Схід Лондона, де я знімала свою першу квартиру, справа тонка. Тут панує зовсім не британська королева. У мене під вікнами часто групками збиралися молоденькі дівчатка в біло-блакитній шкільній формі – штани, з довгим рукавом плаття й обов'язковий хіджаб. Батьківщина багатьох мешканців цього району, тепер законних британців, – Бангладеш. Це завжди викликає усмішку. Різдво, ідеш вулицею, і замість аромату якогось политого ромом святкового пирога в повітрі витає насичений смак каррі. А ось моя сусідка по поверху – біла, корінна англійка, добра душа – якось поскаржилася: «Я не розумію, чому мою племінницю в школі вчать готувати каррі?!»
Наш будинок збиралися зносити. У мого сусіда зверху, справжнього лондонця, був дивовижної краси садочок – заздрість усього двору. Для нього знесення будинку й втрата садочка були катастрофою: «Понаїжджали! І всім же треба десь жити. Знесуть наш будинок і поставлять височенну коробку». Я мовчу, потім, ніби вибачаючись, тихо кажу, що його печалі розділити не можу, навіть якби й хотіла. Не маю права, бо сама – одна з цих «понаїжджавших».
Гуляємо ми якось із подружкою, теж російською, торговим центром. Підходить до нас чоловік середнього віку, просить відповісти на маленький запитальник. Дізнавшись, що ми росіянки, вигукує: «А-а, то ви біженці!» Ми переглядаємося, намагаючись стримати усмішки розчулення, щоб не образити співрозмовника. Пояснюємо, що ні, не біженці. Продовжуємо розмову. Відповідаючи на чергове запитання, подруга каже: «Так, на жаль, у дуже небагатьох людей сьогодні є можливість отак просто приїхати до Лондона». «А-а, – розуміюче киває головою чоловік, – то ви дружини олігархів?!» Тобто нас тут уявляють тільки або як жебрачок, або родичок нових росіян. Іншого не дано. Не може такого бути, щоб звичайна російська людина просто приїхала до Лондона й намагалася чесною та наполегливою працею чогось досягти.
Люблю купувати фрукти та овочі на ринку. Підходжу до продавця, прошу моркви. Він мене питає, скільки мені треба. Фунт? Не перший рік там живу, а ніяк не можу вивчити, що таке фунт і де ця миля. «Ви, – ввічливо пропоную, – насипте в пакетик фунт, будь ласка, і покажіть, бо мені складно уявити, скільки це. Я з Росії, – виправдовуюся, – у нас кілограми». На що отримую таку відповідь: «Ми не в якомусь там Брюсселі. Нам байдуже, чим там люди користуються. У нас тут фунти!» Пан переплутав Brussels з Russia. Звучить схоже. І британці відомі своєю впертістю в небажанні розлучатися з усім звичним – милями, фунтами, пенсами. Але про багато чи я попросила?
Бувають і мирні прояви расової нелюбові, такі як, наприклад, праведний гнів мого сусіда. Трапляються і сумніші історії. Ця дівчина, чия шкіра – кава з молоком, народилася у Великобританії. Батьки її приїхали до Англії з різних кінців світу. Вона розповіла мені, що вчителька в школі одного разу назвала її half-breed. Це слово – уламок імперського минулого Британії. Breed зазвичай вживається, коли йдеться про собак або кроликів. Його перше значення – «порода». А ось інша історія. Я знайома з одним дуже достойним молодим чоловіком, бразильцем, красиве обличчя якого розтинають три глибоких шрами. Одного разу вночі в центрі Лондона троє білих підлітків із криками про ненависть до іноземців кинули йому в обличчя бите скло. Просто тому, що колір його шкіри на півтону темніший за їхній власний.
Прагнення британців до досконалості в питанні прав людини й постійний пошук нових рішень заслуговують на повагу. Недивно. У 2000 році The Sunday Times стверджувала, що в Британії найвищий відсоток міжрасових стосунків між чоловіками та жінками. Але насправді ніхто точно не знає. Можливо, на першому місці все-таки Сполучені Штати.
Раніше людину, народжену в змішаному шлюбі, називали half-caste. Вираз дуже грубий. Перекладається як «напівкровка». Сьогодні при прийомі на роботу ви знайдете mixed race – «змішана раса». Одна з учительок у школі нещодавно розповіла, що в департаменті освіти подумують про офіційну заміну «змішаної раси» на biracial, або «дворасовий». Biracial – поняття, в принципі, не нове, але не так часто використовується. У вжитку більше mixed race. Одна проблема, biracial дуже співзвучне з bisexual (бісексуальний). Учителі підозрюють, що діти цей зв’язок обов’язково помітять. Легше від нововведення дитині, якої воно стосуватиметься, не стане. Однокласники також будуть хихотіти. Можливо, multiracial («багаторасовий») усе-таки найоптимальніший варіант. Тим більше що в родинному дереві малюка може бути більше двох рас.
Олена ВЕРІГО.
Новые Известия