Як повідомляє Німецька хвиля, студентів, які намагаються обдурити викладача інформатики Берлінської вищої техніко-економічної школи Дебору Вебер-Вульфф, здаючи їй на перевірку «злизані» з Інтернету роботи, з кожним роком стає все більше. Але Дебора Вебер-Вульфф дивитися на це крізь пальці не збирається: зрештою, крадіжка чужих ідей - зовсім не «галантний трюк», а порушення авторських прав. «Мені здається, дехто навіть не усвідомлює до кінця, що вони порушують авторські права інших людей. Але найбільше мене обурює така настанова: раз ця інформація розміщена в Інтернеті - отже, її можна використовувати. Звісно, це не заборонено, але тільки з посиланням на джерело».
«Звісно, студенти шахраювали і списували споконвіку, - каже Вебер-Вульфф. - Але останнім часом такі випадки помітно почастішали». І нічого дивного в цьому немає: витягувати інформацію з Мережі під силу навіть дитині. Наприклад, у базі даних за адресою hausarbeiten.de можна знайти десятки тисяч усіляких творів і рефератів. І замість того, щоб для підготовки якоїсь наукової роботи тижнями корпіти над книжками, плагіатору достатньо кілька разів клацнути «мишкою» - і в його розпорядженні готовий текст. Кого таке не привабить!
Про те, скільки ж усього студентів насправді привласнюють інформацію з Інтернету, нікому не відомо. Але відповідно до результатів дослідження, проведеного нещодавно Білефельдським університетом, принаймні чверть домашніх робіт можна вважати плагіатом. Хоча цілком можливо, що насправді їх набагато більше.
«Збиток, якого зазнає через це наука, величезний, - каже Вебер-Вульфф. - Ми втрачаємо свою репутацію. Те, що багато німецьких дослідників займаються плагіатом - і при цьому аж ніяк не вважають це зазорним, - стало для Німеччини зараз великою проблемою. Але те, що вони роблять, наукою не є. Справжня наука - це нові дослідження, які проводяться на основі досягнутого. І дуже важливо, щоб ми пропагували таку настанову серед студентів - інакше рух уперед неможливий. Нескінченний плагіат просто зупинить розвиток науки».
Дебора Вебер-Вульфф має намір боротися з шахраями за допомогою їхньої ж зброї. На її думку, Інтернет можна використовувати не лише для того, щоб займатися плагіатом, а й для того, щоб плагіаторів виявляти. Якщо у викладача виникає підозра, що в тому чи іншому творі не все чисто, вона просто бере з нього якийсь уривок і запускає його в пошукову машину. Як правило, оригінал знаходиться в Мережі вже за кілька секунд.
Ось тільки можливості як слід покарати плагіатора в німецьких вишах практично не існує. У більшості випадків виявлення плагіату обертається для шахрая лише поганою оцінкою.
Водночас на батьківщині Дебори Вебер-Вульфф, у США, крадіжка ідей загрожує воістину драконівським штрафом. Винуватця можуть навіть відрахувати з вишу. Крім того, у багатьох американських університетах є така вимога: усі екзаменаційні роботи перевіряти на наявність плагіату. Зробити це можна за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. До платних послуг онлайн-служби Turnitin.com, наприклад, останнім часом зверталися 800 американських вишів.
У Німеччині теж подумують про дієві заходи щодо тих, хто грішить крадіжкою інформації з Інтернету. Університет Майнца став одним із перших німецьких вишів, де плагіаторам пощади немає: того, у кого виявили плагіат, просто відраховують з вишу.