Розвиток мовних шкіл йде різними шляхами. Одні заманюють потенційну клієнтуру завдяки «експансії», тобто відкриттю філій на новому просторі, інші «копають вглиб», збільшуючи набір програм, треті вигадують нетрадиційні способи навчання... На щастя, турбота мовних центрів про власне процвітання водночас дійсно приносить чималу користь слухачам, відкриваючи перед ними можливості, яких раніше не було.
Добре ім'я
Напевно, жодна людина на світі не в змозі перелічити всі існуючі мовні школи. Але деякі назви знає кожен, хто хоч колись цікавився цим питанням. Berlitz, EF English First, inlingua, International House, Sprachcaffe - ці імена відомі в усьому світі хоча б тому, що кожна з цих шкіл є мережевою. Тобто має відділення в багатьох країнах. «Піонером» створення такої мережі стала школа Berlitz, що виникла в кінці XIX століття в США з ініціативи знаменитого викладача та методиста-новатора М. Берліца. Завоювавши величезну популярність не лише в США, а й за їх межами, школа вже в 20-ті роки минулого століття розпочала переможну ходу планетою, і тепер за методом Берліца можна вчитися де завгодно.
Інші школи, хоч і виникли пізніше, сьогодні не відстають від Berlitz за популярністю та кількістю філій. Нещодавно, що відзначила п'ятдесятиріччя, International House починалася з домашніх курсів, відкритих у Кордові молодою подружньою парою - Джоном і Брітою Хейкрафт. Тепер це справжня «імперія», яка продовжує розширювати кордони і дісталася вже до Монголії...
Творець EF English First, швед Бертіл Хульт, почав з організації групових канікулярних поїздок до Британії для шведів, які бажали вчити англійську. Його програми набули такої шаленої популярності, що невдовзі Хульт відкрив відділення і в інших регіонах Скандинавії. Сьогодні у школи 75 філій більш ніж у 40 країнах світу, а біля «керма» все ще стоїть невтомний Бертіл Хульт.
Є й молодші мережі. Взяти хоча б Study Group, британську навчальну групу, яка буквально за кілька років стала міжнародною, відкривши філії в Австралії, США, Канаді. «Козирем» у даному випадку стала передуніверситетська підготовка: при зростаючій кількості бажаючих вчитися в англомовних країнах цей вид курсів виявився особливо привабливим.
Великих мереж з вивчення французької, німецької, іспанської у світі не так багато. Мабуть, Франція може похвалитися лише Alliance Francais, а Німеччину на міжнародній арені представляють Інститут ім. Гете, Центри Карла Дуйсберга та DAAD. Європейці скаржаться на безліч бюрократичних рогаток і перешкод, що заважають їм відкривати курси за кордоном, але, думається, для цього потрібно мати не лише бажання, але й певний талант.
У чому перевага мережевих шкіл? Та хоча б у тому, що гучне ім'я зобов'язує. Якість викладання, оснащення філій, розробка програм - все це піддається ретельному контролю з «штаб-квартири», і всякі спроби схалтурити, якщо вони мають місце, рішуче пересікаються в корені. А ще такі школи мають значні кошти, яких не шкодують на сучасне обладнання та на те, щоб найняти кваліфікованих педагогів. До того ж при школах працюють методичні кабінети, що створюють програми та підручники - нерідко новаторські - для всіх філій.
Воюй не числом...
Інший тип мережевих шкіл має більш «камерний» характер. Філій у них небагато, розташовуються вони в різних містах або в різних районах одного міста і лише зрідка мають представництва за кордоном. Наприклад, британська StGiles вперше відчинила двері в Лондоні в 1955 році, через кілька років відкрила відділення в Брайтоні та Істбурні, в Лондоні з'явилося ще дві школи під її ім'ям. А закріпився успіх бренду за океаном - у Сан-Франциско. Щоправда, в останні три роки StGiles явно претендує на більше, підкоривши спочатку Бразилію (відділення в Сан-Паулу), а потім Китай (школа в Нанніні).
Кількість подібних мереж зростає і в інших країнах. Назвемо для прикладу іспанську Estudio Nacional Sampere (Мадрид, Саламанка, Ель-Пуерто, Аліканте, столиця Еквадору Кіто), італійську Leonardo da Vinci, німецьку Horizonte, французьку BLS.
Звичайно, всі вони відрізняються, але, тим не менш, мають загальні принципи роботи. Програми різних філій, як правило, не збігаються. У тому сенсі, що спеціалізовані курси в них найчастіше відрізняються: в одному - для вчителів, в іншому - «мова кулінарії», в третьому - молодіжний табір... Взяти, наприклад, відому мальтійську мовну школу Elanguest, що входить до консорціуму з головним офісом у Британії. Так от, у ній розроблена унікальна спеціалізована програма «Англійська для медиків». Школа є держателем гранту Європейського Союзу на розробку цієї програми.
А от загальномовний і, як правило, бізнес-курс викладають усюди. Причому курси ці абсолютно ідентичні у всіх центрах мережі. Це дає слухачам можливість поєднувати заняття з подорожами по країні. Наприклад, провчившись тиждень у Мадриді та познайомившись з усіма красотами іспанської столиці, ви можете перервати навчання і «рушити» в Аліканте. У тамтешній філії школи Сампере ви приступаєте до занять з того самого місця, на якому перервалися. А у вільний час загоряєте на пляжі... Вволю погрівшись, вирушаєте до Саламанки, колиски іспанської університетської освіти... І так далі.
Деякі школи, мабуть, не довіряючи свідомості слухачів (раптом десь заблукає по дорозі), самі організовують мовні подорожі по країні - «класи на колесах», або «перелітні класи», кому як більше подобається називати. Група слухачів точно так само переміщається з міста в місто, з однієї філії в іншу, але організовано і - що важливо - разом з викладачем. Так що навчальний процес не припиняється і в автобусі чи поїзді, і включає знайомство з країною.
«Подорожуємо», не виходячи з класу
Вище ми не згадали однієї властивості великих мережевих шкіл. Якщо вони розташовані на чужій території, то можна вивчати не одну мову, а дві й більше. Як правило, викладають англійську як іноземну та мову країни, в якій знаходиться школа. Курси першого типу віддадуть перевагу місцеві жителі, другого – іноземці, яким не забороняється також займатися англійською. Зрозуміло, що і на тих, і на інших викладають носії відповідної мови. Чудова економія часу та коштів! Єдина порада потенційним поліглотам: не слід починати вивчати обидві мови, якщо не знаєте хоча б однієї з них на рівні не нижче середнього.
«Школи поліглотів» є і серед невеликих мовних центрів. Але не варто шукати їх у Британії та інших англомовних країнах (хоча вони там, звісно, є). Там девіз – «англійська понад усе»! А от в Австрії, Швейцарії, Італії – країнах, що приваблюють, скажімо так, не надмірну кількість мовних мандрівників, англійську запропонують на додачу до місцевої мови. Заняття можуть будуватися по-різному: одночасно (вдень, наприклад, – німецька, ввечері – англійська) або поетапно (тиждень англійська, тиждень французька і т. д.). Що ще вигадають для нас мовні школи?