Попереднє знайомство
Далекий стратегічний приціл родини є визначальним фактором при виборі школи. Ким має стати дитина на думку батьків? Нафтовиком? Банкіром? Режисером? Юристом? Чи йому слід продовжувати сімейну династію як журналіст-міжнародник?
Другий фактор - бажання батьків, щоб з дитини виросла самостійна людина. Простота і легкість, з якою чаду, що росте в заможній сім'ї, дістаються плоди батьківської праці й успіху, часом насторожують старше покоління. Адже воля, цілеспрямованість, відповідальність з'являються і міцніють лише тоді, коли цього вимагають обставини. Тому для багатьох батьків рішення відправити доньку чи сина до британської школи-пансіону - не данина моді, а усвідомлений вибір виховно-освітньої стратегії: сам, без батьків, далеко від дому, в країні чужої мови, дитина змушена буде розраховувати тільки на свої сили, спиратися лише на ті знання, які сама накопичить. Самостійність зі шкільної лави, вільна англійська, європейська культура, доступ до англомовної вищої освіти - ось неповний перелік того, що можна здобути, навчаючись за кордоном.
Оцінивши різницю між мрією та реальністю - бажано закликавши на допомогу консультацію психолога, - батьки вирушають на пошуки відповідної школи. Будь-який солідний приватний навчальний заклад має власний сайт, відвідавши який, можна з'ясувати, скільки всього дітей там навчається, чи є спеціальна підтримка для іноземців (наприклад, додатковий курс English as a Foreign Language), скільки осіб у класі, кількість тенісних кортів тощо, а також вивчити список викладачів із зазначенням рівня їхньої кваліфікації.
За подробицями
Більш детальну інформацію про обрану школу можна отримати в освітньому агентстві: цілком імовірно, що хтось там уже навчається, і агентство курирує дитину, підтримуючи постійний контакт із нею, її батьками та навчальним закладом. Це означає, що в агентстві можуть розповісти і про учнів, і про вчителів, і про вихователів. Також у вас є можливість особисто зустрітися з представниками зарубіжних шкіл на освітніх виставках, які зараз проводяться кілька разів на рік не лише в столиці. Однак у виставці, як правило, беруть участь щонайбільше два десятки зарубіжних навчальних закладів, а приватних шкіл, де навчаються іноземці, в одній лише Великій Британії близько двох тисяч.
Є факти, які безперечно впливають на судження батьків про привабливість школи: наприклад, у ЗМІ писали, що в британській школі Millfield навчався внук Бориса Єльцина, і ця назва тепер на слуху. Останнім часом привертає увагу Mander Portman Woodward College, де навчалася Алсу. А ще є відомі всьому світові Ітон, Гарроу... Але це зовсім не ті фактори, які допоможуть прийняти оптимальне рішення і знайти варіант, що підходить конкретній дитині з урахуванням її психологічних особливостей та рівня розвитку. Такий вибір потребує серйозного професійного консалтингу - з учнем має поговорити фахівець, який проаналізує коло його інтересів, оцінить рівень загального розвитку та володіння англійською мовою, а потім зіставить ці дані з вимогами, що висуваються до вступників тим чи іншим навчальним закладом. Батьки хочуть обрати найкращу і найпрестижнішу школу. Але у знаменитих закладів вимоги високі, і вступні тести можуть виявитися не під силу середньому учню. Або, навпаки, в обраній вами школі питання будуть надто легкими. Тож на вступний тест зверніть особливу увагу - він розповість вам набагато більше, ніж кількість галявин і футбольних полів. Щоб отримати уявлення про вступні вимоги, не треба їхати за кордон: на освітніх виставках і презентаціях, як правило, відводиться час для індивідуальних співбесід і тестування потенційних учнів. Після розмови з дитиною та її батьками питання про зарахування до школи може бути вирішено прямо на місці.
Якщо ж розглянуто безліч варіантів, а вибір так і не зроблено, залишається останній засіб - ознайомлювальна поїздка до школи. Краще, якщо дитина поїде разом із батьками, інакше пізніше їм не уникнути пояснень, чому саме її не запитали. Після такої поїздки на чаші терезів «за» і «проти» додати буде, здається, нічого.
Визначимося через рік
Втім, рішення не буде зовсім остаточним, бо через рік учень, більш впевнений у собі та своїй англійській, може спробувати перейти до іншого навчального закладу, що відповідає прагненням родини. Британські школи Warminster, Taunton, Sherborne та безліч інших пропонують іноземним учням та їхнім батькам такий акліматизаційний рік як самостійну освітню програму. Дітей зі слабкою англійською приймають до спеціалізованого International Centre.
