Учені передбачають, що дуже скоро правильне літературне мовлення стане долею верхівки суспільства
Бідний багатого не розуміє
На сьогодні найвідомішим зразком соціального розшарування мови є Велика Британія. Там є мова аристократії з бездоганною вимовою, багатим словниковим запасом і складними мовленнєвими конструкціями – частково настільки ж архаїчна, як і традиція королівського чаювання. Але є й багатство просторічних діалектів, народних соціолектів (соціальних діалектів), найвідомішим з яких є кокні.
Ця мова уродженців нижчих і середніх верств Лондона з великою кількістю неправильно вимовлених слів, скорочень і хитромудрих рим прославилася настільки, що адміністрація одного з районів британської столиці навіть встановила кілька банкоматів, які говорять кокні – жарту заради. Коли ж мова заходить про кар'єру, філологічні проблеми виходять на перший план. Наприклад, дочці крамаря Маргарет Тетчер і сину колишнього циркача Джону Мейджору довелося докласти чимало зусиль, щоб оволодіти «оксфордською англійською», що дало їм додатковий бонус у кар'єрному зростанні.
У Росії теж були свої соціолекти і теж існувала мовна прірва між нижчим і вищим класами. Після жовтневого перевороту 1917 року зі зникненням аристократії та дореволюційної інтелігенції вона тимчасово зарубцювалася. Але вже незабаром все почало повертатися на круги своя: ті, хто піднімався соціальним ліфтом, оволодівали літературною мовою. Щоправда, в СРСР поділ йшов не по осі «багатий – бідний», а за принципом «освічений – неосвічений».
У 90-ті відбулася ще одна революція, яка сформувала нову політичну, економічну та інтелектуальну еліту. Здавалося б, вона й повинна була стати носієм правильної літературної мови. Але не сталося. «В результаті інверсії соціолектів, яка відбулася в 90-х роках, – пояснює «Підсумкам» доцент кафедри стилістики російської мови факультету журналістики МДУ ім. М. В. Ломоносова Олена Кара-Мурза, – мовою еліти фактично стала ненормативна лексика. Цей «начальницький матюк» поширений і зараз. Поки навіть мовлення інтелігенції, яка теж могла б стати мовною елітою, далеко не завжди відповідає нормі».
Яскравий приклад – нещодавній установчий диктант з російської мови на факультеті журналістики МДУ. Першокурсники провалили його з абсолютно незрозумілими помилками. Серед перлин траплялися «пацієнт», «генерал», «черезчур», «арештувати». Те, що відбувалося, готові були списати на незрозумілий протест, на стеб, зрештою. Але історія повторилася із заліковим диктантом наприкінці семестру! Хтось із студентів прийменник «з-під» перетворив на «і-спот». Адже це ті самі люди, які через п'ять років понесуть наш великий і могутній у маси. Що вже казати про жаргон мешканців Рубльовки, в якому мат зустрічається не рідше за слова «гламурний», «ексклюзивний» та «культовий».
Виходить, що за рівнем мовлення в нас неграмотною більшістю є і ті, кому це належить за статусом, і ті, хто за ідеєю має висловлюватися високим штилем. І поки це не вписується у загальносвітовий досвід. Але що буде далі?
Респект і повага
Директор Інституту лінгвістики РДГУ Максим Кронгауз вважає, що зараз у мові одночасно діють дві сили – відцентрова і доцентрова: «З одного боку, відбувається її подальше розшарування, в основному за професійною ознакою. Є мова менеджерів, програмістів, фінансистів і так далі». Справді, менеджери, які пройшли курс MBA, лякають оточуючих напівпристойною «ебітдою» (від англійського EBITDA), яка за своєю суттю є показником прибутку до різних вирахувань.
Програмісти ж лають бидлокодерів (програмістів-недоучок), говорять про баги (недоробки) в прогах. «Причому жаргони стають все більш дрібними, – каже Максим Кронгауз. – По-різному говорять навіть представники таких суміжних професій, як піарники і рекламники. Часом свій жаргон об'єднує співробітників однієї компанії. Але при цьому всі – багаті і бідні, освічені і неосвічені – зустрічаються в чатах, блогах, соціальних мережах, тобто вступають у спільний діалог, що своєю чергою сприяє уніфікації мови. І ця тенденція набагато сильніша, ніж прагнення до розшарування».
