Навколо релігійних свят політики проводять свої «ігри в толерантність»
З кожним роком нападок на Різдво в Європі та Америці стає все більше. Колишні західні імперії, які відчувають комплекс провини перед колишніми колоніями, намагаються таким політкоректним чином переплавити «понаїхавших». Мігранти ж уперто асимілюватися не бажають, намагаючись агресивно нав'язувати власні культурні традиції корінному населенню Старого та Нового Світу.
НЕДОРІЗДВО
Прецедент було створено в 1998 році в Бірмінгемі, коли Різдво вирішили перейменувати на Winterval. Цей випадок можна вважати початком «різдвяної війни». Вже через кілька років тележурналіст каналу Fox Джон Гібсон описав це явище в книзі The War on Christmas («Війна навколо Різдва»). У Великій Британії ретиві бюрократи намагалися заборонити ставити шкільні спектаклі на різдвяні мотиви, подавати індичку на обід, прикрашати офіси ялинковими гілками… При цьому щоразу знаходилися поважні причини (м'ясо шкідливе, іграшки можуть покалічити, дерева вирубувати недобре). В результаті свято надії та любові до ближнього обзавелося новим атрибутом – скандальним німбом.
Так, влада американського Денвера замість Різдва вирішила організувати «Парад вогнів», який мав показати національне та культурне різноманіття міста. Від традиційного свята залишилися імбирні пряники та Санта-Клаус, а до них додалися... гей-паради, танці живота та церемоніальний китайський танець вигнання злих духів... Втім, толерантне Різдво не сподобалося нікому: дійство обурило не лише християн, але й представників інших конфесій. Скандал замовчали. Цього року щастя спробувала влада шотландського міста Данді і замість «банального Різдва» влаштували «Ніч зимових вогнів» з феєю на ходулях як головною дійовою особою. Але незадовго до торжества від антиріздвяної концепції довелося відмовитися під тиском обуреної громадськості.
Член експертної ради при Комітеті Держдуми РФ у справах громадських об'єднань та релігійних організацій Костянтин Бендас вважає, що всі нападки в Європі на Різдво є не що інше, як торжество антирелігійних сил: «Таке «оскоплене» Різдво, коли президента закликають говорити «вітаю з цими зимовими святами», виглядає дико. Ми повинні називати речі своїми іменами. В основному риторика суперечок навколо Різдва одна: люди, які не вірять у народження немовляти Христа, можуть образитися. Вибачте, але можна взяти ситуацію з Санта-Клаусом – адже настає вік, коли дітям пояснюють, що це був не святий Миколай, а рідний тато з ватною бородою. І ми не сприймаємо це як образу релігійних почуттів...»
Поки людям важко повірити, що свято може бути принесене в жертву толерантності. А в шумовинні експерти вбачають маркетинговий хід: «Я схильний думати, що в Данді це була спроба привабити туристів – мовляв, у нас буде особливе свято, не таке, як у всіх, – каже Сергій Князєв, генеральний продюсер агентства подій та свят. – Я зараз працюю у Франції, Данії, Італії, Швейцарії і можу сказати, що ці антиріздвяні акції не є масовими. Я не раз робив свята для представників різних національних діаспор, і єдине, від чого вони відмовлялися, – це Дід Мороз. А от ялинка була обов'язково…»
Але є й інша думка: «антиріздвяна змова» тільки зароджується, і зовсім скоро ми побачимо, як світ відмовляється від ялинки, вертепу та різдвяного гусака. Від гріха подалі... Докази? Будь ласка: у 2006 році в аеропорту Сіетла напередодні Різдва рабин обурився тим, що в будівлі стоять ялинки, а от символу Хануки – менора – немає. Адміністрація вирішила просто прибрати ялинки. Це поклало початок партизанському руху: працівники однієї компанії на знак протесту поставили біля своєї стійки власну ялинку, потім іншої... Чи зможуть люди, виховані в християнській культурній традиції, відстояти Різдво самі чи їм хтось повинен допомогти?
ПОЛІТКОРЕКЦІЯ
Відповідь на це питання, мабуть, сьогодні залежить від світської та релігійної влади. Якщо від перших потрібна чітка позиція, то від других... толерантність. У Росії з цією справою не все так погано. «Запевняю вас, що наші релігійні почуття різдвяні символи аж ніяк не зачіпають. Ми так само віротерпимі до свят наших православних братів, як і брати – до наших, таких, як Ханука, – сказав «Підсумкам» голова Конгресу єврейських релігійних організацій та об'єднань Росії Зіновій Коган. – Що стосується Нового року, який у Росії є громадянським святом, то ми вважаємо його і своїм святом також. Так само тепло ставимося і до православного Різдва – тим більше що це спільні вихідні дні. Багато єврейських дітей люблять прикрашати ялинку і танцювати навколо неї…»
Примітно, що голови релігійних об'єднань у Росії займають у питанні Різдва єдину позицію (мовляв, поважаємо), і їхня паства публічно теж не протестує. «Думаю, що подібні спекуляції на релігійних почуттях та різдвяних символах, м'яко кажучи, недоречні, – каже Абдул-Вахед Ніязов, президент Ісламського культурного центру Росії. – Так можна дійти до абсурду і вимагати, наприклад, заборони казки «Троє поросят» на тій підставі, що мусульмани не їдять свинину…»
Втім, у нас ситуація відрізняється від тієї, що на Заході. Там християнські традиції були непорушними та недоторканними століттями. У Росії вони викорінювалися десятиліттями. Покоління сорокарічних пам'ятає, як у пасхальну ніч по телевізору транслювалися заборонені «мелодії та ритми зарубіжної естради», а в палацах культури гриміли дискотеки – аби відволікти молодь від думки піти до храму. Зараз, правда, ми вдарилися в іншу крайність: пасхальні трансляції йдуть у прямому ефірі за участю перших світських осіб. Але будемо сподіватися, що маятник змін рано чи пізно перестане розгойдуватися і ми навчимося віддавати Богу – Боже, а кесарю – кесареве.
Коротше кажучи, в Росії немовляті Ісусу набагато простіше відсвяткувати день народження, ніж на Заході, який підхопив вірус політкоректності в особливо гострій формі.
Лякає навіть не сама «змова проти Різдва», а те, що західне суспільство покірно здає цитадель своїх споконвічних цінностей – бастіон за бастіоном. У влади об'єднаної Європи з цього приводу просто немає чіткої позиції. І це не фігура мови. Багато сучасних трендів виникали з разових акцій, стаючи згодом суспільною нормою. Скажімо, спочатку витівки «зелених» теж мало кого лякали. А зараз екологічні організації перетворилися на «світовий уряд», здатний заблокувати будівництво століття або пролобіювати будь-який законопроєкт.
Західну бюрократію «різдвяна змова» не лякає. Вона не втомлюється закликати корінних європейців до толерантності. Але якщо політкоректність у такій редакції візьме гору, то це буде лише перемогою привнесеної культурної традиції над споконвічною. Адже толерантність – це двосторонній рух культур назустріч одна одній. Коли ж для однієї з них горить зелене світло, а для іншої – червоне, всесвітньої «пробки» не уникнути.
Віта МАЧ,
Анастасія РЄЗНІЧЕНКО.