Інформаційно-аналітичний дайджест для всіх, хто їде за кордон або залишається вдома
Аналітика

Країна марихуани та хіджаба

Сьогоднішній Амстердам – мабуть, одне з найвражаючіших міст, які коли-небудь бачила наша бувала планета. Я живу тут лише два місяці, і не було за ці два місяці жодного дня, щоб я чомусь не здивувалася.

Мій будинок стоїть не так далеко від центру, всього за якихось 15 хвилин їзди на ліниво біжучому трамваї. А тим часом, виходячи вранці з під'їзду, я можу зустріти справжнісіньку чаплю, яка стоятиме прямо на тротуарі і, нахиливши носату голову, ліниво, без тіні страху роздивлятися мене. Іншим разом повз прошмигне товстий сірий заєць, прошелестить по траві їжак або закружляють два зелених папуги, один з яких любить опускатися мені на плече.

І водночас, блукаючи цими пронизаними якимось первісним спокоєм вулицями, я жодної хвилини не сумніваюся в тому, що шеф місцевої поліції говорив цими днями правду, стверджуючи, що Амстердам за останні роки перетворився на кримінальну столицю Європи, куди злітаються на таємні вечері королі тіньової економіки з усього континенту. Я вірю йому, тому що в моєму районі, тому самому, де гуляють чаплі і гасають зайці, серед білого дня вбили знаменитого режисера Тео Ван Гога. Вбили по-звірячому – розстріляли впритул, потім перерізали горло. А вбивцю після перестрілки взяли в парку, де я часто гуляю з дитиною.

Для міста і країни, де знято майже всі заборони, яких дотримуються більшість людських суспільств, де дозволені гомосексуальні шлюби, де проституція внесена до державного реєстру професій, де вільно продаються наркотики тощо – ця подія стала шоком. Голландія раптом помітила, що головний амстердамський парадокс зовсім не в цьому. Він у тому, що серед віруючих тут давно і впевнено переважають мусульмани.

Мечетей – скільки днів у році

До певного моменту ці взаємовиключні світи – християнство та іслам – просто не перетиналися. Мусульмани торгували зеленню та овочами, ходили хіба що в магазин та в мечеть, жили своїми «кишлаками», вирощували численних дітей і голландською не вміли навіть вітатися. Відчувалося, що їх чимало, але оперувати точними цифрами було якось не прийнято. Пам'ятаю, в одній із місцевих газет мене вразила цифра – виявляється, на початку минулого століття в Амстердамі місцевою владою був офіційно зареєстрований один мусульманин. На початку нинішнього століття картина докорінно інша – це видно навіть на око.

Великі мусульманські громади є в Гаазі, Амстердамі, Роттердамі, Утрехті. Безпосередньо в Амстердамі з його 600-тисячним населенням 88 тис., за даними соціологічних опитувань, сповідують іслам. Уже зараз кожне четверте немовля, яке народжується в Нідерландах, з'являється на світ у мусульманській сім'ї. Це означає, що через двадцять років у поколінні 18-річних сповідуючих іслам буде рівно половина. На Голландію повільно, але впевнено надягають хіджаб...

Месії чи шайтани?

Не можна сказати, що тут до вбивства Ван Гога цього ніхто не помічав. Але говорили про це мало. Знайомі згадали лише одну літню голландку, чиїми останніми словами перед смертю були: «У нас у країні мечетей, скільки днів у році! Ущипніть мене, мені все здається, що я у маренні!»

Здебільшого ж Амстердам декаденствував із кальяном у зубах, упивався своєю толерантністю і відмовлявся рахувати на вулицях хіджаби. Це зробили Теодор Ван Гог та його однодумниця – колишня мусульманка Айаан Хірсі Алі, яка зреклася своєї віри і в унісон із Ван Гогом кричала, що «інцест, насильство та аборти – норма життя багатьох мусульманських сімей» і що 60% абортів у Голландії робляться саме мусульманками.

Причина, з якої ця маленька, тендітна жінка вирішила зрадити Аллаху, криється в її минулому. У дитинстві вчитель Корану проломив їй на уроці голову, намагаючись таким способом щось утовкмачити. Коли Айаан була вже студенткою і навчалася в Берліні, батько зібрався видати її заміж за далекого родича з Канади, якого його донька жодного разу в житті не бачила. Хірсі Алі у відповідь купила квиток до Амстердама і назавжди порвала і з сім'єю, і з вірою. Вона прийняла голландське громадянство і навіть пройшла до гаазького парламенту від партії лібералів.

