Не секрет, що присутність трудових мігрантів на вулицях дратує корінних мешканців. За даними Всеросійського центру вивчення громадської думки (ВЦВГД), за посилення імміграційних законів висловилися 63% мешканців Москви та Петербурга, тобто міст, де мігрантів найбільше. Але водночас мешканці двох столиць не хочуть укладати асфальт і мести подвір'я. А скоро, коли демографічна криза повністю вступить у свої права (орієнтовно - у 2007 році), робити це просто буде нікому.
Місто повинно рости й розвиватися, інакше воно залишиться на узбіччі світової економіки, його затьмарять інші, привабливіші для життя міста, потенціал яких буде розкрито за допомогою нових хвиль мігрантів. Це шлях, яким століттями йшли великі міста в різних країнах. Та сама Москва ще в радянські часи щороку поповнювалася сотнями тисяч людей, які приїжджали з усіх кінців країни й залишалися в столиці назавжди. Той самий Петербург, особливо після Великої Вітчизняної війни, пережив кілька хвиль напливу трудових мігрантів.
Велика кількість приїжджих викликає роздратування в корінних мешканців, але питання - чому? Кажучи про нелюбов до мігрантів, люди не завжди розуміють, що між озлобленим, заляканим нелегалом, який живе в жахливих побутових умовах, і легалізованим трудовим мігрантом, який має не лише обов'язки, а й права, існує велика різниця. Саме тому влада мегаполісів намагається - кожна по-своєму - вирішити проблему саме нелегальної міграції.
Так, у Москві наприкінці червня було прийнято постанову про міську міграційну програму на 2005-2007 роки. На думку керівника програми Сергія Смідовича, «місто просто не розраховане на таку кількість мешканців». Через це й виникають такі проблеми, як переповнене метро, затори на дорогах, перевитрата води та перевантаження електромереж, брак місць у школах і дитячих садках. «Комунальна, транспортна та демографічна ситуації поки не критичні. Поки всі служби працюють у стресовому режимі. Але якщо гастарбайтерів стане ще більше, то Москва цього не витримає», - переконаний Смідович.
За його даними, на нелегалах, які не платять податків і не оплачують послуги ЖКГ, місто втрачає на рік до 7 млрд рублів. І це лише частина проблеми. В одному з інтерв'ю мер столиці Юрій Лужков зазначив, що необхідно «більш відповідально» ставитися до проблеми реєстрації приїжджих, оскільки понад 40% усіх правопорушень у місті скоюються саме іногородніми громадянами.
Міграційна програма Москви покликана полегшити життя і мігрантам, і міській владі. Однак навіть сам керівник програми заявляє: «Єдине, що реально може допомогти, - це запровадження віз на в'їзд до Росії з усіх колишніх радянських республік».
З тими самими труднощами стикається і Петербург. Міграційна політика проводиться відповідно до цільової програми «Демографічний розвиток Санкт-Петербурга на 2003-2005 роки». Загальний обсяг фінансування програми на цей період становить 26 млн 868 тис. руб. У березні 2005 року було створено міжвідомчу комісію з питань залучення та використання іноземних працівників. Крім того, обговорюється можливість створення міграційного центру, в якому буде відкрито пункт реєстрації та службу з працевлаштування. Передбачається, що зацікавлені в легальній робочій силі роботодавці частково фінансуватимуть цей центр. Зараз готуються всі необхідні нормативні документи, і восени уряд Петербурга має розглянути це питання.
За словами голови комітету з економічного розвитку, промислової політики та торгівлі адміністрації Петербурга Володимира Бланка, сталий дефіцит робочої сили становить у Північній столиці 200-300 тис. осіб. Причому це не лише працівники низької кваліфікації. Є дефіцит різних спеціалістів і навіть менеджерів середньої ланки. Сьогодні в Петербурзі серйозно розглядають концепцію вирішення проблем міграції, засновану на залученні робочої сили з-за кордону. Дехто серйозно розраховує на скасування візового режиму з Китаєм, громадяни якого зможуть поповнити лави легальних трудових мігрантів Петербурга та Ленінградської області.
Типовим прикладом такого джерела кадрів може слугувати білоруське місто Івацэвічы, розташоване в Брестській області. Щойно настають перші теплі дні, дві третини населення цього 45-тисячного містечка прямує на заробітки до Росії, здебільшого - до Москви та Петербурга. В Івацэвічах, ніби за законами воєнного часу, залишаються лише пенсіонери, жінки та діти.
