Дипломатична місія Швейцарії в Бангкоку (Таїланд)
Як пише видання Nashagazeta.ch, новий федеральний закон, що регулює умови перебування швейцарців та функціонування установ країни за кордоном, був прийнятий на підставі парламентської ініціативи депутата Філіппо Ломбарді, представленої в Раду кантонів у 2011 році. Він стосується, в першу чергу, 754,5 тисячі гельветів (майже 10% населення), які покинули Швейцарію та оселилися в інших країнах. На батьківщині цю групу співвітчизників, незалежно від їхнього нового місця проживання, називають «П'ята Швейцарія».
До завдань нового закону не входить фундаментальна зміна прав і обов'язків швейцарців, які проживають за кордоном, однак цей документ зводить докупи основні норми, якими вони мають керуватися. Нагадаємо, що члени цієї спільноти не лише представляють свою країну за кордоном, але й активно беруть участь у всенародних голосуваннях, які регулярно проходять у Конфедерації, визначаючи її політичний курс. Саме до «П'ятої Швейцарії» зверталася цього року президент країни Симонетта Соммаруга у своїй традиційній промові під час Національного свята 1 серпня.
Істотна деталь, яку регулює новий закон і прийняті одночасно з ним постанови, стосується надання підтримки державою громадянам Конфедерації, які потрапили в заручники, повідомило інформаційне агентство ATS. Йдеться про надання консульської допомоги бранцям, на яку накладаються певні обмеження в тому випадку, якщо швейцарець був викрадений внаслідок власної помилки.
Згідно з нововведеннями, швейцарські мандрівники, які опинилися в заручниках через власну «недбалість», повинні будуть відшкодовувати державі всі витрати, пов'язані з їхнім порятунком. Окремі рахунки, наприклад, на перевезення та надання медичної допомоги, доведеться оплачувати й громадянам, які вжили необхідних запобіжних заходів, або співробітникам міжнародних організацій. Нарешті, повністю звільнені від відшкодування витрат державні службовці, чиє викрадення пов'язане з виконуваною ними роботою.
Суперечки про те, чи повинні компенсувати витрати держави безтурботні громадяни, які вирушили в небезпечну подорож Афганістаном, Пакистаном або іншими країнами, які швейцарський МЗС не рекомендує відвідувати, точаться вже давно. Це питання знову було винесене на порядок денний після звільнення з 259-денного полону Даніели Відмер та Давида Оха з Золотурна, які вирушили у 2011 році до Індії через Туреччину, Іран і Пакистан. Швейцарський уряд вирішив не вимагати від них відшкодування коштів, витрачених під час переговорів із викрадачами (за офіційною версією, викуп платити не довелося, оскільки Відмер і Ох змогли самостійно вирватися з полону).
Тим часом півгодини роботи швейцарського консульства оцінюються в 75 франків у робочий час, а в інші години розцінки можуть зрости вдвічі, повідомляє телерадіокомпанія RTS. Згідно із загальним правилом, ці витрати має відшкодувати особа, чиє становище вимагало втручання швейцарської влади, навіть якщо вона особисто не зверталася до консульства. Якщо надана допомога була в її інтересах, то оплачувати рахунок доведеться цьому громадянину. При цьому положення нового закону гласять, що представництво Швейцарії має вжити заходів для встановлення контакту з владою тієї держави або території, де був викрадений та утримується в полоні її громадянин, щоб знайти вихід із ситуації.