Суть розбіжностей варіюється від глобальних питань доцільності та етичності проєкту до дріб'язкових перетасувань конкретних сум. Як ми вже повідомляли, за новим законом з 2006 року університети зможуть брати за навчання плату до 3.000 фунтів стерлінгів на рік. До сьогоднішнього дня студентам доводилося платити суму втричі меншу, але одразу. Тепер студентам запропоновано виплачувати ті самі три тисячі після закінчення освіти та працевлаштування з рівнем доходу не менше 15.000 фунтів на рік. Поки ж студент навчається, всі гроші за нього платить держава, яка фактично стає кредитором студента. Учні з бідних сімей зможуть отримувати від уряду дотації, рівень яких визначається за відповідною шкалою доходів сім'ї (див. врізку). Крім того, ті університети, які стягуватимуть три тисячі фунтів повністю, зобов'язані надати обумовлені кошти бідним студентам і зі свого бюджету.
Підраховано, що після таких виплат університети отримають прибутки більше на 7-10% відносно сьогоднішнього рівня (близько 1 млрд. фунтів стерлінгів). При цьому повністю реальну вартість навчання студенти виплачувати все одно не будуть, оскільки в більшості британських вишів витрати на навчання одного студента у два або більше разів перевищують встановлену нині суму в три тисячі фунтів.
На думку низки спостерігачів, новий закон є напівзаходом, типовим продуктом довгої та кропіткої торгівлі, і в результаті не досягає своїх головних цілей. Нагадаємо, що цілі Тоні Блером декларувалися такі: дати британським університетам достатні кошти для того, щоб успішно конкурувати з кращими зарубіжними вишами, відкрити ширший доступ до вищої освіти для вихідців із бідних верств суспільства. При цьому не вішати завдання з удосконалення національної освіти на шию забезпечених соціальних верств.
Через цю саму половинчастість закону в палаті громад проти закону Блера всередині своєї ж фракції лейбористів проголосували 72 депутати. Колишній міністр Джек Каннінгем порівняв це голосування з розколами в партії початку 80-х, коли йшла боротьба з «войовничими лівими». Тop-up fees bill, в принципі, вже не може бути серйозно перероблений. Однак протягом кількох місяців він буде редагуватися в комісіях і дебатуватиметься ще у двох читаннях. Один із головних опонентів білля депутат Ієн Гібсон заявив, що «не спатиме, поки не досягне скасування цих поборів».
Загалом, консерватори і лейбористи в переважній більшості пообіцяли всіляко протидіяти просуванню закону в нинішньому вигляді. Особливо їх обурив той факт, що за проєкт проголосували 46 парламентаріїв від Шотландії, хоча діяти він буде лише щодо англійських університетів. Колишній лідер торі Вільям Хейг порадив уряду «опустити цей білль у сміттєвий бак».
Реакції ректорів та викладачів британських вишів досить неоднозначні. Наприклад, президент Асоціації університетів Великобританії Айвор Кру заявив, що ухвалення закону послугувало «відправною точкою для успішного майбутнього вищої освіти». Ректор Лондонського імперського коледжу також схвалив законопроєкт і «був радий, що спроби завадити цьому життєво необхідному біллю не були успішними». Загалом, голови більшості провідних університетів Англії, які входять до елітної організації Russell Group, зустріли новину про проходження закону через Парламент із захопленням.
Однак багато ректорів проти закону або висловлюють певний сумнів. Сер Колін Лукас, віце-канцлер Оксфорда, підтримує закон, але вважає, що коштів, необхідних для успішної конкуренції з університетами США (а це найгостріша проблема вищої освіти у Великобританії), він не принесе. Ректори університетів, де навчаються part-time students (заочники або вечірники), побоюються ще більшої втрати студентів, оскільки за будь-якого підвищення плати за освіту студенти, які вивчають курси на постійній основі, більш терплячі та готові продовжити навчання, ніж ті, хто поєднує навчання з роботою чи веденням домашнього господарства. Профспілка лекторів Великобританії вбачає в новому законі серйозну проблему для своїх членів, більшість з яких - нещодавні випускники університетів. За словами генерального секретаря цієї організації Селлі Хант, «нова оплата означає одне: середньостатистичний лектор матиме на початку своєї кар'єри більше боргів, ніж уся його річна зарплата».
Студенти по всій країні висловили вкрай негативне ставлення до того, що сталося. Президент Національної профспілки студентів Менді Телфорд заявила одразу після закінчення демонстрації біля стін британського Парламенту, що «боротьба далеко не закінчена». Багато студентських організацій надіслали їй телеграми підтримки, а також всіляко пропагували свою позицію в ЗМІ. У багатьох університетах пройшли повторні мітинги та збори. В Оксфорді в момент голосування білля в палаті громад проходив сидячий страйк у головній будівлі лекторію - Examination Schools. Напередодні ввечері 40 студентів прийшли туди і провели на знак протесту добу, причому невдовзі після початку акції до них приєдналися ще близько 150 осіб.
Студенти кажуть, що освіта, незважаючи на всілякі системи підтримок, відстрочок і дотацій, стає все більш недоступною для широких мас. Крім кредитів для оплати освіти, багатьом учням необхідно брати ще й кредити для оплати житла, навчальних матеріалів та інших витрат.
Політичні аналітики очікують, що питання про спірний законопроєкт може стати одним із найнебезпечніших для Тоні Блера на майбутніх наступного року парламентських виборах, оскільки багато студентів та їхні батьки не готові прийняти нову систему оплати вищої освіти.
Ілля ЗАСЛАВСЬКИЙ.
Газета.Ru