Дуже небагато їдуть вчитися в Париж тому, що там знаходиться Сорбонна і Нантер (Nanterre). Більшість наших студентів просто хочуть пожити в цьому чудовому місті, насолодитися атмосферою Paul Mauriat - відомого французького композитора, скуштувати всі принади студентського життя a la Paris. Однак «відірватися по повній» і залишитися в місті мрії у вас навряд чи вийде – до 50% студентів, що навчаються у Франції, відсіюються ще на початкових курсах. Тому походам по ресторанах краще віддати перевагу зубрінню і роботі в бібліотеці.
Важлива особливість: усі паризькі університети мають свою спеціалізацію (хоча іноді й не яскраво виражену). Після заворушень 1968 року факультети паризького університету перетворили на самостійні вузи: Paris I, Paris II, Paris III тощо, багато з яких так і залишилися вірними своїм «традиційним» наукам. Так, Paris IV відомий насамперед як центр французької філології та лінгвістики, а Paris I (Пантеон Сорбонна) – викладанням економіки, права та менеджменту.
Вступаємо до Парижа I, II, III…
Єдиного механізму вступу до вузів Франції немає, кожен університет встановлює свої вимоги. У будь-якому випадку від вас вимагатимуть надати результати тесту DELF/DALF (детальніше про нього можна дізнатися у Французькому культурному центрі) або скласти у самому вузі тест TCF-U (також відомий як Evaluation lingustique).
Врахуйте, що наш атестат зрілості французькі університети не визнають: щоб вступати до вузів Франції, потрібно відучитися щонайменше один-два роки в будь-якому вітчизняному державному вищому навчальному закладі (бажано за спеціальністю, на яку хотіли б вступати у Франції). Після закінчення першого або другого курсів ви повинні взяти у своєму деканаті довідку про успішність і про прослухані дисципліни (із зазначенням кількості годин), а потім зробити її нотаріально завірений переклад.
Шанс стати студентом французького університету є навіть у тих, хто з якихось причин не може вчитися у вітчизняному вузі, але має досвід роботи у сфері, за якою планує отримувати освіту. Для цього необхідно пройти процедуру «відповідності професійним навичкам» (validation d'aquis professionels), за результатами якої зараховують на відповідний рівень навчання. Умови та вимоги до таких абітурієнтів встановлює кожен конкретний вуз.
Усі іноземні абітурієнти державних вузів Франції пишуть мотиваційні листи, в яких зазначають, чому вони хочуть вчитися в цьому вузі та на цій спеціальності, де потім планують працювати (або продовжувати навчання), чого чекають від навчання.
Етюди освітні
Терміни навчання в паризьких вузах різні: зараз французька система освіти реформується, одні університети працюють за класичною для Франції моделлю, інші – за загальноєвропейською. Але всі вони йдуть до єдиної системи, яка називається LMD (ліцензіат – магістр – доктор). Усе навчання має тривати не більше семи років: для подолання першої сходинки потрібно три роки, другої та третьої – по два.
На даний час серед студентів дуже популярна система BI-DEUG: можна поглиблено вивчати одночасно дві суміжні спеціальності, наприклад, IT та англійську або міжнародне право та російську мову тощо. Єдине «але»: ректорат кожного університету розробляє свій BI-DEUG, тому не всі студенти можуть знайти в межах вузу відповідні програми. До речі, перші два роки студент має право піти з такого бі-навчання і зосередитися на чомусь одному.
Навчальний рік у паризьких університетах триває з жовтня по червень. Дійсно завантажені перші три місяці, потім починаються різдвяні досесійні канікули, потім двотижневі післясесійні канікули, а ближче до весни йде нескінченна черга державних та релігійних свят. До того ж по суботах лекцій немає. Однак розслабитися під час занять не вийде: вся система французької освіти спрямована на те, щоб студент зубрив. Викладачам байдуже, скільки учнів відвідують їхні лекції, головне, щоб вони справлялися з численними перевірочними роботами.
Про списування та іспити
Списувати французькі студенти не дозволяють, шпаргалками не користуються. У Франції за такі провини негайно виключають з вузу і забороняють протягом наступних п'яти років обіймати державні посади. До речі, у студентському середовищі ходять чутки, що й водійські права після цього теж не видають.
На молодших курсах у паризьких вузах немає усних іспитів, замість них система річних робіт і перевірок. Ректори французьких вузів з гордістю підкреслюють, що система оцінювання знань студентів абсолютно об'єктивна. Дійсно, при перевірці письмових робіт викладачі не знають, хто їх пише – прізвище автора заклеєне. А от на усних іспитах симпатії викладача, звичайно, можуть відіграти певну роль (наприклад, якщо ви відвідували та активно працювали на всіх його семінарах).
Система оцінок у паризьких університетах дуже заплутана. У Сорбонні (Paris I, Paris III, Paris IV) та в Нантері (Paris X) знання з кожного предмета оцінюються за 20-бальною шкалою. Суміжні дисципліни, – наприклад, право, економіка та фінанси, об'єднуються в групи (Unit). Щоб перевестися на наступний семестр або курс, середня оцінка за кожну групу повинна бути не менше 10 балів. При цьому не важливо, скільки балів ви отримаєте за окремий предмет, тобто можна набрати шість балів за право, 14 – за економіку, 10 – за фінанси і успішно перейти на інший курс.
Під небом Парижа
Життя в Парижі дуже дороге, тому самі французи надають перевагу навчанню десь у провінції. У середньому столичний студент витрачає на місяць до ?1.500 (у провінції €600-800). Від €180 до €500 може відшкодувати держава (у вигляді стипендії або соціальної допомоги). Компенсувати решту, підробляючи (17,5 годин на тиждень, але лише після року навчання), навряд чи вдасться – у середньому студенти заробляють до €1.000, часто нелегально. Тому більшість з них звертаються за допомогою до батьків.
Можуть виникнути проблеми і з гуртожитком: кількість учнів у регіоні Іль-де-Франс постійно зростає, а університетські кампуси не встигають розширюватися. Якщо пощастить, ви отримаєте стандартну кімнату в 9 кв. м за €150 на місяць з шафою, ліжком, столиком і стільцем. Душові та туалет – на поверсі. Можна спробувати знайти студентські апартаменти готельного типу Т1 та Т1bis: це невеликі квартири 19-35 кв. м з сумісним санвузлом, мінімальними меблями та вартістю до €350 на місяць. За правилами, учень може претендувати і на соціальне житло: трикімнатну квартиру, де може жити подружня пара або два студенти однієї статі. Ціна – до ?750 на місяць. Багато хто змушений винаймати кімнати (від €350 на місяць) або квартири (від €700 на місяць).
Освіта у Франції – безкоштовна. Щорічно студент вносить лише реєстраційний внесок (в середньому – €400). Однак у вишах Парижа витрати учнів зростають до €1.000. Причина – університети витрачають величезні кошти на розвиток та підтримку «студентської» інфраструктури – гуртожитків, їдалень, бібліотек. Частину витрат оплачують студенти.