Минулого тижня Європейський суд виніс вердикт у справі фінської компанії «Вікінг». Ця компанія ще кілька років тому вирішила зареєструвати один зі своїх поромів – «Роселла» – в Естонії та змінити переважно фінську команду на естонську. Однак тут втрутився Фінський союз моряків, який не дозволив новій команді укласти договір із наймачем. «Вікінг» подав позов до Лондонського вищого суду, звинувачуючи профспілки (фінську профспілку підтримала Міжнародна транспортна федерація) у тому, що своїми діями вони порушують законодавство ЄС. Останнє гарантує свободу підприємництва: компанії можуть реєструватися та вільно функціонувати на всьому просторі ЄС. Вже Лондонський апеляційний суд переправив позов до Європейського суду після того, як профспілки програли справу в попередній інстанції.
Рішення Європейського суду виявилося двоїстим. З одного боку, суд дійшов висновку, що дії профспілок обмежували право «Вікінга» на вільне підприємництво. Однак при цьому підтвердив право профспілки на втручання, якщо робочі місця або умови праці були поставлені під загрозу. При цьому суд залишив на розсуд національного суду визначити, чи існувала насправді така загроза. Керуючись постановою Європейського суду, конкретне рішення в цій справі тепер має ухвалити Лондонський апеляційний суд. Представники профспілок заявили, що раді підтвердженню їхнього права на протест. Компанія «Вікінг» оголосила, що «надзвичайно задоволена» рішенням суду, витлумачивши його як свою перемогу.
Якщо у випадку зі «справою «Вікінга» профспілки можуть бути хоча б частково задоволені, то цього не можна сказати про іншу знакову справу. Минулого тижня стало відомо про рішення щодо «Лаваля» – будівельної компанії з Латвії, яка отримала підряд на ремонт школи в стокгольмському передмісті Ваксгольм і скористалася при цьому своїми робітниками. Шведська профспілка будівельників вимагала, щоб робітники «Лаваля» уклали з компанією колективний договір на традиційних для шведських будівельних фірм умовах, позбавивши при цьому компанію можливості продовжувати роботи. «Лаваль» же наполягав на своєму праві укласти договір відповідно до латвійських стандартів: зарплати латвійських робітників становлять третину від зарплат шведських за відсутності повноцінної страховки. Латвійська компанія врешті покинула Швецію, а потім взагалі збанкрутувала. Шведський суд з трудових спорів, прийнявши бік шведських профспілок, направив справу для остаточного рішення до Європейського суду.
Суд постановив, що дії шведської профспілки з блокування робіт на будівельних майданчиках «Лаваля» – незаконні. На думку суддів, вони порушують правила ЄС, які гарантують свободу надання послуг на території всіх країн Євросоюзу. Суд дійшов висновку, що шведські профспілки мали право протестувати заради захисту робітників, а не для того, щоб було укладено новий колективний договір. Європейський суд також послався на заплутаність шведських правил щодо розміру мінімальної заробітної плати. Судді наполягають, що якщо змусити поважати їх, то це ускладнить проникнення на шведський ринок. Представники профспілок, звісно, висловили своє розчарування таким рішенням. Європейські роботодавці, навпаки, його підтримали.
Ці дві справи – не поодинокі випадки. Є, принаймні, ще один гучний скандал щодо «соціального демпінгу», в який були залучені мігранти з балтійських держав та Польщі. Він також стосується моряків на поромах. Однак цього разу пором належить одній з ірландських фірм. Вона оголосила про своє рішення скоротити 600 ірландських співробітників, щоб на їхнє місце найняти східноєвропейців. Ця справа не залишила байдужим навіть прем'єр-міністра Ірландії.
Багато хто в Європі вважає, що ЄС, взявши курс на створення єдиного ринку, приносить у жертву соціальні досягнення останніх десятиліть і фундаментальні права найманих робітників. Віце-президент Шведської федерації профспілок Ванья Лундбю-Ведін не без підстав заявила, що рішення Європейського суду можуть підірвати основоположні соціальні права: право на колективні дії, свободу асоціацій, право вести переговори та укладати колективні договори. Коментуючи постанови Європейського суду, данський депутат Європарламенту Пол Нюруп Расмуссен заявляє, що «Європа більше зацікавлена в конкуренції між робітниками, ніж у підвищенні стандартів для всіх сімей».
Натомість задоволені роботодавці. Також євродепутат, прес-секретар з питань зайнятості об'єднання «Консерватори Об'єднаного Королівства» заявив, що «приємно бачити, що Європейський суд захищає ключовий принцип єдиного ринку: профспілки повинні припинити свої спроби блокувати прогрес у цій сфері і, завдяки цьому рішенню, усвідомити, що потрібно рухатися в ногу з часом».
Очевидно, що у своєму прагненні не відставати від прогресу та розвивати спільний європейський ринок, намагаючись при цьому підвищити конкурентоспроможність своєї економіки, представники ЄС не особливо піклуються про збереження системи соціальної держави. Вони готові піти на її частковий демонтаж. Рішення суду створюють прецеденти, які можуть означати зменшення рівня соціальної захищеності жителів країн «старої Європи».
При цьому єврочиновники мало розмірковують про соціальні наслідки такої політики, які можуть бути дуже неприємними. По-перше, може зрости безробіття в країнах «старої Європи». По-друге, продовжиться втеча з центрально- та східноєвропейських держав на Захід. Наслідки цього для країн «нової Європи» можуть бути катастрофічними, однак мало хто приділяє цьому зараз велику увагу. Адже в деяких із них депопуляція починає набувати жахливих масштабів. За деякими даними, з Латвії – країни з населенням трохи більше двох мільйонів осіб – вже виїхало близько 110 тис. осіб, з 3,5-мільйонної Литви – сотні тисяч.
Євробюрократи також не замислюються про те, що прискорене будівництво єдиного ринку, незважаючи на високі соціальні витрати, не сприяє подоланню диспропорцій, що існують між традиційними та новими країнами ЄС. По суті, громадян цих країн, які працюють на Заході, законодавчо перетворюють на людей другого сорту, з якими відповідним чином поводяться, заощаджуючи на їхній зарплаті та соціальних правах. Форсоване створення загальноєвропейського ринку лише посилить ці диспропорції, перетворивши минулі розширення ЄС на бомбу уповільненої дії.
Загрози, які несе з собою сучасна стратегія євробюрократії, яскраво визначив Браян Денні, прес-аташе організації «Діячі профспілок проти Європейської конституції». На його думку, «спільний європейський ринок – це механізм, який усуває контроль національних держав за рухом людей і капіталів в інтересах прибутків корпорацій. Він спотворює всі форми демократії, включаючи права на справедливі заробітки, умови праці, соціальний захист і колективні договори профспілок. Ця політика неминуче живить отруту расизму та фашизму, останній притулок корпоративного чудовиська в часи кризи». Образно і точно.
Олексій ТИМОФЄЄВ.
ІА Росбалт