Навчаються вони там за своєю підготовчою програмою, а всі шкільні угіддя - бібліотеки, комп'ютерні класи, парк, їдальня, спортивні майданчики та творчі студії - у «інтернаціоналістів» і аборигенів спільні. Розпорядок дня в навчальному закладі та правила поведінки в інтернаті як у справжній британській школі, тільки на перших порах педагоги не надто суворо питають з маленьких іноземців. Вони розуміють: дитина сумує за домом, старі друзі далеко, а з новими треба спілкуватися англійською... Але місяців через три-чотири більшість дітей адаптуються, а через рік можуть або продовжувати навчання в тій самій школі тепер уже за британською національною програмою, або перевестися до іншого навчального закладу, який порекомендують співробітники міжнародного центру, ознайомившись із підсумками року.
Здавалося б, дитина, яку відправили до престижного навчального закладу, повинна відчувати вдячність і постаратися вибитися в круглі відмінники. На жаль, відсоток дітей, які радісно й жадібно вбирають знання, не особливо великий. Деякі сприймають благодать, що звалилася на них, і зовсім без ентузіазму, оскільки їм здається, що батьки їх не так уже й люблять, якщо спровадили з дому подалі. Іноді дитина занадто мала, щоб розуміти, яку перевагу в житті їй хочуть забезпечити, або вважає, що в неї зовсім інше покликання, і категорично не хоче продовжувати професійну сімейну династію.
Якщо поступитися дитині, яка навряд чи сама знає, що їй потрібно, - батьківські мрії підуть прахом. Проте, якщо дорослі не захочуть їй потурати і змусять-таки поїхати за кордон, ця невідповідність батьківської лінії її власній позначатиметься потім на навчанні... Шкільним психологам добре відомі й ці млявість, бездіяльність, лінь, і ліки від них.
Школа допоможе, якщо це та сама школа
- Усім батькам, які відправляють до школи-пансіону маленьку чи навіть не дуже маленьку, але малопристосовану дитину, - каже директор освітньої агенції ІТЕК Ніна Колташова, - я б порадила звернути увагу на психологічний комфорт як на визначальний фактор у виборі школи. Адже знання добре засвоюються лише на тлі позитивних емоцій, а якщо учень пригнічений, то можна просто відбити в нього смак до навчання.
Самодостатні діти почуваються добре скрізь. Таким особлива опіка не потрібна. Іншим, навпаки, дуже важливо відчувати себе об'єктом любові та співчуття. Щоб здібності таких дітей розкрилися, їм необхідна зовнішня підтримка. Їм краще підшукати маленький пансіон із сімейною атмосферою, де в основу всього покладено індивідуальний підхід, у класах - п'ять-сім осіб, у кожного - персональний наставник. Якщо самі діти не рвуться до навчання, то їх м'яко й винахідливо підштовхують. Головне - знайти заняття, яке їх захопить, а потім розбуджену енергію можна буде спрямувати в потрібне русло.
У системі британської освіти немає поняття «спецшкола», натомість у кожній школі є можливість вибору основних і додаткових дисциплін, а також величезний перелік позакласних занять і клубів за інтересами. І якщо батьки хочуть, щоб чадо якомога раніше почало долучатися до якогось виду діяльності, є сенс поцікавитися цим списком і з'ясувати, куди потім вступають випускники.
Наприклад, коледж Cambridge Arts & Sciences (CATS) приймає 16-18-річних на програму A-levels, дворічну підготовку до університету. Випускники CATS вступають до Оксфорда й Кембриджа на факультети економіки, біохімії, електроніки, але частіше все ж обирають своєю спеціалізацією дизайн, архітектуру, мистецтвознавство, журналістику тощо. Це не означає, що CATS - це якийсь аналог нашої художньої спецшколи чи гуманітарної гімназії. Але можливості для розвитку артистичних талантів тут виняткові: чудово обладнані студії та майстерні, де можна ваяти, малювати, займатися комп'ютерною графікою, придумувати книжкові обкладинки, листівки, сукні... Наприкінці навчального року проводяться виставки студентських робіт - на них приїжджають представники провідних шкіл дизайну і талановитих студентів запрошують до себе.
Коледж CATS - це лише один приклад. Шкіл у Великобританії багато, у кожної своє обличчя, тому в батьків, які серйозно взялися за справу, є всі шанси знайти ту саму, де спадкоємець буде здоровим і веселим, порозуміється з учителями, обзаведеться друзями, займеться улюбленою справою, і навчання буде йому не в тягар, а в радість.