Трудові мігранти з країн колишнього СРСР мають спеціалізацію за національною ознакою. Якщо на будівництвах найчастіше можна зустріти вихідців із південних регіонів - таджиків, узбеків, а на ринках азербайджанців, то зведення приватних заміських будинків уже кілька років є «бізнесом» українців і білорусів. У зв'язку з цим на їхній батьківщині навіть виник новий тип «міст-гастарбайтерів».
Переважна частина водіїв автобусів, тролейбусів, маршрутних таксі в Москві - громадяни Молдови, Білорусі та України. У Петербурзі найбільше нелегалів зосереджено в будівельній галузі. Крім того, велика частка нелегальних мігрантів серед робітників промислових підприємств, у дрібнороздрібній торгівлі. Середній щоденний дохід гастарбайтера, який працює на петербурзькому будівництві, становить 150-300 рублів. У легального робітника оклад утричі більший. За оцінками міліціонерів, зараз на території Петербурга та Ленінградської області працюють до 140 тис. осіб, які приїхали до Росії нелегально. За неофіційними даними, їхня чисельність коливається від 300 до 500 тис. осіб. У Москві, за різними оцінками експертів, працює від кількох сотень тисяч до мільйона гастарбайтерів.
Нелегальні мігранти невигідні державі: вони не платять податків і при цьому є невичерпним джерелом доходів для корумпованих співробітників міліції. Нелегали часто потрапляють у кримінальні хроніки, при цьому розшукати їх за відсутності реєстрації практично неможливо. Тож легалізація мігрантів знімає для держави-реципієнта масу проблем.
Та й самим приїжджим легалізація багато дає: вони отримують усі ті ж права, що й громадяни країни, за винятком права виборчого, і до того ж можуть у майбутньому претендувати на отримання російського громадянства. А не дотримуючись законів держави сьогодні, неможливо розраховувати на отримання громадянства завтра.
«Насправді зареєструватися хочуть усі, але бюрократичні тяганини залишають їм мало шансів, - каже президент узбецької діаспори в ПЗФО Аліджан Хайдаров. - До мене щодня приходить до 60 співвітчизників із проханням про допомогу. Зараз справа виглядає так, що, якщо ти приїхав до Петербурга на три місяці, півтора місяця ходитимеш по інстанціях, щоб зареєструватися. Процедура ця складна і викликає безліч нарікань, не враховує реальної життєвої ситуації. Громадяни Узбекистану готові легалізуватися, платити податки до бюджету, сприяючи піднесенню російської економіки, але досі нелегальна міграція залишається лише годівницею для чиновників і міліціонерів. Усім знайома картина: на будівництво приїжджає міліцейська машина, міліціонери збирають із нелегалів гроші, а тих, у кого їх немає, відвозять до депортаційного центру».
Подібна система вигідна лише будівельникам, які використовують дешеву рабську працю, чиновникам і міліціонерам, які беруть у нелегалів хабарі. До цієї годівниці можна віднести й ті фірми, які роблять підроблену реєстрацію, ставлять у паспорти мігрантів фальшиві штампи про реєстрацію або продають «липову» гостьову прописку на три місяці, що коштує $300.
Можливим виходом із ситуації було б оголошення міграційної амністії, подібної до тієї, що нещодавно була проведена в Іспанії. Міністерство праці цієї країни відкрило 160 представництв по всій країні, у яких роботодавці змогли узаконити іноземних нелегальних робітників протягом трьох місяців.
Днями сміливий експеримент розпочався і в Росії. Щоправда, поки що в окремо взятому регіоні: Федеральна міграційна служба (ФМС) розпочала акцію «Міграція та амністія» на території Москви та Московської області. У межах експерименту представники ФМС самі приїжджатимуть на об'єкти, де традиційно експлуатується нелегальна робоча сила, і на місці реєструватимуть гастарбайтерів у встановленому законом порядку.
Тим часом у Петербурзі поки що дотримуються старих, перевірених і марних методів. Місцева міліція розпочала операцію «Нелегальний мігрант», спрямовану на виявлення тих, хто незаконно живе та працює в місті. У межах операції оперативники перевірять об'єкти, на яких найчастіше використовується праця мігрантів з інших країн. Це будівництва та торговельні зони. Робітників-порушників закону депортують, а бізнесменів оштрафують. А завтра рабовласники наберуть нових «рабів». Адже святе місце порожнім не буває, а розірвати це замкнене коло навряд чи вдасться за допомогою силових і фіскальних заходів.
Філіп МОСТОЦЬКИЙ,
редактор проєкту «Общини Петербурга».