«ВІЧНІ» СТУДЕНТИ
Середній вік випускників вищих навчальних закладів Німеччини – 26 років, тоді як у Великій Британії та Австрії – 23.
Середня тривалість навчання в університетах знову почала зростати в середині 90-х років, йдеться у звіті Науково-консультативної ради. Вкластися в максимальні терміни навчання, передбачені умовами надання державної стипендії (Bafoeg), вдається менш ніж 10% студентів. Особливо довго навчаються, наприклад, лінгвісти, мистецтвознавці, психологи, інженери та IT-спеціалісти. Терміни їхнього навчання нерідко розтягуються на 12-13 семестрів. Порівняно недовго і водночас ефективно навчаються фармацевти та юристи. Як правило, свій перший державний іспит (Staatsexamen) вони складають вже після закінчення дев'ятого семестру.
Втім, у різних вишах справи виглядають по-різному. Так, в університеті Пассау навчання на здобуття ступеня магістра політології триває в середньому 10,2 семестру, а в університеті Дармштадта – 17 семестрів. Інформатику найшвидше вивчають в університеті Хемніца та в Бременському університеті – 10,4 семестру, а найдовше – в університеті Франкфурта-на-Майні – 16,1 семестру.
На думку Науково-консультативної ради, терміни навчання залежать від соціального становища студентів, від темпів розвитку ринку праці, а також від структури навчального та екзаменаційного процесів того чи іншого вишу.
Ознайомитися з прес-релізом за результатами дослідження ви зможете на сайті Науково-консультаційної ради: www.wissenschaftsrat.de (мова – німецька).
СКІЛЬКИ КОШТУЄ СТУДЕНТ НІМЕЦЬКІЙ ДЕРЖАВІ?
Освіта в Німеччині безкоштовна, якщо не рахувати внеску на соціальні потреби в розмірі близько 200 марок, який студент платить перед початком чергового семестру. Державні університети фінансуються за рахунок податкових надходжень, приватні школи – за рахунок організацій і фондів, що їх створюють. Загальний бюджет німецьких вишів, за даними федерального статистичного відомства Німеччини, становить 51 мільярд 600 мільйонів марок.
Для порівняння: в університетах міст Стенфорд (США) і Падерборн (Німеччина) навчається однакова кількість студентів – 15 тисяч. Однак американський університет має бюджет у 20 разів більший за бюджет німецького вишу. Стенфордський університет покриває витрати з добровільних пожертв і обов'язкових студентських внесків за навчання. Падерборнський університет існує головним чином за рахунок податкових надходжень до державної скарбниці. Згідно з підрахунками федерального статистичного відомства, один студент «коштує» німецькому платнику податків у середньому 13.700 марок на рік, а на професора витрачається 600.500 марок.
Найдорожчими виявилися вищі художні навчальні заклади, які витрачають на одного студента в середньому 23 тисячі марок на рік. Дешевше обходиться підготовка дипломованого фахівця у вищих спеціальних навчальних закладах, так званих «Fachhochschule» – 8.500 марок.
Найдорожчими факультетами виявилися медичні. Студент-медик коштує платникам податків близько 47.800 марок. Майбутній інженер обходиться набагато дешевше – 10.400 марок. Найдешевшими виявилися учні гуманітарних факультетів: за філолога державна скарбниця платить лише 5.400 марок, за правознавця та економіста – 4 тисячі.
ІНОЗЕМНІ ВЧЕНІ НАДАЮТЬ ПЕРЕВАГУ ЗАХІДНОНІМЕЦЬКИМ ВИШАМ
Багато зарубіжних учених, які бажають зайнятися дослідницькою діяльністю в одному з німецьких університетів, намагаються обходити стороною Східну Німеччину. Такими є результати опитування, проведеного Фондом Александра фон Гумбольдта (Alexander von Humboldt-Stiftung, www.humboldt-foundation.de). Респондентами стало близько 3.000 учених, яким було запропоновано відповісти на питання: «У яких німецьких університетах доводилося їм працювати протягом останніх трьох років?»
Перші двадцять місць рейтингового списку посіли виші «старих» федеральних земель. При цьому лідерами виявилися університети Мюнхена, Берліна та Гейдельберга. Але найбільшою увагою іноземні вчені були оточені в університеті Констанца, 100 викладачів якого надавали постійну та інтенсивну підтримку 24 дослідникам з-за кордону.
Президент Фонду Александра фон Гумбольдта, професор Вольфганг Фрюевальд висловлює занепокоєння щодо ставлення зарубіжних учених до східнонімецьких університетів. Більшість із 3.000 осіб, які для своєї дослідницької роботи обрали Німеччину та приїхали сюди в 1996-2000 роках, зробили все, щоб уникнути «нових» федеральних земель.
«У справі міжнародної співпраці східнонімецькі виші аж ніяк не виконують тієї ролі, яку, з огляду на їхній технічний рівень і ступінь кваліфікації кадрів, вони могли б виконувати», – каже Вольфганг Фрюевальд. Основні причини становища, що склалося, вбачаються Фрюевальду, передусім, у тому, що на початку 90-х років східнонімецькі університети зазнавали проблем, пов'язаних з об'єднанням Німеччини. Не останню роль відіграє й те, що «нові» федеральні землі сумно прославилися через неприязне ставлення місцевих жителів до іноземців.
За матеріалами «Німецької хвилі».