Дістатися до швейцарського вишу вдається далеко не всім
Кількість випускників вищих шкіл традиційно показує здатність держави «виробляти» спеціалістів з солідними знаннями та навичками. У країнах-членах ОЕСР в абітурієнтів є гарний стимул їх закінчити: окрім того, що вони отримують можливість провести кілька років як студенти та скуштувати всіх принад такого життя, диплом значно підвищує їхні шанси знайти цікаву та добре оплачувану роботу. При цьому кількість щорічно отримуваних дипломів про вищу освіту залежить одночасно від доступності освіти та рівня вимог, які висуваються на ринку праці до кваліфікації претендентів.
На сайті Федеральної служби статистики (OFS) наведено порівняльний графік кількості випускників вишів (у дослідженні враховувалися лише перші дипломи) у різних країнах у 2013 році. Цікаво, що найбільше випускників виявилося в Японії (при цьому чоловіків значно більше, ніж жінок), за Країною вранішнього сонця слідують США, Австрія та Фінляндія (показники в цих державах різняться незначно), на п'ятому місці – Швейцарія.
Що стосується ОЕСР, то серед власників дипломів про вищу освіту істотно більше жінок, ніж чоловіків. Додамо, що за кількістю випускників, які починають пошук свого місця під сонцем, Швейцарія знаходиться приблизно в середині списку країн ОЕСР, а чоловіки та жінки тут «поділили» дипломи практично порівну.
Особливість швейцарської системи навчання полягає в тому, що для отримання університетської освіти школярам необхідно скласти іспити у віці 11-12 років, за результатами яких вони або продовжують академічну освіту (до 19 років), або будуть навчатися для отримання атестата про середню професійну освіту. За результатами, яких вони досягли в школі, у 2014 році подати документи до якогось університету мали можливість лише 20% 19-річних, повідомляє OFS.
Відмінності з іншими країнами в тому, що в багатьох державах вимоги до абітурієнтів не такі жорсткі. Наприклад, у Великій Британії дозволяється подавати документи до вишу, взагалі не маючи шкільного атестата, оскільки в деяких університетах готові прийняти життєвий та професійний досвід як альтернативу офіційній освіті (що, як видно з сказаного вище, не робить Велику Британію чемпіоном за кількістю випускників), пише the Guardian.
У Швейцарії кількість здібних учнів, які отримують шанс вступити до університету, відрізняється від кантону до кантону. Найбільше пощастило дітям, які живуть у Тичино, Женеві та Базелі-місто – тут у 2014 році могли звернути свої погляди в бік університетів близько 30% недавніх школярів. У німецькомовній частині країни таких учнів виявилося набагато менше, а в Санкт-Галлені та Тургау їх було всього близько 15%.
Ще в 1985 році Женева могла похвалитися найбільшою кількістю школярів, які отримали атестат зрілості. Згідно зі статистичними даними, 20% – хороший результат, оскільки в 1985 році середній показник по країні становив 12%, причому відстаючі кантони з того часу досягли найбільшого прогресу. Різниця між кантонами частково пояснюється тим, що в Романдській Швейцарії в пошані академічна освіта, тоді як у німецькомовних кантонах більш поширена професійна освіта. Крім того, демографічна ситуація більш-менш динамічно проявляється в менш населених кантонах (наприклад, у Центральній Швейцарії), що пояснює порівняно великі «відхилення» в кількості виданих атестатів у різні роки.
Що стосується кантону Во, то в ньому 11-12-річні школярі проходять численні тести протягом навчального року і повинні отримати «загалом» 20 балів з чотирьох предметів: французької мови, математики, німецької та природничих наук, а також 13,5 балів з географії, історії та англійської. Якщо в 12 років хтось не зумів «дотягнутися» до потрібного рівня, то це не перекреслює його університетське майбутнє, оскільки можна довести своє право на вищу освіту, наполегливо займаючись, отримуючи вищі оцінки, і, в деяких випадках, провівши ще один рік у шкільних стінах.
Ті з водуазьких школярів, хто показав хороші результати та може продовжувати академічне навчання, обирають спеціалізацію подальшої програми – економіка та право, італійська, латинська мова або математика та фізика, зазначається на сайті кантону Во. Що стосується випускників, то цей кантон показав у 2014 році непоганий результат – тут 23,5% школярів витримали всі необхідні іспити, отримавши можливість подавати документи до університетів.
Якщо переміститися в Женеву, то тут ми побачимо дещо іншу систему. 11-12-річним необхідно набрати 14 балів з математики та французької мови, щоб продовжувати рухатися шляхом, в кінці якого їм належить вступ до університету. Якщо учень не впорався із завданнями, то в нього є шанс виправити своє становище наступного року, але доведеться досягти майже ідеальних результатів.
У Цюриху школярам доводиться ще складніше, і, можливо, цим пояснюється те, що лише 18,7% 19-річних змогли відстояти своє право на вищу освіту в 2014 році.
Відмінності між кантонами нерідко стають причиною того, що у вирішальні періоди навчання учні переходять з однієї школи до іншої в пошуках кращої можливості пройти тести та увійти до числа «передуніверситетських» однокласників.
Нерідко швейцарські школярі впевненіше знаходять свій шлях до вподобаного вишу, якщо їхні батьки самі закінчили університети. 62% учнів, які показали в 12 років гідні результати, живуть у сім'ях, де батько або мати мають вищу освіту. При цьому дівчатка навчаються краще за хлопчиків, і їхня частка в «академічному потоці» становить 56%. Цікаво, що учні, народжені у Швейцарії, становлять 80% «шкільного населення», але серед тих, хто продовжує академічну освіту, таких учнів 84%.
На честь тих, хто не зміг вступити до швейцарського університету, слід додати, що вони здобувають вищу освіту в інших країнах. Разом з тим кількість швейцарців, які знаходять роботу, відповідну їхній освіті, набагато вища, ніж у Великобританії, а рівень безробіття суттєво нижчий, ніж у багатьох країнах ОЕСР.