Як пише ІА «Росбалт», довгі місяці сам факт розробки нових питань тримався в секреті – найкращі сили берлінського Університету ім. Гумбольдта складали та переписували їх так, ніби готували не тест на отримання громадянства, а як мінімум вступний іспит до Сорбонни. Зрештою, на сайті МВС з'явилися 310 питань, і виявилося, що гора народила мишу.
Наприклад, у додатковій анкеті для іноземців, які мають намір осісти на території федеральної землі Нижня Саксонія, одне з питань звучить так: «Де в Нижній Саксонії ви можете отримати інформацію на політичні теми?» Варіанти відповідей, запропоновані вченими-розробниками, передбачають такі джерела політичної інформації: земельний центр політичної освіти (Landeszentrale fur politische Bildung), місцеве відділення охорони правопорядку (Ordnungsamt), товариство захисту споживача, церква.
Незважаючи на те, що офіційно правильні відповіді ще не були опубліковані, люди з більш-менш розвиненими логічними здібностями вже хоча б за співзвуччям можуть визначити, що вірна відповідь – земельний центр політичної освіти. Проблема полягає, однак, у тому, що саме у федеральній землі Нижня Саксонія цей центр з 31 грудня 2004 року було скасовано. Таким чином, єдина логічна відповідь виявляється невірною, як і всі інші варіанти.
Подібна помилка могла бути допущена з двох причин. Перша – голова федерального МВС Вольфганг Шойбле виявився настільки скритним, що до самого «часу ікс» не показав опитувальника навіть своїм колегам – земельним міністрам внутрішніх справ, тож Нижня Саксонія не мала шансів втрутитися і все виправити. Друга – питання про «інформацію на політичні теми» присутнє в додаткових анкетах для всіх федеральних земель. Тобто в особливості місцевого законодавства, наприклад, Нижньої Саксонії, розробники і не намагалися вникати.
Є ще два питання, які викликали, м'яко кажучи, здивування. Спроба укладачів вмістити складну правову систему, що діє в Німеччині, в рамки просто сформульованого питання, призвела як мінімум до двозначності. Так, одне з питань говорить: «Кого в Німеччині ви повинні на вимогу допустити у вашу квартиру?» Правильною вважається відповідь: господаря квартири. Насправді, подібного загального правила просто не існує – щоб потрапити в орендовану квартиру, власник або його представник повинен, по-перше, обґрунтувати своє бажання, по-друге, – домовитися з квартиронаймачем про відповідний для обох сторін час візиту. В іншому випадку це буде порушення конституційного права на приватне життя.
Інше питання звучить так: «Що робить у Німеччині судовий засідатель?» На думку укладачів опитувальника, правильна відповідь така: «Разом із суддею він визначає міру покарання за злочин». Якщо розібратися, то і ця відповідь не надто точна. По-перше, засідатель сам є суддею, хай і громадським. По-друге, його завдання полягає не стільки у визначенні покарання, скільки в тому, щоб стежити за ходом усього судового процесу як повністю рівноправний член суду. Таким чином забезпечується неупередженість суддів та правильність їхнього рішення.
Обидва ці проколи якраз і виявив юрист, суддя з Хале Томас Данкер. «Подібні питання повинні в будь-якому випадку бути переформульовані, – вважає він. – Якщо вони опиняться в опитувальнику в нинішньому вигляді, можна очікувати масу довгих і захоплюючих судових розглядів».
Звісно, можна посміятися з незграбних питань, складених найкращими вченими ФРН, та й забути про них. Однак факт залишається фактом: процедура отримання громадянства в Німеччині за останні роки значно ускладнилася. Це відлякало безліч претендентів: починаючи з 2000 року, коли законодавство в галузі надання громадянства почало змінюватися, кількість претендентів на отримання німецького паспорта неухильно скорочується.
Напередодні були опубліковані офіційні дані, згідно з якими у 2007 році громадянство ФРН отримали 113 тис. осіб – майже на 10% менше, ніж у 2006 році. Для порівняння – у 2000 році громадянство ФРН отримали майже 187 тис. осіб. А до того, як було прийнято новий закон, у середньому на рік німецький паспорт отримували по півмільйона іммігрантів. Серед таких щасливчиків минулого року найбільше, як завжди, живучих у країні турків – майже чверть від загальної кількості нових громадян країни. На другому і третьому місцях – вихідці з Сербії та Чорногорії, а також Польщі.
Дуже відчутно, одразу на 15%, зросла кількість тих, хто отримав німецьке громадянство румунів. На 11% збільшилася кількість тих, хто став громадянами Німеччини іракців. При цьому одразу на 40% скоротилася кількість тих, хто отримав громадянство ФРН в рамках відшкодування за злочини нацистського режиму. Це стосується, перш за все, змушених втекти від Гітлера євреїв та їхніх нащадків. Незважаючи на те, що для них передбачена полегшена процедура прийняття громадянства, скористатися цією можливістю захотіли лише три тисячі осіб.
Міністр Шойбле стверджує, що причиною тому – зовсім не посилення законодавства. «Серед іноземців, які зараз живуть у Німеччині, більша частина є громадянами інших країн Євросоюзу. Отримання німецького громадянства, що коштує немалих грошей, не приносить їм жодної вигоди», — стверджує він.
Прийнятий у 2000 році новий закон про надання громадянства вимагає, щоб кандидат прожив у Німеччині не менше 8 років, не мав судимостей і не залежав на момент подання заявки від будь-яких соціальних допомог. Він також повинен відмовитися від громадянства будь-якої іншої країни – це можна зробити не одразу, а вже після отримання німецького паспорта: у ФРН, за рідкісними винятками, не визнається подвійне громадянство. Крім того, у 2004 році для здобувачів було введено тест на знання німецької мови, що складається з двох іспитів – усного та письмового.
Тож, як би не відмовлявся міністр, посилення законодавства справді має дуже помітний вплив на кількість претендентів на отримання німецького паспорта. Втім, соціологічні опитування, проведені кількома незалежними інститутами, показали, що абсолютна більшість громадян Німеччини (від 76% до 83%) підтримують запровадження нових правил.