Сьогодні у Швейцарії ретороманська мова користується величезною популярністю – нею пишуть книги і співають пісні, – і все одно вона вважається вимираючою
Ретороманська мова – явище унікальне як у культурно-політичному, так і в лінгвістичному плані, зазначає портал Swissinfo.ch. Вона виникла на перетині народної латини та місцевих діалектів. На даний момент своєю рідною ретороманську вважають лише 0,5% населення країни. Сьогодні, на думку ЮНЕСКО, вона належить до категорії мов, яким загрожує зникнення.
У 1938 році загроза цій мові виходила з боку фашизму в муссолінівській Італії. З точки зору «дуче» ретороманська мова є всього лише «ломбардським діалектом», а тому всі регіони кантону Граубюнден, в яких поширена ця мова, а заодно й кантон Тічино, повинні «повернутися в рідну гавань».
І саме тому на референдумі 20-го лютого 1938 року народ Швейцарії так рішуче став на захист ретороманської, надавши їй офіційний юридичний статус четвертої «національної» мови поряд з німецькою, італійською та французькою. Цей референдум став сигналом у бік будь-яких зовнішніх сил, які вважають, що єдність мови вже дозволяє їм претендувати на анексію відповідних територій, «помилково» раптом опинившихся у складі інших країн.
На думку ж громадян Конфедерації мовна єдність, наприклад, між «німецькою» Швейцарією та Німеччиною, ще не означає, що й німецькомовні кантони повинні колись «повернутися» до Німеччини, за зразком анексованої Австрії. Така ж логіка діяла в їхній свідомості і щодо ретороманської.
Сьогодні зовнішніх загроз для ретороманської мови не існує, натомість є проблеми внутрішнього характеру. Про це на прес-конференції, присвяченій історичному референдуму, розповів Йоганнес Флурі (Johannes Flury), голова лінгвістичної організації захисту інтересів ретороманської мови «Lia Rumantscha». З його точки зору, всі основні проблеми можна звести до трьох груп.
1. Демографія. Молодь залишає гірські долини Граубюндена, на території яких говорять ретороманською, передусім з причин, пов'язаних з необхідністю вчитися і робити кар'єру. Роботи в областях поширення ретороманської дуже мало, Альпи пустіють.
2. Засоби масової інформації. За даними «Lia Rumantscha», наявність повноцінних засобів масової інформації, які використовують ретороманську для опису складних явищ сучасності, відіграє суттєву роль для збереження цієї мови як повноцінного засобу спілкування. А зараз ситуація зі ЗМІ склалася дуже складна: друкована преса ретороманською практично вимерла, слідом може піти і телебачення, особливо, якщо на референдумі 4 березня 2018 року народ країни схвалить так звану народну законодавчу ініціативу «NoBillag».
3. Глобалізація. Ретороманські області зазнають зараз «навали» з боку німецькомовних регіонів країни. До них додаються іноземні туристи та гастарбайтери, передусім з Португалії, яким легко дається ретороманська через її віддалені родинні зв'язки з романськими мовами в цілому. З іншого боку, міграційні потоки роблять ретороманську мову поширеною і за межами традиційних областей її побутування. Зараз щонайменше третина тих, для кого ретороманська рідна, проживає поза кантоном Граубюнден.
Йоганнес Флурі нагадує, що відповідно до чинного законодавства федеральна влада перераховує кантонам Граубюнден і Тічино цільову фінансову допомогу, призначену на підтримку і розвиток мов національних меншин. І це добре. З іншого боку, цей же закон забороняє використовувати ці гроші за межами зазначених кантонів, тобто, наприклад, відкрити дитячий садок ретороманською мовою в Цюриху зараз неможливо.
Таким чином, «давно назріла потреба в перегляді відповідної законодавчої бази», – каже Й. Флурі. З його точки зору, вирішення проблеми могло б орієнтуватися на правозастосовну практику. Наприклад, у Швейцарії будь-яка людина може подати ретороманською мовою скаргу або позов до суду в кожному кантоні, а не тільки в Граубюндені.
Так само слід чинити і щодо мови в цілому – її необхідно за фактом визнати національною мовою по всій країні, з тим, щоб кошти, що отримуються на її підтримку, можна було б інвестувати у всіх кантонах і регіонах, де спостерігається компактне проживання осіб, які говорять ретороманською як рідною.