Німецький досвід свідчить, що велика свобода передбачає і велику відповідальність
Універсальна система балів
Навчальна програма в Німеччині (як і в інших країнах-учасницях Болонського процесу) ділиться на модулі – незалежні навчальні блоки, частина з них – обов'язкові, частина – елективні (обов'язкові курси за вибором учня). Як зазначає Deutsche Welle, вага модуля визначається навчальними балами ECTS (Європейська система переведення та накопичення балів). Один бал відповідає приблизно 25-30 навчальним годинам.
Навчальний план будується так, що за рік студент повинен набрати 60 ECTS, тобто «відпрацювати» близько 1500-1800 навчальних годин. Всього студент для отримання диплома повинен набрати 180-240 кредитів у бакалавраті та ще 60-120 – у магістратурі, тобто в сумі 300 балів. Кількість ECTS залежить від конкретної програми та її тривалості. Однак час навчання завжди можна розтягнути на деякий термін, керуючись при цьому регламентом навчального закладу.
У Німеччині в кожній федеральній землі (а їх всього 16) діють свої освітні акти та керівництва. Університети в Німеччині також досить незалежні, тому правила прийому, навчальні програми, положення про проведення іспитів та дедлайни можуть відрізнятися, до того ж не тільки залежно від університету, а й від конкретного факультету або програми.
Заступник керівника зі зв'язків зі ЗМІ Мюнхенського технічного університету (TU München) Клаус Беккер розповідає: «У німецькій системі освіти немає якихось обмежень, яка частина освітньої програми має бути факультативною, а яка – обов'язковою. Таким чином факультети приймають рішення по кожній програмі відповідно до дидактичних аспектів та спеціалізації. Обов'язкової частини більше в програмах бакалаврату, ніж у магістратурі».
Незважаючи на те, що студент деякі предмети обирає сам, обов'язкова частина навчального плану або деяка система у виборі курсів все ж таки присутня. Тож майбутнім програмістам та фізикам не вдасться уникнути лекцій з математичного аналізу та лінійної алгебри.
Студенту бакалаврської програми може бути запропонований вибір кількох предметів протягом останніх семестрів навчання, а також свобода у виборі курсів з гнучких навичок (Soft Skills). Також навчальний план визначається тим, яку спеціалізацію або, наприклад, додаткову (другу) спеціальність обере студент.
Свобода вибору та відповідальність
Деякі навчальні програми передбачають більшу свободу вибору. Так, наприклад, на магістерській програмі Applied and Engineering Physics («Прикладна та інженерна фізика») технічного університету Мюнхена є лише один обов'язковий теоретичний курс, за який студент отримує 10 балів. Все інше розклад студент складає самостійно залежно від сфери його інтересів та за підтримки ментора – професора факультету, якого він також шукає сам.
«Моя програма надає великий вибір курсів. Я можу вивчати предмети з абсолютно різних областей і саме те, що мені цікаво. Це дуже добре для магістратури: найчастіше у студентів вже є уявлення про сферу, в якій вони хочуть працювати», – говорить студент магістерської програми Марк Замський. Рік тому він закінчив бакалаврат фізичного факультету МДУ і вирішив продовжити навчання в Мюнхені.
Марк говорить: «Ми повинні взяти кілька курсів з програм інших факультетів. Тому паралельно зі своєю спеціальністю я можу вивчати програмування. Це дозволяє мені стати не лише експертом у вузькій області, а й фахівцем широкого профілю. За бажання я можу взяти більше курсів, ніж передбачає мій індивідуальний навчальний план, і вони все одно будуть прописані в дипломі».
При цьому Марк зауважує, що така велика свобода передбачає і велику відповідальність: студент повинен розуміти, в якому напрямку він хоче рухатися і розвиватися, на яких предметах зробити фокус. Якщо виникнуть труднощі, він завжди може звернутися за порадою до професора або орієнтуватися на розроблені університетом навчальні плани.