Якщо говорити в цілому про індустрію навчання іноземців у Великобританії, то за доходами це одна з найсерйозніших експортних статей країни, поступаючись лише банківському сектору та туризму. Згідно з опублікованим у вересні 2007 року звітом, підготовленим Памелою Лентон, доктором економіки Шеффілдського університету, індустрія освіти в цілому по країні дає дохід у 28 млрд фунтів стерлінгів на рік. З них надання прямих освітніх послуг становить 12,5 млрд фунтів. Майже половина цієї суми – 5,6 млрд фунтів – припадає на частку іноземців, які навчаються у британських вишах. Незважаючи на те, що річна вартість навчання та проживання іноземців у приватних середніх школах-пансіонах перевищує показники університетського сектору освіти в середньому на 3.000-5.000 фунтів стерлінгів, прибуток від середніх шкіл значно нижчий. Він дорівнює 315 млн фунтів на рік.
Навчання іноземців у професійних коледжах дає 1,2 млрд фунтів на рік. Віддача від сектора навчання англійської мови відстає незначно. Її внесок в острівну економіку становить понад один млрд фунтів. А загалом навчання іноземців в університетах, коледжах, середніх школах та лінгвістичних центрах дає країні економічний ефект у 8,5 млрд фунтів.
Здавалося б, навіщо такій потужній індустрії, як навчання іноземців англійської мови, влаштовувати додаткові рекламні акції? Причина проста – посилення конкуренції з боку інших англомовних країн. США, Канада, Австралія та Нова Зеландія є серйозними суперниками в залученні студентів із країн Південно-Східної Азії та Латинської Америки, які складають основний потік тих, хто вивчає англійську мову за межами своїх країн.
За даними журналу LTM у 2006 році в мовних школах Великобританії також переважали представники Азії. Їх налічувалося 36% від загальної кількості студентів-іноземців. У зв'язку з розширенням Єврозони збільшилася кількість студентів із Західної та Східної Європи – 31% та 14% відповідно. На четвертому місці були латиноамериканці – 9%, на п'ятому – жителі Близького Сходу – 5,5%. Найменше студентів з країн Африки та Тихоокеанського регіону – 3% та 1,5%.
Що ж стосується національностей, то минулого року росіяни, які вивчали мову у Сполученому Королівстві, зайняли восьме місце (3,7%) – між французами та німцями (4,8%) та бразильцями (3,3%).
Школи також конкурують між собою. І останнім часом у цій боротьбі стали активно брати участь транснаціональні мас-медійні та інвестиційні корпорації, які побачили серйозну фінансову віддачу від придбання мовних шкіл та об'єднують їх у мережі. Завдяки концентрації значних грошових коштів вони можуть проводити активніші маркетингові дії, а також демпінгувати на ринку вивчення іноземних мов. Також самі мовні школи, які встигли за 20-30 років роботи накопичити капітал, купують діючі навчальні заклади як у Великобританії, так і за кордоном, формуючи мережі мовних центрів, що належать одному власнику.
Прикладами великих мережевих організацій у Великобританії є OISE (річний обіг 27,3 млн фунтів), Embassy CES (16,7 млн фунтів), BELL Education Trust (14,6 млн фунтів), EF (11 млн фунтів).
Щоб протистояти натиску гігантів, невеликі мовні школи Сполученого Королівства, які належать одній сім'ї та управляються нею або є некомерційними організаціями, створили Об'єднання якісних шкіл англійської мови Quality English. Однак не кожен лінгвістичний центр, будучи невеликим і не відносячись до великої мережі, може стати членом цієї організації. Основні вимоги для входження – якісне навчання та постійна підтримка студентів протягом усього періоду перебування в школі. Це означає, що школа постійно проводить опитування студентів та агентів, які з нею працюють, щодо якості викладання та задоволеності проживанням, заходами, які проводить школа, орієнтацією за місцем проживання. Їх також на регулярній основі інспектують представники інших шкіл на предмет використання останніх навчальних розробок та відвідування уроків.
Незважаючи на велику кількість охочих, до Quality English входить 12 із 140 мовних центрів Великобританії, а також ряд шкіл з Ірландії, Нової Зеландії, Канади, Південної Африки, Мальти, і навіть Боснії, Польщі та Туреччини. У Лондоні ми відвідали дві з чотирьох шкіл, що входять до об'єднання. Лінгвістичні центри, розташовані в Істборні, Брайтоні та Борнмуті, також є членами Quality English.
Візит до шкіл Excel English збігся з орієнтацією, яка проводилася з новоприбулими студентами. За спеціально розробленою брошурою їх знайомили з самою школою (де, що знаходиться, до кого звертатися в тому чи іншому випадку, час початку занять тощо), з правилами перебування (наприклад, не приваблювати білок до будівлі школи) та проживання (не можна дзвонити по домашньому телефону, тільки з картки). Також пояснювали, як, коли та яким видом транспорту користуватися, які проїзні найбільш вигідні, куди дзвонити в разі першої необхідності.
Окрема сторінка присвячена нормам поведінки в британському суспільстві, серед яких найбільш порушувана студентами-іноземцями - недотримання «права особистого простору» та «правила черги». У англійців прийнято зберігати відстань у 0,5 метра між співрозмовниками. А черга для них - взагалі щось священне. Вони стоять у чергах охоче, тому дуже не люблять, коли хтось, не розібравшись, намагається пролізти вперед – jumping the queu is not acceptable.
