Якби пивних садів (так буквально перекладається це слово) не існувало, їх слід було б вигадати. Але, як зазначає «Німецька хвиля», все вийшло випадково, завдяки збігу історичних обставин та народній ініціативі. Низи захотіли, верхи дозволили. Як це було?
До створення перших інфраструктурних передумов у Мюнхені приступили ще в XVI столітті, навіть не підозрюючи про настільки далекосяжні наслідки. Законодавчу базу підвели через пару століть за часів Наполеона. Його завоювання скоро закінчаться повним провалом, а Biergarten якраз починав свою переможну, але мирну ходу німецькими землями та за їх межі.
У 2012 році цей баварський внесок у світову споживчу культуру офіційно відзначив своє 200-річчя. Стільки років уже існує традиція неквапливого розпивання пива під відкритим небом, не відходячи далеко від погреба, у колі друзів та однодумців. Ідеальний варіант передбачає також наявність тіні від розлогих каштанів.
На початку 1812 року імператор Наполеон, який завоював пів-Європи, виношував плани нападу на Росію. Баварія, що перебувала під французьким протекторатом, за шість років до того стала з його ласки з курфюрства королівством. Саме в ці роки були закладені основи сучасної баварської державності, включаючи прийняття першої конституції, а також проведення правових та адміністративних реформ за передовим тоді французьким зразком.
Поява пивних садів стала свого роду побічним результатом законотворчої та адміністративної діяльності оновлених баварських властей – прагнення впорядкувати суспільне життя, захистивши інтереси одних і не утиснувши інтереси інших. У чому ж полягала проблема?
Зазирнемо ще на пару століть глибше – в середину XVI століття. Для будівництва будинків у ті часи використовували головним чином дерево. Не дивно, що справжнім бичем середньовічних міст були пожежі. Небезпека їх виникнення сильно підвищувалася влітку – у спекотну та суху погоду, а частими причинами літніх загорянь були якраз пивоварні. Немає пива без вогню...
У зв'язку з цим у 1539 році в Мюнхені видали радикальний указ, що дозволяв варити пиво виключно з 19 вересня по 23 квітня. Тобто з'явилася необхідність робити запаси та десь їх зберігати.
З Мюнхена видно гори, але тутешній ландшафт – рівнинний. Для пивних погребів тут найкраще підходили береги річки Ізар (Isar), однак через ґрунтові води підземні склади не могли розташовуватися глибоко. Холодильні установки ще не винайшли, натуральний лід везли з Альп. Для кращої теплоізоляції над погребами садили каштани, що відкидали густу тінь, а поверхню додатково засипали білим гравієм: він не так сильно нагрівався від сонячних променів. Керувалися не естетикою, а суто практичними міркуваннями, але вийшло затишно та красиво.
Через деякий час мешканці міста, які приїжджали влітку поповнити домашні запаси пива, почали втамовувати гостру спрагу на місці, підіймаючи кухлі: «Hoch de Depf und schwoàbt sas owe, de Bria. Prost!» Це баварський діалект. Літня спека, тіні каштанів, – куди поспішати, навіщо зайвий вантаж із собою везти? Якщо ще й закуска є...
Поступово на берегах Ізара пікнік ніде було провести, а на горизонті заповзятливих пивоварів з'явилася нова ідея: самим відкорковувати, розливати та пропонувати до пива їжу.
Однак свої розрахунки вони будували без міських трактирників, буквально проілюструвавши німецький вислів «Die Rechnung ohne den Wirt machen»… Коротше, прорахувалися, оскільки власники харчевень та закусочних побачили в цьому починанні загрозу і, побоюючись втратити клієнтів, поскаржилися владі, вимагаючи припинити самодіяльність пивоварів. Мовляв, кожен має займатися своїм бізнесом.
Розглянувши справу, перший баварський король Максиміліан (Maximilian I) видав компромісний найвищий рескрипт, що започаткував традицію пивних садів. В указі від 4 січня 1812 року він дозволив власникам погребів розливати пиво на місці в червні, липні, серпні та вересні, але суворо заборонив торгувати їжею. Щоправда, її було дозволено приносити з собою. Можна це робити і сьогодні, хоча голодними в наші дні в Biergarten нікого не залишать. Але, якщо хтось хоче заощадити або просто надає перевагу домашньому, заперечень власників закладу це не викличе.
Сезон пива під відкритим небом зараз визначають не календар та положення монаршого рескрипту, а погода: з весни до осені та якомога довше, включаючи знаменитий Октоберфест, що проходить у величезних шатрах. Мюнхен і Баварія багаті туристичними пам'ятками, але пивні сади – глава особлива. Найбільші можуть вмістити одночасно кілька тисяч відвідувачів. Серед них – Hirschgarten (8000), Am Chinesischen Turm (7000), Augustiner-Keller (5000) та Paulaner am Nockherberg (4000), а загальна їх кількість тільки в Мюнхені перевищує півсотні.