Німецька поліція виявила великі розкрадання в системі догляду за літніми та немічними мешканцями Німеччини
Щомісячні відрахування до цього страхового фонду помірні – трохи більше двох відсотків зарплати. Але гроші в системі – враховуючи понад 43 мільйони працюючих у Німеччині – обертаються величезні. А там, де великі гроші, недалеко й бажаючі поживитися за суспільний рахунок. І, за даними Федерального відомства у кримінальних справах (BKA), особливо багато серед них вихідців з колишнього СРСР.
Зараз у Німеччині існує понад 14 тисяч фірм з догляду за літніми людьми. Тільки в Берліні – близько 600. Є серед них великі, наприклад, – така, як RENAFAN, яка має філії в дюжині німецьких міст. Але переважна більшість таких підприємств – це середні та дрібні, навіть найдрібніші, де крім господаря – всього пара співробітниць.
Те, що серед таких фірм багато «російських», не дивно. Для заповзятливих, але слабо володіючих німецькою мовою вихідців з колишнього СРСР створення своєї флеге – часом єдина можливість, як вони кажуть, «злізти з соціалу» і зайнятися справою. Адже російськомовних мігрантів у Німеччині стає все більше, і вони теж старіють, а отже, потребують догляду.
Що ж стосується їх підвищеної схильності до шахрайства у цій сфері, то експерти пояснюють її заниженим кримінальним порогом колишніх радянських громадян, їх специфічною соціалізацією. Взяти зайве з суспільної, тобто «нічийної», каси набагато легше, ніж вкрасти гроші у конкретної людини.
Відкрити свою флеге в Німеччині – великого розуму та спеціальної освіти не треба. Складніше з прописаним законом персоналом. Того, хто здолав піврічні курси помічника з догляду, ще можна знайти. А ось на кваліфіковану доглядальницю з державною ліцензією треба вчитися майже як на лікаря – три роки, а з правом вести розрахунки зі страховими касами – ще довше.
Але найголовніше – потрібні клієнти. Німеччина хоч і старіє, але немічних людей похилого віку на всіх охочих доглядати за ними – точніше, заробляти на них – все одно не вистачає. Тому фірми, як розповів кореспонденту Deutsche Welle інсайдер, часом переманюють їх одна в одної за допомогою банальних відкатів. Бабуся (або її опікун) підписує договір на послуги з догляду, а у відповідь отримує «комплімент» від фірми.
BKA, яке протягом кількох місяців вело розслідування, виявило серед вихідців з колишнього СРСР і цілий ряд пенсіонерів, які успішно симулювали необхідність у догляді та отримували від спорідненої флеге гроші, хоча й не вдавалися до її послуг. Фіктивні ж протоколи фірма подавала до оплати в касу страхування.
Газета Berliner Zeitung нагадала про один із таких випадків. Берлінська фірма Herz & Seele GmbH отримувала на місяць від 900 до 1400 євро за догляд за літньою людиною. Коли до нього додому приходили контролери, старий апатично сидів в інвалідному кріслі, у теплій шапці в спеку, упускав чашку, говорив насилу і тільки російською, хоча раніше працював лікарем у німецьких лікарнях.
Викрили симулянта лише після того, як він вирішив висунути свою кандидатуру на місцевих виборах. Кандидат впевнено стояв на трибуні і чудово говорив німецькою. Загальний розмір збитків становив 6,8 мільйона євро. Фірму закрили. До речі, за даними столичного сенату, вихідці з колишнього СРСР виявляються в сім разів частіше такими, що потребують догляду, ніж усі інші берлінці.
Але найпоширеніша практика – це виставлення рахунку страховій касі за не надані в повному обсязі амбулаторні послуги з догляду. Як перевірити, скільки часу провела помічниця у немічної бабусі, якій належить багатогодинний щоденний догляд?
Співробітник однієї з берлінських фірм з догляду розповів Deutsche Welle на умовах анонімності про таку, за його словами, вельми поширену схему. Фірма домовляється з клієнтом, що її співробітник буде приїжджати до нього додому допомагати по господарству не щодня, а тільки один-два рази на тиждень. За це клієнту платять 100-200 євро на місяць, що для пенсіонера чималі гроші. Витрати фірми на такий догляд не більше 1000 євро, а касі вона виставляє рахунок на 4000. «Гра варта свічок, – пояснює інсайдер. – Спо