Що ж до Ван Гога, то цей геній епатажу, що раніше здійснював подвиги на кшталт пробіжки в трусах перед Королівським палацом із гучними матюками на адресу королеви, узявся за іслам не на жарт. Щоправда, роль цієї пари до кінця не ясна. І важко зрозуміти, чого вони принесли Голландії більше – шкоди чи користі. Як сказав мені в приватній розмові священник однієї з вельми далеких від ісламу конфесій: «Особисто я не дивуюся тому, що сталося. Тео Ван Гог зробив усе, щоб його вбили. Скоріше, я вражений довготерпінням мусульман. Вони стільки разів його попереджали...»

До речі, той самий священник помітив і ще одну досить цікаву та важливу, на мою думку, річ. Що голландське суспільство було підірване, можливо, не вбивцями Ван Гога, а... самим Ван Гогом, тому що його образливі витівки змусили багатьох молодих людей, які народилися в турецьких або марокканських сім'ях, але вже на голландській землі і найчастіше навіть не говорили мовою предків, почати читати Коран. Просто з почуття протесту.

«Але як же так сталося, що іслам став у Голландії панівною релігією?» – спитала я святого отця. «Та дуже просто, – відповів він. – Тому що церква, як католицька, так і протестантська, відіграє в житті голландців дуже слабку роль. Інші релігії не борються за своїх парафіян так несамовито, як мусульманська. Я знаю чимало випадків, коли голландці, які взагалі-то по життю здебільшого атеїсти, приймали іслам.

Все це відбувається поступово... Спочатку їм дають почитати Коран, і це читання їх захоплює. Можливо, якби їм дали Біблію, вони читали б Біблію. Людині необхідний життєвий стрижень. Невипадково 70% мешканців західних країн, здавалося б, таких ситих і благополучних, страждають на гостру клінічну форму депресії. У сучасному світі в людей немає опори під ногами, яку їхнім предкам давала віра».

Як приручити імама

Ван Гог убитий... Його накрите простирадлом тіло й тепер іноді показують відеоекрани в трамваях. Айаан Гірсі Алі, яка й раніше не виходила з дому без охоронців жодного разу після того, що сталося з її другом-режисером, не з'явилася в громадському місці. На телебаченні та в пресі не вщухають політичні дискусії, лейтмотив яких: «Після цієї кривавої розправи Голландія вже ніколи не буде такою, як раніше». То й спалахують мечеті, до домівок мусульман підкидають свинячі голови. То що ж, ця маленька європейська країна, яка стільки років дивувала білий світ своїми дивацтвами та вільнодумством, стоїть на порозі серйозного політичного катаклізму?

Про це зараз говорять багато. Але говорити можна що завгодно. Головне питання – що ж тепер робити? Навряд чи Голландія, яка навіть після Норд-Осту і Беслану засуджує Росію за війну в Чечні, наважиться розкрити свої власні виразки хірургічним скальпелем і для початку вислати хоча б нелегалів, кількість яких не піддається підрахунку. А для «оксамитової» революції шлях, загалом, один. Посилювати імміграційні заходи і домагатися асиміляції вже осілих тут мусульман.

Дещо, втім, влада намагалася зробити ще до вбивства Тео Ван Гога. Наприклад, у березні минулого року міністр з імміграції та натуралізації Гілбранд Навійн, розуміючи, яку величезну роль у житті малограмотних у своїй масі ісламістів відіграють їхні священики, які тлумачать Коран і пояснюють, як жити, розробив цікавий законопроект. Він передбачав, що імами, які бажають практикувати в Голландії, повинні сісти за парти і прослухати курс лекцій з толерантності до інших релігій, жінок і гомосексуалістів, марихуани та евтаназії. За підсумками цього своєрідного курсу, який називався курсом з голландської мови та культури, імами мали складати іспит. І лише за таких умов їм видаватиметься в'їзна віза.

Очевидно, в цій ідеї є здорове зерно – невипадково про щось подібне думають і сусіди Голландії по ЄС. Хоча, чесно кажучи, я, наприклад, не уявляю, як можна «приручити» несамовитого імама амстердамської мечеті аль-Тауїда. Імама, який натхненно читає своїм парафіянам замість проповідей уривки із забороненої книги «Шлях мусульман», згідно з якою, зокрема, з гомосексуалістами (яких тут набагато більше, ніж днів у році і, отже, ніж мечетей) слід чинити однозначно. А саме – скидати з дахів будинків і, якщо вони після цього залишилися живими, добивати камінням...