Серед міжнародних програм для студентів найпопулярнішою вже не перший рік залишається Work & Travel USA. У нас про цю програму вперше почули у 1989 році, і, як стверджують експерти, на сьогодні вона єдина дає можливість непогано заробити. «Більшість агентств, які працюють з Work & Travel, здійснюють прийом документів з вересня по березень, – розповіла менеджер з розвитку туристичної компанії Катерина Кузнецова. – Програма розрахована на студентів від 18 до 28 років, які за договором на все літо вирушають працювати в Штати. Участь у програмі передбачає середній рівень знання англійської мови та статус студента денного відділення».
Але перш ніж почати заробляти, студенту доведеться чимало витратити: тур в середньому обійдеться в $2-2,5 тис. Втім, завжди можна заощадити: наприклад, довірити пошук роботи не агентству, а знайти її самому. Однак зрозуміло, що людині, яка вперше планує роботу за кордоном, зробити це складно. Агентства ж пропонують цілий список різноманітних вакансій, однак особливо тішитися не варто: управлінську посаду студенту навряд чи хто запропонує, але багато хто стає за барні стійки і непогано відбиває свої витрати. Охочі підробити офіціантом, рятувальником, вантажником, продавцем та білетером без труднощів знайдуть собі місце під спекотним американським сонцем.
Звісно, є в програмі й мінуси. Так, наприклад, вітчизняному гастарбайтеру можуть запропонувати роботу не п'ять днів на тиждень, як було зазначено, а два. Оплата в основному погодинна. Бувають випадки, коли в роботі відмовляють зовсім. Пояснюють це, як правило, погодними умовами, зайнятою вакансією та ще багатьма причинами. «Я їздив до Америки у 2007 році, – розповів студент Олександр Богданов. – Після приїзду виявилося, що робота є, але на два дні на тиждень. Звісно, гроші, які я взяв із собою, закінчилися швидко. Я звернувся до американського центру, телефон якого мені дали ще на батьківщині, але оперативно вирішити питання там виявилися не готові, тож довелося вирушати на пошуки самостійно».
Втім, такі сценарії в агентствах обговорюють, і студентам детально пояснюють, як себе поводити в подібних ситуаціях.
Колізей, Феррарі, піца
Італія – ще одна країна, яка дає вітчизняним студентам шанс з користю провести літні канікули. Ця можливість з'явилася в рамках програми з розвитку готельно-ресторанного бізнесу Італії, і, природно, робота студентів проходить у цій сфері. В середньому вартість програми становить €800. Додатково оплачується авіаквиток, уніформа. Що стосується отримання візи, то, за словами представників агентств, випадки відмови з боку італійського посольства вкрай рідкісні і в основному пов'язані з тим, що кандидат не відповідає вимогам. Агентства, як правило, пропонують позиції покоївки, садівника, помічника кухаря, офіціанта або бармена. І хоча змінити роботодавця не можна, зате завжди можна домовитися про переведення на іншу вакансію.
На відміну від американського аналога заробити в рамках цієї програми навряд чи вдасться. Більше того, студенти не завжди повертають собі витрачені кошти, але натомість отримують безцінний досвід. Зарплати як такої тут немає – учасникам видають кишенькові гроші: в середньому €220-440 на місяць, що дуже навіть непогано, якщо врахувати, що харчування та проживання оплачує приймаюча сторона. Після закінчення програми студентам видають сертифікат про пройдене стажування.
Довга біла хмара
Так називають Нову Зеландію її корінні жителі. Це ще одна держава з тих, які пропонують стажування нашим співвітчизникам. Програма Internship New Zealand пропонує нашим студентам познайомитися з природними красотами одного з найвіддаленіших від нашої країни місць, з методами ведення бізнесу, отримати професійний досвід.
Програма, як і попередня, розрахована на студентів або аспірантів, але, на відміну від Італії, – лише денної форми навчання. Ще одна особливість полягає в тому, що приймаюча сторона вимагає дозвіл та рекомендації кафедри на проходження стажування. Що не дивно: програма розрахована на 6-12 місяців, і без відриву від навчання тут не обійтися.
