Шляхів, що дозволяють молодому співвітчизнику стати студентом західного вишу, декілька. Study IN» розповідає про три типові траєкторії, кожна з яких здатна привести вас до наміченої мети.
Траєкторія перша. З низького старту
Основна вимога, що висувається до абітурієнтів усіма без винятку вишами світу, - наявність документа про повну середню освіту, що відповідає освітньому стандарту даної країни. Ось тут і криється головна перепона, що ускладнює випускникам наших шкіл прямий вступ до університетів Великобританії, Канади, Франції, Німеччини та інших розвинених країн. Наша середня освіта розрахована на 11 років навчання, тоді як у переважній більшості країн світу повний курс середньої школи триває 12 років. Тому наш атестат не дотягує до середньосвітового стандарту хоча б за цією формальною ознакою (при цьому зазначимо, що якість шкільної підготовки наших абітурієнтів котирується досить високо).
Отже, щоб мати атестат зрілості, беззастережно визнаний тим університетом, куди ви маєте намір вступати, найлогічніше - закінчити середню школу в тій же країні. Учнів-іноземців охоче приймають на навчання приватні школи-пансіони, в яких застосовуються перевірені роками досвіду методики викладання. Вимоги до «новачків» зазвичай зводяться до пред'явлення шкільного табеля за попередні роки навчання (бажано, щоб у ньому не було трійок) та володіння основами мови, якою ведеться навчання. Плюси цього шляху безсумнівні: майбутній студент заздалегідь адаптується до життя в чужій країні, її мова стає для нього другою рідною, а термінологію з різних галузей знання він засвоює поступово й органічно. Крім того, батьки, які відправили дитину до школи-пансіону, можуть бути за нього абсолютно спокійні: у цих навчальних закладах організовано не лише високоякісне викладання шкільних дисциплін, а й проведення школярами дозвілля. Більшість із них мають чудово розвинену інфраструктуру, включаючи найширші можливості для занять спортом та розвитку особистих талантів кожного.
До мінусів цього шляху доведеться віднести його дорожнечу, а також необхідність надовго розлучитися з дитиною. Зате результат гарантований - як показує практика, практично 100% випускників приватних шкіл-пансіонів вступають до найпрестижніших вишів світу.
Траєкторія друга. На дистанції - стайєри
Ще один надійний спосіб «прорватися» до західного університету - закінчити його підготовче відділення Foundation. Ця структура створена спеціально для іноземців. На Foundation приймають випускників зарубіжних середніх шкіл, яких потім готують до вступу на обраний факультет. До програми підготовки входять інтенсивні заняття мовою, повторення ряду дисциплін шкільної програми, а також особливий предмет - оволодіння навчальними навичками. Сюди входить тренування вміння вести конспекти, складати есе, писати реферати та усно виступати з доповідями. Успішна здача випускних іспитів може вважатися гарантією зарахування на перший курс університету. Якщо з ходу взяти цю висоту не вдалося - теж нічого страшного: підготовчий рік можна продублювати.
До плюсів вступу через Foundation слід віднести зниження фінансових витрат - в оптимальному варіанті батькам доведеться оплачувати лише один рік навчання на програмі, а також його високу надійність. Є й мінуси: для зарахування на Foundation необхідно скласти один із міжнародних мовних іспитів, тобто попередня мовна підготовка має бути досить серйозною. Крім того, навчання на Foundation дещо звужує можливе коло вибору майбутньої альма-матер, інакше кажучи, цей вибір має бути зроблений заздалегідь.
Траєкторія третя. Фініш близько
Ідея про придбання диплома зарубіжного університету осяяла вас, коли ви встигли не лише закінчити школу, а й благополучно вступити до вишу? Ви нічого не втратили. Перед вами залишається цілком надійний шлях, до речі сказати, вже апробований багатьма нашими співвітчизниками. Отже, якщо вас цілком влаштовує обрана спеціальність, вам необхідно визначити, в якому університеті якої країни ви хотіли б завершити вищу освіту, і звернутися до цього вишу з проханням про зарахування, щоправда, з втратою року.
Від вас вимагатимуть довідку про академічну успішність, транскрипт прослуханих і складених дисциплін, а також сертифікат про складання мовного іспиту. Якщо ви навчаєтеся на одному з останніх курсів, найрозумніше - закінчити навчання на батьківщині, а потім підготуватися до вступу на магістерську програму за кордоном. Вашими козирями в цьому випадку будуть диплом бакалавра чи спеціаліста і все той самий сертифікат про складання мовного тесту. У більшості країн для вступу на програми в галузі бізнесу та економіки потрібен також сертифікат GMAT.
Якщо говорити про плюси цього шляху, то вони очевидні: ви економите суттєву суму на оплаті навчання, а в підсумку отримуєте диплом вищого рівня, охоче визнаний роботодавцями всіх розвинених країн світу. Можна додатково знизити витрати, спробувавши отримати стипендію на навчання - як свідчить досвід, більша частина стипендій, що виділяються студентам-іноземцям, дістається саме слухачам магістерських програм. Змінити спеціальність у цьому випадку вам не вдасться, проте можна обрати будь-яку з безлічі пропонованих спеціалізацій, тож це теж радше плюс, ніж мінус.
Єдина трудність, яка чекає на вас на цьому шляху, полягає в необхідності глибокої попередньої підготовки як у володінні іноземною мовою, так і в освоєнні предметів спеціальності, проте відносити подібні особисті досягнення до числа мінусів було б безглуздо. Особливо привабливою описана траєкторія стає в останні роки, оскільки для складання необхідних іспитів сьогодні не обов'язково виїжджати за кордон. Усі переговори з університетом можна вести дистанційно, електронною поштою.