Американці самі люблять кетчуп і не обмежують у ньому своїх гостей
Ми звернулися до користувачів сайту Quora.com із запитанням: «Що у вашій країні дістається безкоштовно, а за кордоном коштує грошей?». Відповіді не лише дозволяють з'ясувати, де і чим можна поживитися, але й розкривають деякі дивовижні особливості місцевої культури.
США: багато безкоштовного кетчупу
Кажуть, концепція швидкого харчування поширилася по всьому світу саме зі США, але безкоштовні соуси та спеції, якими там щедро присмачують їжу, прижилися не скрізь. У мережах американських ресторанів швидкого харчування приправи видають у необмеженій кількості.
Американець Джон Болдуін зіткнувся з цим, коли заїхав у «МакАвто» у Великобританії та помітив, що в пакеті з їжею відсутній звичний набір соусів. «Вибачте, ви забули кетчуп», – звернувся він до касирки. «Однак замість того, щоб лізти за пакетиками з кетчупом, вона насамперед пробила на касовому апараті 50 пенсів». На довершення всіх бід виявилося, що 50 пенсів з нього взяли тільки за один пакетик соусу. «У США кетчуп можна взяти не просто безкоштовно, але й попросити хоч десять пакетиків, якщо хочеться. Буквально повну жменю кетчупу».
Дейв Холмс-Кінселла стверджує, що його дружину-американку «приводить у лють вибірковий податок на приправи», який застосовується в його рідній Новій Зеландії, особливо враховуючи, що за сіль і цукор там грошей не беруть.
Північна Індія та Пакистан: жменя коріандру та зеленого перцю
Практично у всіх бакалійних магазинах у цій частині світу покупці абсолютно безкоштовно отримують щедру порцію свіжого коріандру та зеленого перцю чилі, які часто використовуються в місцевій кухні для приготування гострого соусу карі та кисло-солодкого чатні.
«На більшій частині території Північної Індії вираз «дханья-мирч» (коріандр і чилі) – синонім слова «бакалія», – розповідає Хусрау Гурганві з міста Варанасі. За його словами, воно настільки поширене, що фраза «Мені треба завтра в бакалію» звучить як «Каль дханья-мирч лана хай».
Користувач, який не назвав свого імені, підтвердив, що така традиція існує і в Пакистані. «При купівлі овочів продавець безкоштовно покладе вам жменю зеленого чилі та коріандру, – стверджує він. – Якщо вам їх не дали, достатньо просто попросити».
Індія: країна порад
Не всі згадані користувачами «бонуси» мають матеріальну форму. Судячи з усього, у жителів Індії – невичерпне джерело безкоштовних порад.
«В інших країнах існують організатори весіль. Тут у нас є тітки, дядьки та дядьки дядьків, які проконсультують вас абсолютно безкоштовно», – пояснює Мегул Манот з Калькутти. Він додає, що замість турагенцій є родичі, які займаються купівлею квитків, а замість стилістів – приятелі-модники.
Втім, поради тут дають не лише друзі та рідні. «В інших країнах доводиться платити за консультації, але в Індії їх можна отримати абсолютно безкоштовно – у чайних, під час весілля чи сімейного свята, у поїзді чи автобусі – практично від кого завгодно, – заявляє Канчан Саксена, який зараз проживає в США. – Ми обожнюємо радити».
Сінгапур: соус чилі – скільки влізе
У цій маленькій державі щедро роздають іншу приправу. «У будь-якій точці швидкого харчування або ресторанному дворику у нас безкоштовний необмежений доступ до соусу чилі, – розповідає місцевий житель Джозеф Лі. – Ми додаємо його буквально в будь-яку страву – від традиційної курки з рисом до гамбургерів у «Макдоналдсі».
До речі, «Макдоналдс» навіть випускає часниковий соус чилі спеціально для сінгапурців, відомих своєю пристрастю до гострих страв.
Австралія: охолодитися в аквапарку
В Австралії, яка славиться красою своєї природи, існує маса безкоштовних можливостей провести час на свіжому повітрі.
«У багатьох міських та національних парках встановлені безкоштовні плити для приготування шашликів, – розповідає Крістофер Марделл з міста Аделаїди. – Приносиш з собою м'ясо або інші продукти, натискаєш на кнопку і займаєшся своїми справами. Приблизно через 20 хвилин плитка автоматично вимикається, і треба знову натиснути на кнопку». Від відвідувачів вимагається лише підтримувати чистоту, і більшість людей, за словами Марделла, дотримуються цього правила.
У жителів австралійської Північної території є унікальна можливість відпочити від спеки. «Оскільки у водоймах водяться крокодили, місцеві жителі можуть охолодитися в безкоштовних аквапарках», – підказує Джейн М., уродженка Великобританії. Як лише один із прикладів можна навести парк «Лінайер» у столиці Північної території місті Дарвіні, оснащений трьома великими гірками (у тому числі спуском на рафтах протяжністю 124 метри), водною ігровою площадкою та басейном – все це абсолютно безкоштовно.
Словаччина: попити мінеральної водички
У деяких країнах жителів забезпечують безкоштовною водопровідною водою, але мінеральна вода зазвичай коштує грошей. Зовсім не так у Словаччині та сусідній Чехії, багатих на мінеральні джерела.
«У кожній області є ряд мінеральних джерел, відкритих для населення, звідки можна безкоштовно брати воду, – стверджує Юрай Спісак, який зараз проживає в Брюсселі. – У кожному мінеральному джерелі вода має свій особливий смак. Десь більше сірки, десь вода багата на марганець або залізо». Воду можна купити і в магазинах, але жителі зазвичай наповнюють пляшки в місцевих джерелах.
Норвегія: безкоштовно позбирати гриби
У цій скандинавській країні існують цілком конкретні закони, завдяки яким природа та всі її блага є суспільним надбанням.
«У нас є звід законів, відомий під назвою «Законодавство про свободу прогулянок», – пояснює Ейвінн Кьєрстад. Відповідно до цих законів, місцеві жителі можуть вільно пересуватися дорогами, річками та озерами, збирати гриби, ягоди та дикорослі квіти, а також ночувати в наметах (за умови, що вони встановлюються на відстані не менше 150 метрів від найближчої будівлі).
«Ми ділимо землю на категорії «іннмарк» та «утмарк», що буквально означає «прилегла» та «віддалена», – пояснює Кьєрстад. – Різниця між ними полягає в тому, що «іннмарк» культивується та активно використовується, до неї входять сади, поля, парки та дороги. «Утмарк» – це все інше: гори, ліси, болота, тундра, трясовини, пляжі, озера та річки». Закони про природу стосуються «утмарк», навіть якщо земля перебуває у приватній власності.