Отриманням віз, як правило, агентства займаються самі, однак відмови бувають нерідко. До посольства можуть викликати певних учасників, де з ними проведуть співбесіду. За її результатами приймають рішення про видачу або відмову у візі. «Відмовляють досить часто, – каже директор туристичної компанії Костянтин Роговцов. – Програма не масова, тому складно вести статистику. Але ми про всяк випадок рекомендуємо студентам застрахуватися від невиїзду. Адже якщо учасник застрахований, у разі відмови йому повертають усі гроші, крім консульських зборів. Якщо ж страховки немає, можна втратити $250-380, притому що вартість туру становить приблизно $2,8 тис.»
Щоб відправитися до Нової Зеландії, окрім стандартного набору документів необхідно надати характеристику та рекомендацію з кафедри, навчальний план вишу, в якому зазначено, що стажування за програмою входить до освітнього процесу, копію всіх сторінок залікової книжки та виписку з банківського рахунку учасника з мінімальною сумою в $2 тис.
Ще один момент, який є принциповим для цієї програми, – робота за професією. Це означає, що стажуватися можна лише за тією спеціальністю, за якою навчається студент.
Плюс програми в тому, що роботодавець зобов'язується надати житло та харчування, причому, як запевняють представники різних агентств, у програмах стажувань випадків невиконання обов'язків з боку компаній, де працюють студенти, не було. «За такими програмами людина не може працювати за зарплату, – попереджає Костянтин Роговцов. – І чайові – це теж не зовсім правильно. Виплати обмежуються стипендією. Але, я думаю, що якщо десь комусь чайові давали, то вони ці гроші нікому не повертали». Рівень «стипендії», залежно від спеціальності, становить від $6 на годину. Мінімальний робочий час – 25 годин на тиждень, але учасники, як правило, працюють по 35-40 годин.
Зробити добру справу
Втім, буває, що студенти їдуть на чужину не з метою заробітку і навіть не на стажування, а з доброти душевної. Йдеться про волонтерську програму. Перший волонтерський рух було організовано в 1920 році. Силами німецької та французької молоді були відновлені зруйновані під час Першої світової війни ферми у Франції. Відтоді рух набирав сили та ставав дедалі популярнішим.
Робота добровольців проходить під патронатом некомерційних соціальних структур і спрямована на миротворчість, міжкультурне спілкування, екологічний захист.
Англія, Німеччина, Франція, Іспанія, Бельгія, Чехія, Марокко, Італія, Японія, В'єтнам та Мексика – ось неповний список країн, які чекають у себе волонтерів. Ця програма вважається найдешевшою, але й неоплачуваною. Список необхідних для участі документів кардинально відрізняється від переліку в уже описаних програмах: добровольцем може стати будь-хто бажаючий віком від 18 до 30 років, і, що примітно, він зовсім не зобов'язаний при цьому бути студентом. Єдина вимога – початкове знання мови країни призначення. Вартість програми становить $150-250 за реєстрацію в проекті, окремо оплачується проїзд до країни, обраної учасником. До вартості програми не входять плата за візу та страховка. Агентства надають списки країн з відповідними робочими програмами. Маршрут шляху до обраного місця волонтер також визначає самостійно.
Роботу надають дуже різноманітну. Так, в Італії потрібне відновлення туристичних стежок у національному парку; в Японії – організація, наприклад, антивоєнної акції в Хіросімі та збір яблук; в Англії – організація дозвілля діток з фізичними вадами; в Туреччині – навчання дітей англійській мові; у Франції – відновлення кам'яної пішохідної дороги; в Іспанії – реставрація середньовічного млина; в Чехії – робота в зоопарку; у В'єтнамі – культивування рисових полів.
«Мені пощастило кілька разів бути волонтером за кордоном, – пише на одному з інтернет-форумів Світлана Рябоконь. – Я «доброволила» в Бельгії, Естонії і востаннє – в Японії. Мій перший проект проходив неподалік від Осаки і мав екологічний характер. Ми жили в невеликому котеджі в горах. Щоденно годин о 8 ранку за нами приходили місцеві жителі, і ми вирушали вчитися піклуватися про природу. Я кажу вчитися, тому що роботою нас не особливо перевантажували. Японці, через свою вихованість, дуже піклувалися про те, щоб ми не втомлювалися».
На програму можна записуватися цілорічно. Однак особливий ажіотаж спостерігається в квітні-березні, коли записатися можна на літній період.