Тут же – в інтернет-просторі – виникає мовна мода. Вона була завжди, але до появи Мережі для потрапляння того чи іншого слова в обіг потрібно було більше часу, ніж зараз. Але ця мода так само швидко і минає. Наприклад, зараз ми спостерігаємо, як втрачає свою популярність спотворена орфографія (знаменита «мова покидьків» з їхнім «аффтар жжот», «пешы исчо», «превед» і т. д.). Це видно навіть на сайтах, які були родоначальниками тренду. На деяких з них за надмірну кількість помилок модератори легко можуть «забанити» користувача (заборонити йому висловлюватися на форумі).
Таких ревнителів рідної мови на просторах Рунету стає все більше. Для них навіть придумали назву Grammar nazi. Тільки спробуй написати на форумі «скляний» з однією «н» – і ти будеш проклятий до кінця своїх днів. Однак те, в чому хочеться бачити тенденцію до облагородження інтернет-мови, цілком може виявитися черговою модою, на зміну якій прийде, наприклад, манера pisat vse latinnitsei, potomu chto zahotelos. Тому розраховувати на те, що мовна еліта в реальне життя прийде з віртуального, поки теж не доводиться. Отже, вона повинна виникнути якось інакше.
Мова моя – друг мій
Одним із способів, здатних прискорити появу еліти, а за нею і соціальне розшарування будь-якої мови, експерти називають повний перехід на систему платної вищої освіти (блукають такі ідеї в головах деяких наших учених мужів). За прикладом тієї ж Великобританії, де мовна еліта кувалася в стінах легендарних Оксфорда і Кембриджа, навчання в яких можуть собі дозволити лише діти багатих батьків. Шанс на безкоштовну освіту отримують лише молоді люди семи п'ядей у лобі – їхню спільноту заможних людей готове прийняти до своїх лав і видає гранти на навчання.
Поки в нас безкоштовної освіти все ще більше, ніж платної, і вона навіть якісніша, представники еліти не вважають її по-справжньому... елітною – надто вона доступна для мас. І, не шкодуючи грошей, посилають нащадків на навчання за кордон, у ту ж Британію чи Швейцарію. Але ці «посланці», як не парадоксально, теж не зможуть стати нашою мовною елітою. «У молодих людей буде бездоганна англійська і домашня російська, – упевнений Максим Кронгауз, – але говорити про складні матерії, наприклад економіку чи політику, російською їм буде важко». Виходить, що поки що ні родовід, ні товщина гаманця, ні навіть приналежність до типових «інтелігентних» професій у нас не гарантують вільного володіння рідною мовою. Чому ж тоді вчені говорять про майбутнє розшарування мови за «станами»?
Справа в тому, вважають вони, що поява мовної еліти неминуча – поділ мови на соціолекти характерний для будь-якого стабільного суспільства. «Складна і багата мова потрібна для того, щоб висловлювати складні думки та емоції, – говорить письменник Дмитро Биков. – Якщо думка тільки одна – як вижити, а емоцій дві – страх і ненависть, то для їх вираження цілком достатньо ненормативної лексики. Еліта ж відкрита світу, вона змушена володіти хорошою російською мовою, щоб володіти матеріалом».
Подібно до нових росіян, що змінили малинові піджаки на елегантні непоказні костюми хороших марок, наша нова політична та економічна верхівка з часом зрозуміє, що правильна мова так само важлива для іміджу серйозної людини, як і дорогий швейцарський годинник. І тенденція вже намітилася: говорити літературною мовою знову стає престижно: вже є спеціальні тренінги на фірмах, бізнесмени та політики беруть приватні уроки у словесників, намагаючись освоїти ази риторики.
А щойно з'явиться подібне соціальне замовлення на грамотну та образну мову, тут же підтягнеться і наша не дуже поворотка система освіти. Можна навіть помріяти про те, як у нас виникнуть свої оксфорди, студенти яких будуть не просто писати без помилок, але й вільно висловлювати думки, використовуючи все багатство нашої великої та могутньої. І тільки слідом за цим з'явиться покоління, що ввібрало літературну мову з молоком матері.
Відповісти на питання – добре чи погано, що народ та його інтелектуальна еліта говорять різними мовами, – однозначно не вийде. Чудово, коли мова у всій своїй повноті доступна всім, але якщо це неможливо, то хтось має бути її хранителем і поширювачем. Хоча б еліта.
Марина ЗУБАКОВА,
Анастасія РЕЗНІЧЕНКО.