Британська газета The Guardian повідомляє, що монахи, раніше «пасивно спостерігаючи за тим, як їхнє фірмове бойове мистецтво приносить мільйони доларів кіностудіям Голлівуду та Гонконгу», збираються самостійно знімати повнометражні картини, в яких поряд із барвистим мордобоєм буде міститися ще й роз'яснення духовних основ кунг-фу та ушу.
Річ у тім, що монахи невдоволені не лише тим, що гроші за такий розкручений бренд, яким є назва їхньої святині, отримують далекі від буддизму люди, а ще й сама надідея бойових східних єдиноборств спотворюється задля залучення якомога більшої кількості глядачів із попкорном.
Як продюсер першого справжнього шаоліньського бойовика хоче спробувати себе сам настоятель монастиря Ши Юнсінь. Запланований бюджет стрічки «Легенда монахів-воїнів храму Шаолінь», що розповідає історію трьох десятків високодуховних бійців, які успішно протистояли піратам у XVI столітті, за задумом духовного наставника Шаоліня, перевищить $20 млн., що, як він сподівається, дозволить залучити до участі у зйомках не лише рядових монахів, а й іменитих акторів. Вихід цієї стрічки на екрани планується у 2008 році, і від її прокату монастир сподівається отримати багатомільйонний прибуток.
Схоже, що питання про прибутки та захист свого бренду для монахів Шаоліня сьогодні стало одним із головних у їхній мирській іпостасі. Всесвітньо відомий монастир одним із перших у Китаї перейшов на капіталістичні рейки та активно використовує своїх послушників і монахів для залучення «позабуддійського» фінансування. Монахи демонструють свої знамениті стилі ушу під час вистав, гастролюють світом, при монастирі створено підрозділ Shaolin Culture Broadcast Company, що займається виготовленням та продажем касет із фільмами про Шаолінь.
А два роки тому заповзятливий Ши Юнсінь взагалі вирішив монополізувати право на використання згадки назви свого монастиря в комерційній продукції. Цю ініціативу підтримала влада КНР, і невдовзі була створена спеціальна компанія, яка отримала всі права на «інтелектуальну власність», пов'язану з назвою Шаоліньського монастиря, та обов'язок стежити за тим, щоб на цю власність не зазіхали в інших країнах. Причому найпильніша увага приділялася розвиненим країнам: США, Німеччині, Японії, Австралії.
Свою діяльність у 2003 році ця компанія розпочала з реєстрації 43-х товарних знаків і 29-ти промислових зразків із використанням найменування «Шаолінь» більш ніж у ста країнах. Це створило юридичну основу для припинення незаконного використання назви монастиря в торговельних знаках. Не дивно, що вже через кілька місяців монастир отримав перший прибуток. Згідно з даними китайських фіскалів, перший дохід, отриманий за рахунок передачі права використовувати назву монастиря одній із тайванських кіностудій, склав 380 тис. юанів (понад $45 тис.), і з них настоятель Ши Юнсінь сплатив місцевому податковому управлінню понад 20 тис. юанів як податки.
Нові ж грандіозні плани заповзятливого настоятеля, який вміло поєднує комерційні задуми з регулярними заявами про необхідність зберегти в первозданному й непорочному вигляді духовні основи шаоліньського послушництва, можуть взагалі перетворити відомий монастир на одного з великих платників податків Китаю.