В англійській мові навіть є такий вислів - Diploma Mill. Mill перекладається українською двояко: «фабрика» (мануфактура) або «млин». Перший переклад у даному випадку вірніший, але взагалі підходять обидва. Згідно з третім виданням вебстерівського New International Dictionary, так називається вищий навчальний заклад, який видає або фальшиві, або такі, що не відповідають жодним стандартам і тому непотрібні дипломи та сертифікати.
Тільки не треба з обуренням вигукувати: «Ну вже, я-то тертий калач, на таку вудку не клюну!» Як казала подруга дитинства Остапа Бендера, польська красуня Інга Зайонц, і на старуху буває проруха. У недобросовісного освітнього агента, представника липового університету або директора збанкрутілої мовної школи на лобі не написано, що він ошуканець. А сучасна множна та комп'ютерна техніка дозволяє творити дива.
«Кафедра філантроматематики»
Уявіть собі: у пошуках відповідного навчального закладу ви переглядаєте відповідні буклети і натрапляєте на якийсь... Ну, скажімо, «Всесвітній університет» у місті Флоресвілі (засновники та власники - Джеф Пітерс і Ендрю Такер). І все вам подобається: значний набір викладання дисциплін, барвисті фотографії кампусу, замислених студентів з книжками та за комп'ютерами, щасливих дипломників у мантіях та конфедератках. Подобається викладацький склад, до якого входять професори з усього світу, в тому числі парочка нобелівських лауреатів. Подобається, що дипломи та ступені присуджують за найрізноманітнішими спеціальностями, від статистики до інтерстелярної навігації... Дослідження в Інтернеті наводять вас на розлогий сайт даного навчального закладу, де підтверджено всі його переваги. Окрім іншого, є ще й статистичні дані, та відгуки вдячних випускників, які швидко знайшли престижну роботу за спеціальністю. Загалом - університет вашої мрії.
Найцікавіше, що майже все це - правда. Ну, хіба що нобелівських лауреатів не виявиться - робити їм більше нічого, як їхати до Флоресвіля (чи якогось іншого «віля»). А університет існує, дипломи видає справно. Одне маленьке «але»: ліцензії на освітню діяльність у нього немає, він не акредитований ані державними органами, ані професійними асоціаціями, що ліцензують приватні навчальні заклади. Отже, дипломи видає практично незаконно, і жодний розсудливий роботодавець їх не прийме.
Описанe вище - не вигадка (хіба що назва університету та імена засновників - їх вигадав О. Генрі). Це класичний різновид Diploma Mill. Щоправда, можливі варіанти. Наприклад, такий: університет має право видавати дипломи лише з обмеженого ряду спеціальностей, але ці обмеження порушує. Або університет акредитований, але організацією, яка не має права видавати ліцензії на освітню діяльність. І жодних кінців не знайдеш: акредитувавша даний вуз організація «Кошкью & Мошкью» оголосить себе філією асоціації «Вошкью & Блошкью», та - відгалуженням холдингу «Печкью, Лавочкью і Ко.», – і так до безкінечності. Це теж не вигадка (за винятком назв, придуманих Едгаром По), а типова схема так званої Accreditation Mill.
«Фабрики дипломів» та «фабрики акредитацій», за даними зарубіжної преси, досить поширені у всьому світі, особливо в таких країнах, як США та Канада, де немає єдиної федеральної освітньої програми - у кожного штату (або провінції) вона своя, і до того ж кількість навчальних закладів обчислюється тисячами. І страждають від них у першу чергу іноземці, яким важче, ніж місцевим жителям, перевіряти інформацію. Тим не менш, бувалі люди радять: замість того, щоб вбивати час і гроші на отримання липового диплома, провести певну детективну роботу до подачі документів - благо, детективне агентство в Києві знайти не проблема. І, головне, зробити це до внесення плати за навчання. Якщо звичайно, ви не зібралися в Гарвард, Стенфорд або такий же відомий університет.
Люди, будьте пильні!
Отже, головне - акредитація. У жодному разі не можна задовольнятися інформацією, яка подана дрібним шрифтом де-небудь в кінці буклету або в затишному куточку сайту. Необхідно запросити копії акредитаційних документів з координатами організації, що видала ліцензію. Не полінуватися перевірити дані, зателефонувавши за вказаними телефонами. Якщо є лише електронна адреса або абонентська скринька, якщо по телефонах вас почнуть «футболити» по інстанціях, якщо у вас виникнуть хоч найменші підозри щодо легітимності акредитації, забудьте про цей навчальний заклад назавжди.
Є ще кілька ознак, за якими можна обчислити «фабрику дипломів». Наприклад: навчання надто дороге або, навпаки, надто дешеве. Або пропонують «прискорені програми» - диплом магістра видають, скажімо, не через рік-два, як належить, а через п'ять-шість місяців. Або занижені вимоги до вступників: до магістратури приймають осіб, які не мають ступеня бакалавра, а лише володіють деяким трудовим стажем. І навіть пропонують отримати ступінь бакалавра або магістра honoris causa, - на підставі досвіду роботи, без навчання. За гроші, звісно. Отож, насправді «за сукупністю заслуг» присуджують лише один ступінь - вищий докторський (Higher Doctorate). Все інше - шахрайство як точна наука.
Неважко з'ясувати, чи дійсно працюють у навчальному закладі заявлені викладачі, чи дійсно є у кафедр серйозні наукові публікації... Не завадить також дізнатися, які вимоги до відвідуваності, чому дорівнює кредитна година, кількість іспитів. Якщо зі студентів питають по мінімуму, перед вами або дуже поганий університет, або «фабрика дипломів».
«Чесний спосіб відбирання грошей»
Найбільше обману, мабуть, у сфері післядипломної освіти (магістратура, професійна перепідготовка, МВА) та додаткової (мовні школи, всілякі курси). Пару років тому весь світ облетіла історія про одного заповзятливого іноземця, який під прикриттям мовної школи в Брайтоні (Британія) продавав легковірним іноземцям фальшиві студентські візи. Найпікантніше, що щойно його «хапали за руку» і закривали «школу», невтоплюваний шахрай незабаром відкривав іншу і брався за старе.
Ну, це, так би мовити, махінації неприкриті – навіть заняття в «школах» цього пана вели лише номінально. Але є навчальні заклади, де все начебто честь по честі: візами та підробленими сертифікатами про складання міжнародних іспитів не торгують, заняття проводять. Але що це за заняття!
«Моя подруга приїхала до мовної школи. Яке ж було її розчарування, коли з'ясувалося, що уроки ведуть навіть не англійці, а такі ж іноземні студенти, з таким же рівнем знання англійської, як у слухачів! Довелося залишити курс і повернутися додому в Іспанію...». «Вчителювали в школі студенти з Німеччини, Норвегії, Нідерландів та США. Для них – чудова практика і можливість підробити, але для нас...» Два відгуки про дві різні британські мовні школи, що знаходяться в різних містах, але схожі, як близнюки. Єднає їх усе те ж саме відсутність акредитації. А студентів, які обрали саме ці навчальні заклади, єднає безтурботність – треба ж було поцікавитися, куди вони їдуть вчитися, тим більше, що йдеться про Британію, де всі акредитаційні організації – як на долоні.
Найдивовижніше – на засновників «фабрик дипломів» немає управи. Їхня діяльність законом не переслідується. Поки на халтуру є попит – буде й пропозиція. Поки буде пропозиція, знайдуться й споживачі. Не хочете опинитися серед них? Тоді довіряйте, але перевіряйте.