Коло пошуків широке і загальновідоме: від читання оголошень у газетах, Інтернеті та на університетських афішних тумбах до безпосереднього звернення до роботодавців. Інша річ — чи готовий ти стати офіціантом або вчити дурних школярів математики, допомагати сортувати документи в офісі чи мити посуд на кухні в якійсь забігайлівці, працювати нічним портьє в готелі або охороняти сон душевнохворих у місцевій психушці... Будь-яка робота в Німеччині оплачується, але знайти справу, яка б приносила не лише три потрібні сотні, а й приносила задоволення, студентові не так уже й легко.
Мені в цьому плані пощастило. У Саарбрюккені збудували шикарний водно-розважальний комплекс Calypso з усілякими басейнами, джакузі, саунами, водяними гірками та іншою акваерундою — подібні заклади є в усіх великих містах Європи. І хлопці з Calypso повісили в університеті оголошення про те, що їм потрібні помічники на кухню, в бар, у бюро перекладів і в сауну.
Після телефонного дзвінка за вказаним номером я не забарився послати їм поштою хитромудро закручену заяву про прийом на роботу (Bewerbung) і коротку автобіографію (Lebenslauf); додав також копію посвідчення про закінчення курсів масажу (з перекладом) і папірець про підтвердження в Німеччині моєї п'ятирічної медичної освіти. Буквально через два дні мене викликали на співбесіду, де після компліменту на мою адресу (Sie sind uberqualifiziert fur uns — «ви для нас надто кваліфіковані») люб'язна фрау розповіла про посадові обов'язки «сонячного майстра» (Sonnenmeister) — саме так називається ця посада в Calypso. Крім масажу та спостереження за сауною, мені треба було робити якусь загадкову процедуру під назвою Aufguss (німецькою «заварка, настій»). Не зовсім розуміючи, що ховається під цим словом, я, тим не менше, згідно кивав, а іноді навіть вставляв якісь речення німецькою, що й дозволило створити ілюзію, що з мовою в мене жодних проблем немає.
За тиждень я вже отримав два комплекти уніформи (фірмова жовта сорочка-поло, сині шорти та жовтий рушник) і був визначений на випробувальний термін. У перший же день я продемонстрував свою майстерність на головному масажисті басейну — моєму безпосередньому начальнику, — пом'явши йому спину протягом десяти хвилин. Він лишився дуже задоволений, і мене взяли. Так у мене з'явилася перша офіційна робота в Німеччині.
Тепер я, як курча з відмороженими лапками (жовтий верх, синій низ), з гордістю ношу звання Сонячного Майстра, стежачи за порядком на довіреній мені території. У цій частині Calypso, де знаходяться п'ять різних саун і де я працюю, діють закони нудистського пляжу: сауни змішані, жодних купальників, прикриватися можна лише халатом або рушником. І якщо я бачу когось у купальному костюмі, то підходжу і ввічливо, але настійно прошу роздягнутися (в реальному житті, погодьтеся, рідко собі таке дозволиш). До речі, я маю стежити і за вже роздягненими! Як мене поінформували, у затишних куточках Calypso серед відвідувачів іноді трапляються спроби взаємного вираження почуттів у формі, неприйнятній для громадського закладу. Поки, правда, прецедентів не було.
Ну, спостереження спостереженням, а масаж робити мені теж доводиться. За 15 хвилин масажу спини клієнт платить 12 євро, за 30 хвилин масажу всього тіла — 19 євро. Незалежно від виду масажу за одну процедуру я отримую 5,10 євро. Уже почали з'являтися свої клієнти, які бажають мати справу тільки зі мною. Загалом же, масажистів у відділенні саун, окрім мене, ще троє: двоє німців — Peter і мій бос Reinold — та один хлопчина-турок, який вигідно одружився на відмасажованій ним колись в Анталії німкені. Усі вони працюють у Calypso на постійній основі. Інші помічники з масажем справи не мають, а лише стежать за порядком і проводять той самий Aufguss, про який настав час розповісти детальніше.
Отже, ця процедура проводиться у великій сауні (іноді у двох одночасно) щогодини. Народ, чисельністю іноді до сотні, розподіляється на полицях. Банщик (він же «сонячний майстер») за п'ять хвилин до початку готує настій: у дерев'яному чані розчиняє невелику кількість ароматичної есенції, після чого протягом хвилини провітрює приміщення сауни, стоячи біля входу й енергійно покручуючи рушником. Потім двері зачиняються, одягнений у набедрену пов'язку-рушник банний майстер виходить на середину сауни і представляється приблизно так: «Добрий день, дорогі друзі! Як чудово, що ви сюди прийшли! Мене звати Віктор, і я зараз вас буду парити ароматом соснової хвої». Далі йдуть примовки на кшталт: «Через сім-вісім хвилин ті з вас, хто залишиться живим, будуть заздрити мертвим» або «Зараз я вам покажу Кузькину матір», ну і так далі.
Після цих слів починається розбризкування ароматної води дерев'яною ложкою на розжарене каміння, за чим слідує пропелероподібне обертання мокрого рушника спершу над камінням, а потім над головами шановної публіки. Потім рушник розправляється, і починаються вже помахи з-за голови, подібні до руху опахала. Люди тоді зазвичай піднімають руки вгору, тож репліка «Haende hoch!» у цей момент сприймається цілком адекватно. Далі йде півхвилинна пауза, протягом якої під свист і улюлюкання сауну залишають не витрималі спеки слабаки. Потім процедура повторюється. Іноді, в певні години, додатково до жару народ отримує два тази з льодом для обтирання, а один раз на день приносять два підноси зі скибочками охолоджених фруктів — для більшої втіхи. Найдивовижніше, що дійство це завершується оплесками банному майстру. Зазвичай після запарювання, на ходу зриваючи набедрений рушник, я біжу під холодний душ. Якщо є клієнт на масаж, то на переодягання в уніформу та на півлітрову склянку безкоштовного напою в барі в мене є не більше п'яти хвилин. За відсутності масажу спостерігаю.
Ось, власне, така робітка може бути у студента в Німеччині на вихідних. І в баньці щотижня паритися, і гроші за це отримувати! З легкою парою!