Позаштатний кореспондент «Новых Известий», який працює в службі безпеки одного з європейських аеропортів, розповідає, яким абсурдом іноді обертаються на практиці нові методи «профілактики терактів».
Вже досить давно без «профайлінгу» вхід на борти літаків авіакомпаній Delta, United Airlines, US Airways та багатьох інших, що здійснюють рейси до США та назад, неможливий. Процедура виглядає так. Перед реєстрацією квитків до стійок «профайлерів» (інтерв'юерів) вишиковуються довгі черги, і кожній людині по черзі задаються одні й ті самі формальні питання: «Кому належить цей багаж? Хто його складав? Де і коли? Що вас просили взяти з собою в літак, щоб відвезти в Америку?» Потім пасажира трохи залякують: «Ми задаємо вам це питання, тому що в минулому траплялося, що пасажир отримував від рідних та друзів якісь предмети, в яких була захована вибухівка». Ця страшилка з інтервалом в одне питання майже слово в слово повторюється двічі. Нормальна людина, яка не страждає на фобії, дивиться на працівника, зацикленого на дивній ідеї з підкладанням бомб близькими людьми, з неприхованою іронією.
«Чи є у вас електричні, електронні прилади, прилади, що працюють на батарейках?» У всіх є. І що з того? А нічого, незалежно від відповіді. Питання заради питання. Свого роду ритуал, безглуздість якого очевидна ще й тому, що весь багаж пасажира (включно з приладами) переглядається за допомогою рентгена. При необхідності будь-який предмет, що викликав підозру, буде вилучено з валізи та піддано додатковій перевірці. Наостанок у досить втомленого від дивного допиту пасажира цікавляться, чи немає в нього з собою чогось схожого на зброю або що може бути використано як зброя. Трапляється, у якогось дідуся відбирають тростину або парасольку, у бабусі – в'язальні спиці. Щоб, не дай Боже, за допомогою цих предметів їм не вдалося захопити літак. Під завісу профайлер попереджає кожного: «Жодних передач ні від кого в аеропорту не приймайте! Ручну поклажу без нагляду не залишайте! Нічого не купуйте в аеропорту з рук».
Ступінь абсурдності останнього попередження запредельна. Тому що уявити, що тут хтось на вухо прошепоче тобі: «Гей, чуєш, мобільник не потрібен? Дешево віддам», – це вже за межами можливого…
Але ось, нарешті, все позаду: відповіді на всі питання отримані, і пасажир може з чистою совістю йти на посадку в літак. Але не тут-то було. На самих підступах до фінішної прямої все ті ж профайлери знову відловлюють усіх і кожного і ставлять прямо в очі свої настирливі питання: «Поки ви йшли сюди, де була ваша ручна поклажа? Що ви купили в аеропорту з рук?»
Після теракту, запобігнутого минулого року в Лондоні, коли екстремісти планували використати рідкі компоненти, в аеропортах Європи почався справжній театр абсурду. У всіх пасажирів поголовно відбирали майже всю косметику – креми, туш для вій, губну помаду, духи, а також коньяк та вино, віскі та лікери. Викликали недовіру навіть краплі в ніс або дитяче харчування, навіть за наявності немовляти. Кількість експропрійованого добра вимірювалася щоденно десятками доверху набитих ящиків, які з аеропортів просто вирушали на звалище. Розлучалися пасажири зі своїм добром по-різному. Хтось ридав, хтось скандалив. Але більшість підкорялися долі безропотно. І підкорялися, на мою думку, саме тому, що люди вже звикли не шукати здоровий глузд у багатьох діях служб безпеки аеропортів.
Скільки в результаті масивного вилучення коньяків та перевірки черевиків (останнє дуже добре тепер знайоме і росіянам) було знайдено вибухівки та запобігнуто терактів? Вважаю, що нуль. Інакше з цього приводу щось би протрубили. Зараз все начебто увійшло в цивілізоване русло. Навіть духи в ручній поклажі легалізовані. Але перспективи розвитку театру абсурду залишаються. Наприклад, можна для профілактики в подальшому заборонити до провозу все сипке (схоже на гексоген) або все, що менеться, як пластид.
Загалом найефективнішим засобом у боротьбі з тероризмом на повітряному транспорті була б заборона всієї цивільної авіації в цілому. Як кажуть, немає авіації – немає проблеми. Але поки таку заборону не встановлено, потрібна не імітація «профілактики терактів», а сучасні методи виявлення як вибухових речовин, так і самих «бомбістів».
Федор ЗАРУБИН.
Новые Известия