У Японії шкільна форма, а також індивідуальний для кожної школи капелюх є обов'язковими
Ми ще не забули, як батьки збирали нас до школи. Походи по шкільних базарах і магазинах, закупівля пачок зошитів та оновлення спортивного одягу… А як збирають школярів у зарубіжних країнах сьогодні?
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ
Як бути батьком американського школяра, нам розповіла Лана, жителька американського штату Флорида.
День першого шкільного дня звичайні (не мільйонери) американські батьки очікують з величезним нетерпінням. Саме тепер вони заживуть, оскільки не треба буде оплачувати садок, вартість якого в середньому на одну дитину становить близько $1000 і не завжди з триразовим харчуванням. І ось, як правило, в один із перших днів вересня (в різних штатах і навіть в округах по-різному) п'ятирічне створіння йде в кіндергартен – аналог підготовчої групи українського садка, але який знаходиться в будівлі початкової школи. Жодних лінійок, жодного параду, жодних пісень і святкового одягу. Все виглядає дуже буденно. У першому класі один учитель викладає всі предмети, крім образотворчого мистецтва, музики та фізкультури, уроки яких проходять раз чи двічі на тиждень.
У багатьох навчальних закладах введена обов'язкова шкільна форма, але частіше це стосується приватних шкіл. У громадських же школах існує корпоративний колір одягу, наприклад, синій або зелений верх, чорний – низ. Вартість шкільної форми різна – $5-7 за футболку і близько $10 за штани, $7 – за спідницю та шорти. Плюс взуття та рюкзак. В сумі – близько $200, щоб зібрати першокласника.
Кожна школа випускає свої листи про те, що саме треба купити в певному класі. Для першокласника сума не перевищує $20-30, для дітей старших – $50 на весь рік. Звісно, потрібно мати певне приладдя вдома: обладнане робоче місце, ручки, олівці, фарби тощо. Є батьківська організація (типу батьківський комітет), але за участь у якому потрібно заплатити внесок від $5 до $1500 на рік. За це щедрий батько може очікувати появу своєї фотографії на фасаді школи.
До школи треба ходити регулярно, не пропускати заняття, оскільки це закріплено в законі, де також прописано, що шкільна освіта в США безкоштовна, тобто оплачена державою. Батьки можуть самостійно відвозити до школи і забирати дитину, але в кожній школі є кілька автобусів. І хоча шкільні автобуси багато хто не любить, однак вдаються до їхніх послуг, оскільки дуже важко знайти паркінг для машини перед початком навчального дня.
ПІВДЕННА АЗІЯ
Як розповіла волонтер з Одеси Ірина, яка провела кілька місяців у Камбоджі, там малюки вперше знайомляться зі школою 1 жовтня. Канікули у тутешніх школярів – з 30 липня по 30 вересня, якраз у період дощів, що часто закінчується повенями. На відміну від України, перший день школи тут – такий самий, як і інші. Ні квітів, ні тортів. Але іноді діти дарують учителю подарунки. Градація презентів – божевільна, від рушника і мила до соковижималки. Все залежить від добробуту учнів та престижності школи.
«У Камбоджі років 40 тому (до приходу до влади лідера червоних кхмерів Пол Пота – Авт.) дарували всяку дрібницю, якою можна було прикрасити дім. А вчителем мріяв бути кожен, – каже колишній викладач однієї з сільських шкіл Сотіа Дал. – Учитель тоді отримував божевільні гроші, на сьогодні це десь $1000. Зараз зарплата – близько $100. Часто на ці гроші потрібно утримувати всю сім'ю».
Навчання в школі – безкоштовне, але підручники батьки повинні купувати за свій рахунок. Задоволення не з дешевих – $30 за комплект. У багатьох таких грошей немає, тому підручники просто ксерять. «Учителі змушені копіювати підручники, а потім продавати їх дітям», – продовжує Сотіа.
Зібрати дитину до школи в Камбоджі обходиться в $10-20 – зошити, олівці, лінійка, гумка, ручки і навіть рюкзак та шкільна форма (білі сорочки та сині шорти і спідниці). Наприклад, б/у рюкзак можна купити всього за півдолара.
Сама школа в нашому уявленні і на школу не дуже схожа: у містах це добротні кам'яні будівлі, а в селах – кілька бамбукових хатин на стовпах. Кожна хатинка – один клас, і у кожного своя назва – «Tomato», «Corn». У кожному класі – парти, дошка, на якій можна писати фломастером, а в кутку – скриня з книжками, малюнками, картами, ручками.
Правда, у класах для найменших – а це п'ятирічні учні – парт немає. Зазвичай вони сідають прямо на підлогу навколо вчителя або класної дошки і тут же на підлозі пишуть – лежачи, у позі лотоса або хто як влаштувався. Багато навчального матеріалу в такі школи привозять волонтери з Європи та США.
Своє 1-е вересня є і у дітей на Шрі-Ланці. Вони йдуть до школи, коли їхні українські ровесники доїдають вдома новорічне олів'є, – у перший понеділок січня. На відміну від камбоджійських, ці діти більш щасливі. Уряд забезпечує їх і шкільною формою, і підручниками. Інші приладдя батьки купують самі – це коштує $10–15.
Іти до школи з квітами не прийнято, іноді хлопці несуть вчителям невеликий презент – наприклад, шоколад. До речі, і для маленьких ланкійців перший день школи – не свято. Тільки урочиста лінійка, як і в Камбоджі, та палке промовлення директора з наполегливим проханням вчитися.
ЯПОНІЯ
Японські першокласники йдуть до школи у шість років на початку квітня, коли починає цвісти сакура (певного дня – немає). Тут вважають, що весна – це початок нового життя, тому саме час і починати вчитися. Без канікул японська дітвора займається п'ять місяців, а потім отримують цілий серпень канікул, оскільки в цю пору через велику вологість в Японії дуже душно, і всі жителі країни важко переносять цей час. Наступні канікули японцям покладені в грудні.
Загальнодержавних підручників у Японії не існує. А вчитися у першому класі треба державній мові (у тому числі каліграфії), арифметиці, музиці, мистецтву, основам життєдіяльності та праці. У деяких приватних школах додатково викладають релігієзнавство, світську етику, валеологію. Відповідні підручники, доступні у широкому асортименті, обирають освітні комітети муніципальних районів або керівництво школи. Носіння форми та прибирання учнями школи є обов'язковим.
Початкові школи в Японії називаються за назвами місцевостей, у яких розташовані, а не номерами. Наприклад, початкова школа Кайті – найстаріша початкова школа в Японії, яка вперше відчинила свої двері в 1876 році. Школи поділяються на муніципальні та приватні.
Унікальність японських шкіл полягає в тому, що тут щороку змінюється склад класу, дітей перемішують, що дозволяє учням розвивати комунікабельність. Також щороку повністю змінюється вчительський склад.
ІНДІЯ
Весною, у квітні, починається навчальний рік в Індії. Індійські малюки вже у три роки починають відвідувати так звану ігрову школу, де проводять по 2–3 години: грають, вчать літери. У 4 роки маленькі індуси йдуть у перший клас.
Викладають у школах Індії лише чоловіки. Найбільш шанованим предметом вважається математика, мабуть тому країна славиться програмістами. У кожної школи є своя особлива форма, яку діти повинні носити постійно.
Великі канікули в Індії оголошуються в найспекотніші місяці – травень і червень. Заняття відновлюються на початку липня, коли спека трохи спадає.
Ірина КОВАЛЬЧУК.
За матеріалами Сегодня.ua.