обговорення певного ідеалу. Якщо ж справа і справді дійде до референдуму, то перемоги очікувати не варто».
У діловому світі Швейцарії ініціатива, за деякими винятками, знайшла дуже мало розуміння. В опублікованій у жовтні 2012 року спеціальній доповіді швейцарське міжгалузеве об'єднання роботодавців «Economiesuisse» попереджало, що така ініціатива, якщо народ погодиться з нею, може стати причиною зниження ступеня конкурентоспроможності швейцарської економіки. Бізнес-лобі вважає, що пропозиція підвищити ставку ПДВ з метою фінансування проекту безумовного доходу не має під собою жодних підстав, і вказує, що введення базового доходу для всіх підірве всю систему швейцарського соціального забезпечення та страхування. Противники ініціативи підкреслюють, що проект коштуватиме майже 140 мільярдів франків на рік, і податок на споживання має становити майже 50%.
«Можливо, ініціатива проста та очевидна, але, на жаль, вона надто хороша, щоб її можна було реалізувати», – вважає Рудольф Штрам, колишній уповноважений уряду Швейцарії з питання контролю за цінами. «Ідея була, на перший погляд, чудовою, але починаєш міркувати інакше саме в той момент, коли уявляєш, що держава повинна буде підтримувати всіх громадян довічно, перетворивши їх на професійних пенсіонерів».
Він вважає, що соціальні проблеми, на тлі яких виникла ця ініціатива, слід сприймати серйозно. «Але відповідь на них не продумана до кінця. І не потрібно утопію та ідеалістичні уявлення вважати заздалегідь відповіддю на такі важливі питання. Утопія тому і називається утопією, що її відповіді на реальні питання майже ніколи не узгоджуються з реальністю».
Прихильники ідеї базового доходу не залишають надії на успіх, тим більше що 27 січня 2016 року уряд Швейцарії нарешті оголосив офіційну дату референдуму з цього питання, призначивши голосування на 5 червня. У ті дні в Давосі якраз проходив черговий Всесвітній економічний форум, який став для захисників ідеалу базового доходу зручним майданчиком для того, щоб ще раз привернути до нього увагу широкої громадськості у форматі так званої «Давоської декларації» («Erklärung von Davos 2016»), написаної від імені... роботів.
«Ми, роботи, вимагаємо введення для людей безумовного базового доходу, – йдеться в цьому документі. – Самі ми любимо працювати, але ми не хочемо відбирати роботу у людей і ставити їх у складне з екзистенційної точки зору становище. Ми, роботи, не потребуємо доходів, а люди, які нас створили, навпаки, без нього не можуть. Наше завдання – постачати людей товарами та послугами, завдання політики – забезпечити людям базовий дохід, інакше наша робота пропаде марно. Ми хочемо полегшити ситуацію нинішньої молоді, зробити так, щоб вона, на відміну від попередніх поколінь, не була змушена важко вкалувати все своє життя».
Один з найвидатніших прихильників ідеї безумовного базового доходу, колишній прес-секретар уряду Швейцарії Освальд Зігг був з самого початку переконаний, що нам усім потрібно боротися за більш справедливий світ і більш справедливий розподіл доходів. Ще півтора року тому він вважав, що референдум з теми безумовного базового доходу покаже всьому світу, що «Швейцарія є єдиною країною у світі, де громадяни можуть голосувати за цілком утопічними ідеями».
Що ж, дата референдуму визначена, народ проголосує за цю утопію 5 червня 2016 року, і хоча б у цьому прихильники ініціативи вже здобули перемогу, показавши, наскільки гнучким інструментом є пряма демократія у Швейцарії. Чи буде народ згоден зі змістом ідеї – це вже інше питання. Як правило, місцевий виборець дуже доскіпливо зважує всі за і проти, особливо якщо йдеться про законопроекти, що безпосередньо впливають на вміст його особистого гаманця, а також на структуру доходів і витрат суспільства в цілому.
До речі
• На референдумі 11 березня 2012 року народ Швейцарії відхилив законодавчу ініціативу «6 Wochen Ferien für alle» («6 тижнів відпустки для всіх»).
• На референдумі 3 березня 2013 року швейцарці переконливою більшістю прийняли законодавчу ініціативу безпартійного підприємця Томаса Міндера «Проти наживи та нетрудових доходів». Тим самим народ висловився на користь зміцнення прав акціонерів, надавши їм право визначати зарплати топ-менеджерів компаній.
• На референдумі 24 листопада 2013 року народ відхилив законодавчу ініціативу про обмеження зарплат керівництва «1:12 – за справедливу оплату праці».
• На референдумі 18 травня 2014 року зазнала поразки ініціатива профспілок щодо запровадження у Швейцарії на федеральному рівні мінімального розміру оплати праці (МРОП) у розмірі 4 тис. франків.
Урс ГАЙЗЕР (Swissinfo.ch).
Переклад Ігоря Петрова.