Біженці, мігранти, шукачі притулку – у цих термінах іноді плутаються навіть експерти. У чому ж різниця між мігрантами та біженцями? Хто має право на отримання притулку в ФРН, а хто повинен покинути територію Німеччини? Як працює процедура видворення іноземців з країни? Deutsche Welle зібрала відповіді на ці та інші питання.
Мігранти
Термін «мігранти» використовується для позначення людей, які змінили своє місце проживання. При цьому переміщення може відбуватися як у межах однієї країни, так і з однієї країни в іншу. Зазвичай про міграцію говорять у тому випадку, якщо людина приймає рішення про переселення добровільно, – наприклад, щоб покращити свої життєві умови, але їй не загрожує небезпека.
Біженці
На відміну від мігрантів, біженцями юридично вважаються особи, які мають право на міжнародний захист відповідно до Женевської конвенції про біженців. Згідно з цим документом, кожна людина, яка на батьківщині зазнає переслідувань «за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або через політичні переконання», і тому змушена її покинути, може просити притулку в іншій країні.
На так званих «кліматичних біженців», які були змушені покинути місце свого постійного проживання через наслідки глобального потепління, конвенція поки не поширюється.
Шукачі притулку
Шукачами притулку називають людей, які подали відповідне прохання і очікують відповіді від влади приймаючої країни. У Німеччині рішення про надання статусу біженця виносить Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF). До отримання відповіді люди можуть жити тільки в центрах прийому біженців і не мають права на роботу.
Хто має право на отримання притулку в ФРН?
У Німеччині переслідувані з політичних мотивів захищені Основним законом країни і мають право на надання політичного притулку. Тим, хто тікає від війни та насильства, притулок може бути надано з гуманітарних міркувань, що також дозволяє отримати офіційний статус біженця. В обох випадках іноземець отримує право перебувати в Німеччині три роки, після закінчення яких може претендувати на постійний вид на проживання.
У розпал міграційної кризи під ці категорії підпадали громадяни Сирії та Еритреї. Однак у листопаді 2016 року Вищий адміністративний суд федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн виніс рішення, згідно з яким громадяни Сирії можуть розраховувати лише на субсидіарний захист. Такий статус надається строком на один рік з можливістю подальшого продовження і не включає права на возз'єднання сім'ї протягом перших двох років.
Які країни вважаються безпечними?
Спочатку мало шансів отримати притулок у Німеччині мають вихідці з так званих «безпечних країн походження». Згідно із законом, безпечними визнані країни, в яких «не мають місця ні політичні переслідування, ні негуманні та такі, що принижують гідність, покарання та поводження з людьми».
Втім, це аж ніяк не означає, що шукач притулку з такої країни буде негайно видворений з ФРН: якщо іноземець надає докази свого політичного переслідування, їх у будь-якому випадку розглядають в індивідуальному порядку.
Загалом же клопотання громадян з «безпечних» країн зазвичай відхиляються. У 2017 році в Німеччині спалахнули гарячі суперечки після того, як влада ФРН визнала Афганістан державою безпечного походження і приступила до висилки афганських шукачів притулку на батьківщину. Таке рішення викликало бурхливі протести з боку правозахисників.
Що відбувається, якщо прохач отримує відмову?
З 2016 року чиновники Федерального відомства у справах міграції та біженців у прискореному порядку розглядають заяви тих мігрантів, які мають мало шансів на отримання притулку. На обробку їхніх заявок відводиться один тиждень. У разі негативної відповіді іноземцю загрожує видворення з Німеччини: він повинен покинути центр прийому біженців протягом трьох тижнів.
Рішення BAMF, втім, можна оскаржити в судовому порядку. Водночас відмова в наданні притулку не означає автоматичного позбавлення права на перебування в країні. З цілого ряду причин шукач може легально уникнути депортації.
Так, якщо у біженця немає паспорта або стан його здоров'я не дозволяє йому вирушати в дорогу, йому надається тимчасова відстрочка висилки (Duldung). Це також стосується і неповнолітніх шукачів притулку, які в'їхали до ЄС без супроводу дорослих.
Хто такі «контингентні біженці»?
Згідно з німецьким законодавством, «контингентними біженцями» (Kontingentflüchtlinge) є біженці з кризових регіонів світу, які були прийняті Німеччиною в рамках актів міжнародної гуманітарної допомоги. Зокрема, йдеться про певні групи іноземців, які отримали це право з гуманітарних причин або у зв'язку з «політичними інтересами ФРН».
У 1975 році статус «контингентних біженців» отримали близько 30 тис. в'єтнамців, які втекли з Південного В'єтнаму після встановлення там комуністичного режиму. А з 1990-х років такий статус надається емігрантам з республік колишнього СРСР єврейського походження.
Що передбачає Дублінська угода?
Надання притулку в Європейському Союзі регулює так звана Дублінська угода, укладена в 2003 році. Її основний принцип говорить: заява шукача притулку повинна розглядатися в першій країні ЄС, кордон якої він перетнув.
Останнім часом це правило не раз ставало об'єктом жорсткої критики – в першу чергу, з боку Італії та Греції, на плечі яких лягло основне навантаження з прийому біженців.
Восени 2015 року ЄС розпочав реалізацію програми з перерозподілу біженців: згідно з планом Єврокомісії, 160 тис. осіб, які потрапили на територію Італії та Греції, мають бути направлені до різних країн Європи. Їх планується розселити по всіх країнах ЄС відповідно до квот для кожної держави. Однак багато країн-членів ЄС використовують Дублінську угоду як привід для того, щоб не приймати шукачів притулку.