До відвідування Excel English здавалося, що в Лондоні не буває недоглянутих англійських парків (зразків для організації паркових ансамблів по всьому світу). Але в Excel English ми побачили справжній ліс, правда невеликий, з незайманими деревами, по яких стрибають білки. У школі розповіли, що бачили на своїй території навіть лисиць. «Школа великого міста в сільському стилі» — найбільш правильне визначення Excel English. Напевно, тому там розробили спеціальний курс «Англійська та англійське садівництво», який користується популярністю серед студентів, які бажають створити у себе вдома якусь подобу англійського саду.
Звісно, район, де розташована Excel English — Масвелл Хілл — знаходиться на певній віддалі від центру міста, і добиратися до школи потрібно на метро та автобусі. Але мальовнича місцевість, її розслаблююча спокійна атмосфера, з лишком компенсують цей недолік. До того ж немалою перевагою є те, що від багатьох приймаючих родин до школи можна дійти пішки.
Якщо Excel English знаходиться в третій зоні північної частини Лондона, то Вімблдонська школа англійської мови (Wimbledon School of English) розташована на такій самій відстані від центру британської столиці, але в південному напрямку. Від станції метро «Вімблдон» до школи п'ять хвилин неквапливої ходьби. Це місце дуже популярне для проживання серед лондонців зі статком вище середнього.
Домінантою району є всесвітньо відомі Вімблдонські тенісні корти. Безсумнівною перевагою для студентів у цій школі є безкоштовні заняття тенісом. Це можливо тому, що школа є членом Вімблдонської тенісної асоціації.
Те, що Лондон – місто недешеве, знають усі. Тому під час наших зустрічей представники обох шкіл намагалися розвіяти цей стереотип. І частково їм це вдалося. Звісно, тут дорожче проживання, та й вартість самих курсів вища, ніж в інших містах країни. Але, водночас, у Лондоні для безкоштовного відвідування відкриті більшість найвідоміших у світі музеїв та картинних галерей. Це і Британський музей, і Музей природничої історії, і Музей Лондона, і Національна картинна галерея, і галерея «Тейт». Якщо ви любите музику, але не маєте коштів для придбання квитка, то і джаз, і класику можна послухати у фойє концертних залів, де музиканти грають безкоштовно до початку концерту. Щомісяця в місті проходять найрізноманітніші ходи та карнавали, адже Лондон дуже космополітичний.
Мовні школи, зацікавлені в студентах (принаймні Excel English та Вімблдонська школа), надають новоприбулим учням повний пакет інформації про те, що можна відвідати безкоштовно, де дешевше купувати речі та продукти харчування. А вже навчальних студентів регулярно інформують про безкоштовні заходи, що проводяться в місті. Також тим, хто хотів би подивитися країну, представники школи порекомендують місця проживання з нижчою вартістю, а також організують групові поїздки, що дає право на значні знижки.
Цікаві дані дослідження, проведеного Royal Bank of Scotland, на тему, в якому місті Великобританії жити найбільш економно. Як з'ясувалося, найвигіднішим містом для проживання студентів серед 27 університетських міст Великобританії є Лідс.
При проведенні дослідження враховувалися витрати на оренду житла, їжу, підручники, відвідування кіно та клубів, витрати на предмети першої необхідності (туалетне приладдя, прання тощо), телефонні рахунки, плата за користування університетськими сервісами. Крім цього, до уваги брали можливість підробітку під час навчання та звичайну зарплату студентів. Середні щотижневі витрати студентів, які проживають у Лідсі, склали 186 фунтів стерлінгів. При цьому за тиждень вони заробляють близько 128 фунтів. Студенти Ноттінгема витрачають 211 фунтів, а заробляють 78,4 фунта.
Список з 27 міст за економністю проживання студентів вишикувався наступним чином: Лідс, Брайтон, Данді, Лондон, Ліверпуль, Лестер, Бірмінгем, Глазго, Брістоль, Ньюкасл, Шеффілд, Ковентрі, Кембридж, Сент-Ендрюс, Манчестер, Кардіфф, Дарем, Абердин, Белфаст, Кентербері, Йорк, Бат, Единбург, Оксфорд, Ланкастер, Саутгемптон, Ноттінгем. Те, що Лондон у списку міст, найбільш економних у плані проживання, зайняв четверте місце, пояснюється тим, що студенти в столиці заробляють більше, ніж в інших містах країни – 146,10 фунта. Найменше студенти отримують у Ланкастері – 70,10 фунта.
Дані опитувань говорять про те, що два з п'яти студентів (41%) регулярно підробляють. Найбільше таких студентів у Белфасті та Данді – 61%. Середня зайнятість студентів становить 15,6 години на тиждень. Загалом по Сполученому Королівству зарплата студентів зростала трохи швидше, ніж витрати на оренду та проживання.
Дослідження передбачає, що загалом по країні британські студенти щорічно витрачають 10,3 млрд фунтів стерлінгів на житло та побутові витрати, з яких 3,9 млрд складає оренда житла, 1 млрд – витрати на придбання їжі в супермаркетах, 730 млн – на розваги, 315 млн – на підручники та 240 млн – на музичне приладдя та диски.
Андрій ШУЙСЬКИЙ.
Parta.org