На розгляді російської влади перебуває 4.500 анкет потенційних репатріантів, повідомив під час міжнародного інформаційного форуму «Інтеграція співвітчизників-2007» заступник директора Федеральної міграційної служби (ФМС) Володимир Каланда. Так, до Липецької області надійшло близько 480 заяв, до Тюменської – 200, до Тамбовської – 300. «З них приблизно по 1,5 тис. отримано позитивну відповідь від суб'єктів Російської Федерації про можливість переселення», – додав Каланда. А на даний момент у рамках програми переселення співвітчизників до Росії в'їхало всього 130 осіб.
«Цифри не райдужні», – констатував заступник директора ФМС. Адже, за словами заступника міністра регіонального розвитку РФ Віталія Шипова, у ближньому та дальньому зарубіжжі проживає близько 30 млн співвітчизників. Таким чином, врятувати Росію від демографічної кризи та вирішити проблему дефіциту кадрів за допомогою репатріантів, як це задумували російська влада, очевидно, не вдасться.
Програма переселення співвітчизників стартувала з початку 2007 року. Переселенцям уряд пообіцяв видати іпотечний кредит, оплатити проїзд до місця перебування та видати одноразову допомогу. З 55 суб'єктів Росії, які заявили про своє бажання взяти участь у програмі, у ФМС відібрали 12 пілотних: Приморський, Хабаровський і Красноярський краї, Іркутську, Амурську, Тверську, Тюменську, Липецьку, Калінінградську, Тамбовську, Новосибірську, Калузьку області. До 2012 року ФМС сподівалася прийняти 300 тис. учасників програми, не рахуючи членів їхніх сімей. Однак навряд чи цим мріям судилося здійснитися. На практиці реалізація ідеї натрапила на безліч проблем. Тому співвітчизники й не поспішають переїжджати до Росії.
Заступник керівника Федеральної служби з праці та зайнятості Юрій Герцій під час форуму звинуватив у бездіяльності регіони. На його думку, на місцях недостатньо уваги приділяють пошуку роботи для переселенців. «Рідко ми бачимо заходи з адаптації до трудових умов», – кинув він звинувачення на адресу влади суб'єктів.
Однак перекласти відповідальність йому не вдалося. «Не треба у нас шукати недоліки, подивіться у себе», – парирував губернатор Калінінградської області Георгій Боос. Так, зовсім не врегульовано низку питань у податковому та трудовому законодавстві, заявив він. Наприклад, незрозуміло, чи можуть працювати переселенці, які ще не отримали громадянство, у торгівлі.
Загалом, за словами губернатора, реалізації програми заважають «сильні міжвідомчі бар'єри». «У посольствах працюють з рук геть погано», – звернувся він до директора департаменту з роботи зі співвітчизниками за кордоном МЗС РФ Олександру Чапуріну. Анкети переселенців консульства часто просто відмовляються приймати. «Як працює посольство в Казахстані, у мене просто слів немає», – обурився губернатор: до області надійшло 13 тис. заяв з Казахстану, і в кожному з них невдоволення роботою посольства. Якщо й надалі надходитимуть такі скарги, то має сенс відкликати послів і консулів з регіонів, «щоб вони розуміли, наскільки це важливо», запропонував Боос.
Крім того, багато переселенців не мають ні податкової, ні кредитної історії. Вони починають «жити з чистого аркуша», тому їм важко отримати кредит на купівлю квартири. Банкіри вважають цю категорію громадян групою ризику і побоюються видавати їм гроші. У результаті переселенцям ніде жити. Щоб знизити ризики банку, державі, можливо, варто подумати про створення заставного фонду, заявив Георгій Боос.
І це далеко не всі причини, через які співвітчизники не ризикують їхати до Росії. Є, наприклад, проблема адаптації до нового середовища дітей. Вони виросли зовсім в інших умовах. «Можливо, потрібні спеціальні програми для дітей та юнаків», – запропонував Володимир Каланда. Крім того, назви посад та кваліфікацій в інших країнах та Росії часто не збігаються. І буває незрозуміло, за якою спеціальністю шукати роботу для переселенця. Та й жителі Росії не завжди толерантно ставляться до приїжджих із ближнього зарубіжжя
Наталія ЄРЕМІНА.
Газета.Ru er="0">